Рішення № 83236945, 24.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 року м. Київ № 320/187/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н. Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Миронівна “Райагрохім” до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство “Миронівна “Райагрохім” з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.10.2018 № 0055725505 в частині стягнення штрафу в сумі 13124,20 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних № 18 та № 23 від 04.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 07.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних помилково зареєструвало податкові накладні № 18 та № 23 від 04.11.2017. Вказало, що 30.11.2017 зареєструвало в цьому ж реєстрі коригування до податкових накладних № 18 та № 23 від 04.11.2017.

За наслідками проведеної камеральної перевірки ГУ ДФС у Київській області, зафіксованої актом від 21.09.2018 № 1377/10-36-55-05/05489224, податковим органом було зафіксовано порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що слугувало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 № 0055725505 із застосуванням штрафних санкцій до позивача за порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у розмірі 13173, 47 грн.

Вважає такі дії протиправними з огляду на те, що внесені помилково в Єдиний реєстр податкових накладних податкові накладні № 18 та № 23 від 04.11.2017, які не підтверджували фактичного здіснення господарських операцій платником податків, відповідач неправомірно застосував до заявника штрафні санкції, а отже, податкове повідомлення-рішення, яким накладено штраф, підлягає скасуванню, а порушені права відновленню.

Ухвалою суду від 16.01.2019 відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 12.02.2019, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та попереджено, що у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, справа буде вирішена за наявними матеріалами.

ГУ ДФС у Київській області, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що проведеною камеральною перевіркою, що зафіксовано в акті від 21.09.2018 № 1377/10-36-55-05/05489224 було виявлено порушення податкового законодавства ПрАТ Миронівна “Райагрохім”, а саме, в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкові накладні № 7 від 15.06.2018, № 6 від 14.06.2018, № 23 від 04.11.2017 та № 18 від 04.11.2017, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з перевищенням терміну реєстрації, що слугувало підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, що прийнято у формі винесення податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 № 0055725505.

Заявлені позовні вимоги вважають необґрунтованими, а винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 № 0055725505 щодо накладання на ПрАТ Миронівна “Райагрохім” штрафних санкцій законним.

Ухвалою суду від 12.02.2019 продовжено підготовче провадження та оголошено перерву в засіданні до 21.03.2019.

21 березня 2019 року, протокольною ухвалою оголошено перерву в засіданні до 15.04.2019 до 9:10 задля надання стороною по справі письмових пояснень.

15 квітня 2019 року відповідачем по справі подано письмову заяву про долучення додаткових доказів, до якої додано службову записку начальника Обухівського управління ГУ ДФС у Київській області від 29.03.2019 № 1648/10-36-55, зі змісту якої вбачається, що при підготовці акту перевірки від 21.09.2018 № 1377/10-36-55-05/05489224, розрахунки коригування кількісних і якісних показників від 30.11.2017 № 31 та № 32 щодо внесення корегування до податкових накладних № 23 та № 18 від 04.11.2017 відповідно, не враховувались.

Ухвалою суду від 07.05.2019 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.05.2019 о 12:10.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов та просив суд у задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на зазначене та наявність клопотань сторін, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ Миронівна “Райагрохім”, що згідно відомостей ЄДРПОУ зареєстровано як юридичну особу 19.12.1997, з присвоєним кодом 05489224, 07.12.2017, зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкові накладні № 18 від 04.11.2017 із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті 772372, 20 грн., у тому числі 128728, 70 грн. ПДВ, та № 23 від 04.11.2017, із загальною сумою коштів, що підлягають сплаті 15080, 04, у тому числі 2513, 34 грн. ПДВ.

Розрахунками коригування кількісних і якісних показників від 30.11.2017 № 31 та №32 внесено корегування до податкових накладних № 23 та № 18 від 04.11.2017, відповідно.

Реєстрація таких розрахунків у ЄРПН сторонами не оскаржується та не заперечується.

21 вересня 2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Обухівського управління ГУ ДФС у Київській області Іпатовою Л.В. було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ ПрАТ Миронівна “Райагрохім”, за результатами якої складено акт від 21.09.2018 № 1377/10-36-55-05/05489224 (далі – Акт перевірки) з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за червень 2018 року та листопад 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ Миронівна “Райагрохім” граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме: в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні № 7 від 15.06.2018, № 6 від 14.06.2018, № 23 від 04.11.2017 та № 18 від 04.11.2017 зареєстровані в ЄРПН з перевищенням терміну реєстрації на 7 днів. Крім того, з перевищенням терміну реєстрації здійснено реєстрацію податкових накладних № 6 від 14.06.2018 (6 днів) та № 7 від 14.06.2018 (7 днів), чим порушено вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 № 0055725505.

