Ухвала суду № 83233638, 22.07.2019, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/202/19

Провадж.№ 4-с/481/2/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судових засідань Філіпської Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий буг Миколаївської області скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії з прийняття рішень посадових осіб органу державної виконавчої служби,

з участю представника скаржника ОСОБА_2 та представника ДВС Шевченка В.О.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Новобузького районного відділення ДВС ГТУЮ у Миколаївській області Шевченка В.О. щодо незаконного нарахування заборгованості по аліментах, визнати неправомірними діями Новобузького РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області щодо неправомірного винесення п`яти постанов на підстав зробленого ним розрахунку заборгованості по аліментах, та скасувати такі постанови.

В обґрунтування вимог скарги заявник покликається на те, що 04 лютого 2019 року за місцем його реєстрації до його батьків надійшов лист від Новобузького РВ ДВС ГУТУЮ у Миколаївській області, у якому були: супровідний лист № 9018 від 29.10.2018 року, оскаржувані постанови від 29.10.2018 року, розрахунок заборгованості по аліментах на суму 27591,44 гривень. З такими документами він категорично не згідний, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки державним виконавцем при розрахунку заборгованості не враховано рішення суду від 24 вересня 2013 року, яким його звільнено від сплати заборгованості по аліментах по 15 лютого 2013 року включно. Крім цього, державним виконавцем також не враховано рішення суду про зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню із нього до 1/5 частини його доходу. Також вважає, що величиною для обрахунку йому аліментів слід вважати мінімальну заробітну плату, визначену Законом України «Про Державний бюджет України», а не середню заробітну плату, яку враховано державним виконавцем при розрахунку заборгованості по аліментах. Крім цього, державним виконавцем належним чином не виконувались його посадові обов`язки, не було його повідомлено про виникнення у нього будь-якої заборгованості по аліментах, чим порушено його права, не роз`яснено порядок, суму та строки сплати таких аліментів. Відтак вважає такі дії державного виконавця неправомірними, так само як і винесені ним постанови, які просить скасувати. На підставі вище наведеного заявник просить суд скаргу задовольнити.

Представник скаржника ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримав повністю з підстав викладених у ній, та просив дану скаргу задовольнити.

Державний виконавець Новобузького РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області в судовому засіданні заперечив проти вимог скарги, вважає їх безпідставними, оскільки він діяв правомірно та в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не зявилася, причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що в Новобузькому районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області знаходиться виконавче провадження № 36753930 з примусового виконання виконавчого листа № 2-647/2010, виданого 28.10.2010 року Новобузьким районним судом Миколаївської області про стягнення із ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.10.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2013 року, ОСОБА_1 звільнено від сплати заборгованості за аліментами за рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2010 року, за період з 01 жовтня 2010 року по 15 лютого 2013 року.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 червня 2014 року, розмір аліментів, який стягується із ОСОБА_1 зменшено до 1/5 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

03 вересня 2018 року стягував ОСОБА_3 звернулася до Новобузького РВ ДВС з заявою про видачу їй розрахунку заборгованості по аліментах, оскільки з 15.02.2013 року за домовленістю із стягувачем ним сплачуються аліменти у добровільному порядку в розмірі 250 гривень.

На підставі звернення державним виконавцем Шевченком В.О. було проведено розрахунок заборгованості та встановлено, що станом на 01 вересня 2018 року заборгованість по сплаті аліментів становить 27591,44 гривні.

У відповідності до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст.74 Закону "Про виконавче провадження" розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувачу і боржнику.

Згідно зі ст.195 СК заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є, в тому числі, вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця Новобузького районного відділу ДВС ГТУЮ Миколаївській області щодо складання 01.09.2018 р. розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по аліментах у виконавчому провадженні № 36753930 за період з 15.02.2013 р. по грудень 2017 року.

Вимог про обчислення судом розміру заборгованості за аліментами не заявляв.

Крім цього, звертаючись зі скаргою до суду боржник ОСОБА_1 посилався на те, що він за усною домовленістю із стягувачем ОСОБА_3 щомісяця сплачує аліменти у розмірі 250 гривень, а також купляє речі першої необхідності для дитини, що було також підтверджено у судовому засіданні, безпосередньо допитами та попередженими про кримінальну відповідальність свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» одним із обов`язків боржника є те, що він зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно боржника.

Такий обов`язок повинен бути доведений до відома боржника та роз`яснений йому, чого державним виконавцем зроблено не було.

Обов`язок державного виконавця щодо проведення перевірки майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження закріплений в ч. 8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця забезпечити реальне виконання рішення суду шляхом накладення арешту на майно (кошти) боржника, при цьому, згідно з вимогами ч. 3 ст. 56 цього Закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Аналіз вищевказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про обов`язок державного виконавця в ході примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів перш за все встановити розмір та наявність заборгованості зі сплати аліментів, повідомити боржника про такий, встановити наявність заробітку (доходу) боржника, виявити майно, яке йому належить, та після цього, в разі потреби, вирішити питання про необхідність накладення арешту на все майно боржника, його частини та провести його опис.

Крім того, згідно копій квитанцій, що додані до матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_1 перераховував в рахунок сплати аліментів кошти.

