Ухвала суду № 83236940, 18.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 липня 2019 року 320/6147/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., за участю секретаря судового засідання Власюк К.Ф., за участю: представника відповідача - Устінової Г.К., представників третьої особи: Новака С.С., Дахна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Міжрайонного управління у Ставищанському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора, уповноважено посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування відділу у Таращанському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області - Шкільнюка Руслана Вікторовича, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі – відповідач-1), Міжрайонного управління у Ставищанському та Таращанському районах Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі – відповідач-2), Державного кадастрового реєстратора, уповноважено посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування відділу у Таращанському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області - Шкільнюка Руслана Вікторовича (далі – відповідач-3), третя особа - ОСОБА_2 та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0250 га з кадастровим номером НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київської області відновити державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 26.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до відділу у Таращанському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області були поданні документи для реєстрації технічної документації із землеустрою на земельну ділянку (архівний запис про кадастровий номер НОМЕР_3 ), щодо поділу (встановлення меж) земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що не було відомо завчасно позивачу. Також, позивач стверджує, що до відділу Держегокадастру були поданні підробленні документи, без підпису позивача, на реєстрацію щодо встановлення меж між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У зв`язку з цим позивач вважає, що державна реєстрація проведена протиправно.

Відповідач -1 надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову з тих підстав, що Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12.07.2016 по справі №379/560/16-ц визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . На підставі зазначеної Ухвали ПП «Землевпорядний центр АО» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Розробником в пояснювальній записці, що є складовою даної технічної документації, зазначено, що межі земельної ділянки не змінювались, при цьому було складено акт про відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідач-2 відзив на позовну заяву чи інших документів до суду не надав.

Відповідач-3 позов не визнав,просив відмовити у його задоволенні. До суду надіслав письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначив, поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 було здійснено на підставі ухвали Таращанського районного суду Київської області від 12.07.2016 та мирової угоди від 12.07.2016 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відомості щодо поділу вищезазначеної земельної ділянки державним кадастровим реєстратором Відділу у Таращанському районні ГУ Держгеокадастру у Київській області винесено на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Третьою особою, до суду були подання письмові пояснення 19.02.2019, у яких зазначено, що після набрання законної сили Ухвали Таращанського районного суду від 12.07.2016 по справі №379/560/16-ц, позивачка, її представник та третя особа після попереднього узгодження звернулись до землевпорядної організації ПП «Землевпорядний центр АО», фахівцями якого розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 В зазначеній технічній документації було обґрунтовано варіант поділу земельної ділянки в натурі. У подальшому було здійснено реєстрацію земельної ділянки.

Заслухавши пояснення представників сторін, представників третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі підлягає закриттю та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з витягу від 02.05.2018 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 06.10.2017 відбулась державна реєстрація земельної ділянки площею 0,0250 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок виготовленої землевпорядною організацією «Землевпорядний центр АО». Рішення про прийняття технічної документації та внесення відомостей до Державного земельного кадастру прийнято Державним кадастровим реєстратором - ОСОБА_4 Р ОСОБА_5 В.

Позивач 27.08.2018 звернулась з письмовою заявою (скаргою) до начальника міжрайонного управління у Ставищанському та Таращанському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якій зазначила, що не давала згоди на розподіл земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 за варіантом визначеним у технічній документації та не надавала нікому права від її імені подавати зазначені документи на реєстрацію. Просила перевірити правомірність прийняття вище зазначеної технічної документації державним кадастровим реєстратором, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування відділу у Таращанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області - Шкільнюком Русланом Вікторовичем, а також прийняти рішення про скасування рішення, про реєстрацію 06.10.2017 року земельної ділянки площею 0,0250 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована в АДРЕСА_2 .

Листом від 18.09.2018 за вих. № 316/118 -18 позивачу надано відповідь, з якої вбачається, що у 2017 році до відділу звернулась ОСОБА_2 (співвласник домоволодіння що в АДРЕСА_1 ) з технічною документацією щодо поділу земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після ознайомлення з документацією виявилось, що ділянка, яка підлягає розподілу лежить неправильно на карті і що її потрібно виправити.

Після чого ОСОБА_2 звернулась з розробником документації для виправлення конфігурації земельної ділянки. Після виправлення всіх помилок було сформовано дві заявки на поділ земельних ділянок на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з даних, що містяться в технічній документації,14.09.2017 складено акт відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в присутності представника ПП «Землевпорядний центр АО» ОСОБА_6 та в присутності ОСОБА_1 , про що свідчить підпис останньої. В даному акті зазначено, що ніяких претензій при встановлені меж земельної ділянки власником не заявлено.

Судом встановлено, що державним кадастровим реєстратором відділу у Таращанському районі ГУ Держгеокадастру у Київській область ОСОБА_7 здійснений поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 .

Не погодившись з вищезазначеним рішенням про державну реєстрацію земельної ділянки позивач звернувся до суду та просить його скасувати, оскільки вважає вищезазначене рішення протиправним та таким що не відповідає нормам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг .

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як було встановлено судом, предметом спору є скасування державної реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0250 га з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Попри оскарження рішень та дій державного реєстратора, фактично в даних правовідносинах виникає спір про право. У даному випадку вважатиметься конфлікт інтересів третьої особи ОСОБА_2 та позивача - стосовно їх суб`єктивних прав, а саме права власності на об`єкт нерухомості: земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу, що спір про права власності щодо вказаної земельної ділянки у АДРЕСА_1 вже вирішувався судом. Зокрема, Ухвалою Таращанського районного суду Київської області №379/560/16-ц від 12.07.2016, якою визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнано за кожною право власності на частину земельної ділянки. Рішення суду набрало законної сили та проведення його виконання - шляхом внесення запису в реєстр речових прав.

Крім того, що на сьогоднішній час існує також спір між позивачем та третьою особою, який розглядається у Таращанському районному суді Київської області по справі №379/1393/17 про поділ вищевказаної земельної ділянки в натурі (кадастровий номер: НОМЕР_4 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, спір у цій справі за своєю правовою природою є спором, що стосується скасування права власності на нерухоме майно, так як скасування вказаного рішення державного реєстратора з проведення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, на підставі якого ОСОБА_2 отримане у власність земельну ділянку, обов`язково буде впливати на майнові права тієї особи, щодо якої цю реєстраційну дію буде скасовано.

З вищезазначеного вбачається, що даний спір має цивільно-правовий характер, так як спір стосується не стільки правомірності дій та рішень державного реєстратора по реєстрації права власності, скільки безпосереднього самого права власності на об`єкт нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та що виходить за межі компетентності адміністративних судів.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, оспорювання правомірності набуття особою права власності на зазначену земельну ділянку має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Вказане підтверджується аналогічною правовою позицією, що знайшла своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 396/2550/17 від 14.03.2018 де зазначено:

«У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв`язані й питання, пов`язані з реєстрацією права власності на будівлю, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.»

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України у справі №815/6165/14 від 24.01.2017.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що спір щодо права власності частини земельної ділянки АДРЕСА_1 вже вирішувався судами. А саме, Ухвалою Таращанського районного суду Київської області №379/560/16-ц від 12.07.2016, якою визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнано за кожною право власності на частину земельної ділянки. Рішення суду набрало законної сили та проведення його виконання - шляхом внесення запису в реєстр речових прав.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства України та висновки викладені у постановах Верховного Суду, даний спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті статі 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі №320/6147/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора, уповноважено посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування відділу у Таращанському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області - Шкільнюка Руслана Вікторовича, третя особа: ОСОБА_8 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення та підписання повного тексту ухвали - 23.07.2019