До Акту перевірки ПрАТ Миронівна “Райагрохім” було подано письмові заперечення від 26.09.2018 № 120, в яких заявник вказав, що не повністю погоджується із результатами перевірки, а застосовані до нього санкції вважає безпідставними та неправомірними. Зазначив, що виявлені помилки були усунуті шляхом подання розрахунків коригування кількісних і якісних показників від 30.11.2017 № 31 та № 32, якими внесено корегування до податкових накладних № 23 та № 18 від 04.11.2017, відповідно.

ГУ ДФС у Київській області листом від 08.10.2018 № 17372/10/10-36-12-01 повідомило позивача, що висновки Акта перевірки в частині зафіксованих порушень податкового законодавства щодо своєчасності реєстрації податкових накладних залишено без змін.

19 жовтня 2018 року за № 144, позивачем подано до ДФС скаргу на податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 № 0055725505 та долучено акти звірки проведених взаємних розрахунків за листопад 2017 року з контрагентами ТОВ ВКФ “Темп” та КПБРР “Богуславтепловодопостачання”, якими спростовується факт здійснення операцій з постачання товарів (послуг) 04.11.2017 на вказані в податкових накладних суми.

За наслідками розгляду скарги, ДФС рішенням від 04.12.2018 № 39261/6/99-99-11-06-01-25, залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 11.10.2018 № 0055725505, а скаргу без задоволення.

Як встановлено судом, позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення лише в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 13124,20 грн. за несвоєчасну реєстрацію лише податкових накладних № 18 та № 23 від 04.11.2017. В іншій частині позивач не заперечує факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних та, як наслідок, застосованих до нього санкцій.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом встановлено таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

За нормами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Абзацами 14-16 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Так, згідно з абзацом 6 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Отже, приписами Податкового кодексу України на платника податків покладено обов`язок з реєстрації податкової накладної протягом 15 календарних днів, наступних за датою її складання.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України). Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом, позивачем було виписано КПБРР “Богуславтепловодопостачання” податкову накладну № 18 від 04.11.2017 на загальну суму 772372, 20 грн., у тому числі 128728, 70 грн. ПДВ, та № 23 від 04.11.2017, на загальну суму 15080, 04 грн., у тому числі 2513, 34 грн. ПДВ, які були зареєстровані в ЄРПН.

Водночас, відповідно до актів звірки проведених взаємних розрахунків за листопад 2017 року з контрагентами ТОВ ВКФ “Темп” та КПБРР “Богуславтепловодопостачання” товари на вказану суму не постачались, а отже зазначені податкові накладні були безпідставно (помилково) зареєстровані в ЄРПН .

Суд наголошує, що аналіз змісту вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що штрафні (фінансові) санкції, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, можуть бути застосовані лише у разі, якщо платник податків - продавець товарів/послуг був зобов`язаний, відповідно до вимог ПКУ, скласти та зареєструвати податкову накладну у зв`язку з настанням однієї з подій: постачання товарів/послуг або надходження коштів від покупця як авансу.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З матеріалів справи вбачається, що на 04.11.2017, господарські операції на суми обумовлені в податкових накладних № 18 від 04.11.2017 та № 23 від 04.11.2017, між ПрАТ Миронівна “Райагрохім” та його контрагентами, не здійснювались, тобто податкові зобов`язання як такі у заявника не виникали, а тому суд констатує, що помилкове виписування податкових накладних та їх реєстрація в ЄРПН не тягне за собою жодних наслідків, які передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 по справі № 813/4556/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В прохальній частині позовної заяви ПрАТ Миронівна “Райагрохім” просить суд стягнути на його користь судові витрати у розмірі 16921 (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн., проте дана сума позивачем ніяк необґрунтована, матеріли справи не містять доказів понесення витрат на вказану суму, а тому підлягає стягненню на його користь лише судовий збір у розмірі 1921, 00 грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням № 144 від 03.01.2019.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного акціонерного товариства Миронівна “Райагрохім” (08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 143, код ЄДРПОУ 05489224) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (03151, Київська обл., м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 11.10.2018 № 0055725505 в частині застосування штрафу у розмірі 13124 (тринадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 20 коп. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних № 18 та № 23 від 04.11.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (03151, Київська обл., м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, код ЄДРПОУ 39393260) на користь Приватного акціонерного товариства “Миронівна “Райагрохім” судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне рішення виготовлено 24.07.2019

Суддя Панченко Н.Д.