Таким чином, після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, боржником добровільно розпочато виконання виконавчого документу.

Про обов`язок боржника сплачувати аліменти у більшому розмірі, аніж встановлений усною домовленістю між сторонами, державним виконавцем Шрамка С.Л. повідомлено не було. Так само як не було роз`яснено обов`язку необхідності повідомити державного виконавця про отриманий дохід для розрахунку розміру аліментів та інших відомостей, необхідних для належного виконання виконавчого документа про стягнення аліментів.

За таких обставин, слід дійти висновку про обґрунтованість поданих ОСОБА_1 скарг на дії та рішення державного виконавця, оскільки без належного вручення заявнику (боржнику) копій постанов від 29.10.2019 року, розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.09.2018 року та при відсутності у матеріалах виконавчого провадження доказів із підписом боржника про отримання особисто копії таких, усі подальші дії державного виконавця, у тому числі й винесення постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є передчасними.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно частини 4 статті 71 вищевказаного Закону виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Як встановлено судом у судовому засіданні і не заперечувалось сторонами, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.09.2018 року з копіями оскаржуваних постанов державного виконавця від 29.10.2018 року заявником отримано єдиним поштовим відправленням 04.02.2019 року.

Статтями 13, 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими-нормативно-правовими актами. Також має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постановами заступника начальника відділу Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України, у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (виконавче провадження ВП № 36753930) та накладено арешт на його майно.

Дослідивши дані постанови слід зазначити, що мотивованою і обґрунтованою постановою можливо назвати лише ту постанову, в якій правовий висновок ґрунтується на аналізі взаємозвязку між наведеною правовою нормою та належними доказами, в тому числі наданими сторонами у справі. Саме лише посилання на норму права не може вважатися належною мотивацією постанови. Завданням вмотивованої постанови є демонстрація сторонам, що вони були почуті.

Ігнорування доречних аргументів сторони є грубим порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта сталої судової практики як Верховного суду України так і ЄСПЛ.

Крім цього, як встановлено уст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятоїстатті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Крім цього, державним виконавцем при винесені оскаржуваних постанов не було з`ясовано наявність у боржник усіх тих прав, яких він був позбавлений, а саме права на полювання, наявності у нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон, права на користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання за виданим судом виконавчим листом щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 , на утримання дитини, усунувся від з`ясування питання щодо працевлаштування боржника, отриманого ним доходу, домовленостей між сторонами виконавчого провадження щодо добровільної сплати аліментів та її форми.

З огляду на усе вищевикладене, беручи до уваги те, що розрахунок заборгованості по аліментах, який був покладений в основу винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов, визнаний судом неправомірними та неповним, а також виходячи із передчасності винесення таких постанов у виконавчому провадженні №36753930 через відсутність належних доказів про інформування заявника (боржника) про наявність вищевказаного розрахунку заборгованості, який складений без врахування відомостей про добровільну сплату аліментів, даних про дохід боржника, скарги про скасування таких постанов підлягають до задоволення, а самі постанови підлягають скасуванню.

Крім того, суд бере до уваги, що перерахунок заборгованості здійснено за період з березня 2018 по квітень 2019 року, внаслідок чого утворилася одномоментна заборгованість, яку ОСОБА_1 не мав можливості сплатити або оспорити, хоча на той момент він не ухилявся від сплати аліментів, а систематично їх сплачував. При цьому, обмеження мають на меті спонукати до сплати заборгованості у разі навмисних дій боржника, спрямованих на ухилення від сплати аліментів, а тому, фактично нарахувавши заборгованість по аліментах ОСОБА_1 і цього ж дня застосувавши до нього усі передбачені законом обмеження, державний виконавець не встановив та не пересвідчився у намірах боржника ухилятися від виконання рішення суду та від сплати заборгованості по аліментах, не дотримався принципу верховенства права та принципу справедливості, об`єктивності, не взяв до уваги відсутність можливості у боржника доотримання розрахунку заборгованості сплатити вказану заборгованість у день її нарахування, за період понад один рік, а тому зазначені постанови обмежують права скаржника та створюють для нього невиправдано надмірний тягар, що є неприпустимим.

Таким чином, скарга ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця щодо винесення постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, підлягають до задоволення.

В судовому засіданні при розгляді скарги в суді, судом встановлено, що постановою державного виконавця від 22.07.2019 року тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортним засобом скасовано.

Тому, встановивши такі обставини, суд дійшлов висновку про необхідність задоволення скарги ОСОБА_1 частково із визнанням розрахунку заборгованості неправомірними та скасування їх.

Беручи до уваги усе вище викладене, та, керуючись ст. ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

постановив:

скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії з прийняття рішень посадових осіб органу державної виконавчої служби задовольнити частково.

Розрахунок заборгованості по аліментах, обчислений державним виконавцем станом на жовтень місяць 2018 року, визнати неправомірним та скасувати.

Визнати неправомірними постанови заступника начальника відділу Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 29 жовтня 2018 року про арешт майна, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (виконавче провадження ВП № 36753930) відносно ОСОБА_1 та скасувати їх.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 15 – денний строк з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 25.07.2019 р.

Суддя І.І.Ціпивко