Вирок № 83236348, 23.07.2019, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1274/19

Номер рядка звіту 68

номер провадження 1-кп/279/390/19 В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., за участю прокурора Кухарука О.Г., потерпілої ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Онопрієнка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коростені кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019060060000200по обвинуваченню :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коростень, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не інваліда, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживаючого по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови Коростенського міського суду Житомирської області був виданий виконавчий лист №2-271 від 16.07.2003 року відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язаний до сплати аліментів ва утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 16.07.2003 року і до повноліття дитини, на користь ОСОБА_1 .

Проте, ОСОБА_2 , будучі обізнаним про постанову суду, в період з 01.05.2012 року по 01.02.2019 року виплати по аліментам не здійснював, хоча був працевлаштованим на посаді охоронника у магазині "Вопак-3305" з 20 червня 2012 року по 17 липня 2012 року, на посаді охоронника у магазині «Фора-135» з 01.09.2014 року по 08.10.2014 року, на посаді підсобного працівника виробничого цеху №3 в ПрАТ "ТЗ "Трубосталь" з 08.11.2017 року по 26.01.2018 року, на посаді охоронника у магазині ТОВ "АТБ-маркет" з 14.03.2018 року по 03.05.2018 року, отримував заробітну плату та мав можливість здійснювати сплату аліментів, однак будь-яких виплат по аліментам не здійснював, таким чином злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, іншої допомоги не надавав, на попереждувальні листи Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області погасити заборгованість і сплачувати аліменти не реагував.

Згідно довідки-розрахунку Коростенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області у ОСОБА_2 утворилась заборгованість по аліментам на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 станом на 01.02.2019 року на загальну суму 118295,94 гривень.

Своїми умисними діями, які виразилися у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ОСОБА_2 , вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України.

Обвинувачений свою вину не визнав та пояснив, що аліментів тривалий час не сплачував, ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, окрім подарунків на день народження, хоча деякий час працював, та не повідомляв про місце роботи державного виконавця, оскільки мав невисокі доходи і не знав, що потрібно повідомляти державного виконавця про влаштування на роботу. Позов не визнав.

Потерпіла ОСОБА_1 підтвердила обставини злочину зазначені в обвинувальному акті, пояснила, що обвинувачений аліментів не сплачує та дитину матеріально не утримує, має заборгованість сплачувати яку не бажає, при призначенні покарання покладається на розсуд суду. Цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.

Письмовими доказами вчинення ОСОБА_2 інкримінованого злочину, які були безпосередньо судом досліджені в судовому засіданні є: витяг з ЄРДР зі змісту якого слідує, що відомості про вчинення злочину було внесено з правовою кваліфікацією дій за ч.1 ст.164 КК України; протокол прийняття заяви потерпілої; виконавчий лист від 16.07.2003 року, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі ј частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно починаючи з 08.07.2003 року і до повноліття дитини на користь ОСОБА_1 ; попередження про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів; довідка-розрахунок державного виконавця зі змісту якої слідує, що ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання дитини і заборгованість по аліментам становить 118295,94 гривень станом на 01.02.2019 року; копія трудової книжки та довідки з місця роботи обвинуваченого, з яких слідує, що ОСОБА_2 неодноразово влаштовувався на роботу і стягнення аліментів із заробітної плати не проводились; протокол огляду речей і документів, постанова про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів справи.

Зауважень щодо належності та допустимості представлених стороною обвинувачення доказів від сторони захисту не надійшло.

Доводи обвинуваченого про те, що він не був обізнаний, що необхідно повідомляти державного виконавця про влаштування на роботу та він надавав матеріальну допомогу сину спростовуються письмовими повідомленнями державного виконавця та розпискою ОСОБА_2 , наданими в рамках виконавчого провадження, з яких слідує, що державним виконавцем порядок сплати аліментів ОСОБА_2 був роз`яснений, а також показами потерпілої, яка підтвердила, що обвинувачений взагалі не надавав жодної матеріальної допомоги на утримання сина.

Ставити під сумнів показання потерпілої, які логічні, послідовні і незмінні підстав не має. Даних про те, що вона оговорює обвинуваченого судом не встановлено.

Посилання захисника щодо відсутності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, відсутності будь-яких доказів вини ОСОБА_2 , є безпідставними, не підтверджені жодним доказом та спростовуються дослідженими в суді письмовими доказами.

Досліджені в ході судового слідства всі докази об`єктивно поєднуються між собою і підтверджують винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а покази обвинуваченого щодо не визнання своєї вини суд розцінює, як обраний спосіб захисту, даними з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене та покращити своє становище.

Таким чином, проаналізувавши всі зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази, які є допустимими, належними та достовірними, в своїй сукупності достатніми та взаємопов`язаними, поза розумним сумнівом доводять причетність обвинуваченого до вчинення злочинних дій, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання не встановлено.

Як особа ОСОБА_2 працездатного віку, на спеціалізованих обліках не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий.

Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу винного, його відношення до вчиненого (не визнання вини), розмір заборгованості зі сплати аліментів та період її утворення, що обвинувачений не працює, раніше не судимий, думку потерпілої щодо покарання, відсутність обставин, що пом`якшують таобтяжують покарання, суд вважає за можливе обрати ОСОБА_2 покарання відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин у виді громадських робіт, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів. В кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Підстави, умови, обсяг і спосіб відшкодування шкоди визначається згідно з нормами цивільного законодавства, які регулюють відповідальність за заподіяну шкоду, зокрема ст.23,1166,1167 ЦК України.

Розмір заборгованості по аліментах визначений державним виконавцем та підтверджується довідкою наявною у кримінальному провадженні, а тому задоволення позову в цій частині призведе до подвійного стягнення такої заборгованості, у зв`язку з цим, позов в частині стягнення матеріальної шкоди (заборгованості по аліментах) задоволенню не підлягає.

Одночасно, враховуючи те, що моральними стражданнями супроводжується будь-яке протиправне діяння, при цьому, суд враховує характер вчиненого відносно потерпілої правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, з огляду на можливість реального отримання відшкодування з врахуванням сімейного та матеріального стану обвинуваченого, достатньою та розумною, за таких обставин, є сума відшкодування в розмірі 2000 гривень, у співвідношенні для відшкодування заподіяного виду шкоди.

Також, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь потерпілої витрати на правову допомогу у розмірі 1500 гривень.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Речові докази: виконавче провадження №33410091, яке передано під зберігальну розписку головному державному виконавцю Розвицькій Г.І. - залишити для подальшого виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди та 1500 гривень понесених процесуальних витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Суддя: Невмержицька О.А.