Рішення № 83236477, 25.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1788/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 05.11.2018 року внаслідок травми, контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.03.2019 року №40, зобов`язання відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 05.11.2018 року, з урахуванням проведених виплат по 3 групі інвалідності та факту подання усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 28.05.2014 року по 31.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції. 21.08.2014 року, під час виконання обов`язків військової служби, в ході антитерористичної операції потрапив під артилерійський обстріл та отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акутравму. 17.03.2015 року позивач був демобілізований.

Згідно з витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, протокол №941 від 28.12.2015 року «Травма: Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акутравма» та «Захворювання: Стан після перенесеної гострої реакції на стрес з виходом в нестійку компенсацію. Хронічний ерозитивний гастрит, дуоденіт, дуодегастральний рефлекс, хронічний рецидивуючий панкреатит, сечокам`яна хвороба» - пов`язані із захистом Батьківщини.

03.11.2016 року медико-соціальна експертна комісія встановила ОСОБА_1 3 групу інвалідності, внаслідок чого, йому була виплачена компенсація у зв`язку з встановленням інвалідності в сумі 217500,00 грн.

05.11.2018 року медико-соціальна експертна комісія встановила позивачу 2 групу інвалідності, а тому він звернувся до Міністерства оборони, через Волинський обласний військовий комісаріат, із заявою та підтверджуючими документами про виплату компенсації відповідно до чинного законодавства по 2 групі інвалідності, з врахуванням виплаченої суми по 3 групі.

У квітні 2019 року позивача повідомили про відмову у призначенні одноразової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Однак, позивач з даною відмовою не погоджується, вважає її неправомірною та незаконною.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнає, вважає, що підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням останнім 2 групи інвалідності не має, оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

У поясненнях на позовну заяву представник третьої особи зазначає, що у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства Волинським обласним та підпорядкованим Луцьким об`єднаним міським військовим комісаріатом заява громадянина ОСОБА_1 про призначення й виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності разом із підтверджуючими документами, була спрямована на розгляд компетентної комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення. Однак, за результатами розгляду вказаних підтверджуючих документів, комісією було прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки, заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення групи інвалідності. При цьому зазначає, що жодних протиправних дій чи бездіяльності за результатами розгляду вказаної заяви Волинським обласним та підпорядкованим Луцьким об`єднаним міським військовими комісаріатами не вчинялось, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28.05.2014 року по 31.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (Донецькій та Луганській областях), що підтверджується довідкою від 11.10.2014 року №6211 (а.с.9).

21.08.2014 року позивач під час виконання обов`язків військової служби в ході антитерористичної операції в районі населеного пункту Петрівське Донецької області потрапив під артилерійський обстріл та одержав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акутравму. Дана обставина підтверджується довідкою від 16.10.2015 року №2833 (а.с.10).

Як вбачається з витягу із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №941 від 28.12.2015 року:

- Травма: «Закрита черепно-мозкова травма (21.08.2014 року), струс головного мозку, акутравма (21.08.2014 року)» - травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини;

- Захворювання: «Стан після перенесеної гострої реакції на стрес з виходом в нестійку компенсацію. Хронічний ерозивний гастрит, дуоденіт, Нр-асоційований, стадія загострення. Дуоденогастральний рефлекс. Хронічний рецидиивуючий панкреатит, нестійка ремісія. Сечокам`яна хвороба з відходженням конкрементів», - захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.12).

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №386720 від 03.11.2016 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності (а.с.13), у зв`язку з чим, виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 217500,00 грн.

Через погіршення стану здоров`я, 05.11.2018 року медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою серії 12 ААА №768503 (а.с.15).

У зв`язку із зміною групи інвалідності, позивач звернувся до Міністерства оборони через Волинський обласний військовий комісаріат із заявою та підтверджуючими документами про виплату компенсації відповідно до чинного законодавства по 2 групі інвалідності, з врахуванням виплаченої суми по 3 групі.

Однак, як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.03.2019 року №40, позивачу відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (а.с.16).

Вважаючи дану відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІІ (далі - Закон України №2232-ХІІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з статтею 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Положеннями пункту дев`ятого статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі-військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 15 Порядку №975 закріплено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками первинного огляду 3 групу інвалідності позивачу встановлено з 03.11.2016 року, в той час, як за наслідками повторного огляду 2 групу інвалідності встановлено з 05.11.2018 року (а.с.15).

Згідно витягу з протоколу від 29.03.2019 року №40 єдиною підставою для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги стало те, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

У свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII у Законі №2011-XIІ пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим наступного змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

У силу статті 58 Основного Закону, норма Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, яка набрала чинності 01.01.2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме зміни групи інвалідності за часовий проміжок з 2016 по 2018 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 05.11.2018 року і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справа №295/3091/17 (№ К/9901/5281/17).

Тому, право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі.

Крім того, суд вважає необгрутованим посилання представника відповідача на те, що зміна групи інвалідності у позивача відбувалася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, оскільки як було встановлено судом, за наслідками первинного огляду 3 групу інвалідності позивачу встановлено з 03.11.2016 року. У свою чергу, останній день закінчення даного дворічного строку, а саме 03.11.2018 року припадає на вихідний день (субота), таким чином, останнім днем даного дворічного строку є перший після нього робочий день, а саме 05.11.2018 року. А тому, враховуючи вищезазначене 2 групу інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі позивачу встановлено в межах дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності, а тому твердження відповідача про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги є помилковими. Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не наведено.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що комісія Міністерства оборони України, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч зазначеним положенням, відповідачем не доведено, що він діяв на підставі та у спосіб визначений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача у разі задоволення позову зобов`язати відповідача подати до суду протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати до суду протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби. Крім того, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а тому виходячи з обставин даної справи, суд не вбачає за необхідне зобов`язувати відповідача подавати звіт про виконання даного рішення суду.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 2 групи з 05 листопада 2018 року внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40.

Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 05 листопада 2018 року, з урахуванням проведених виплат по 3 групі інвалідності, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко