Рішення № 83233426, 16.07.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11961/19

Провадження 2/127/1686/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Константинова А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловського Миколи Сергійовича про скасування рішення державного реєстратора, скасування реєстрації речового права, визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

26.04.2019 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловського Миколи Сергійовича про скасування рішення державного реєстратора, скасування реєстрації речового права, визнання права власності, яка мотивована тим, що 11.06.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 050/25-1059.

В забезпечення виконання зобов`язання за даним договором, 11.06.2007 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 050/1-543, згідно з умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,4 кв.м.

У квітні 2019 року ОСОБА_2 дізналась, що 15.04.2019 року державним реєстратором КП «Агентство реєстраційних послуг" ОСОБА_3 право власності на квартиру було зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк». На думку позивачів, дана перереєстрація права власності на нерухоме майно була проведена реєстратором в порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і без всіх належних документів.

Так, за постановами державних виконавців від 16.11.2012 року, 18.08.2017 року, 22.08.2017 року дана квартира перебувала під арештами, це унеможливлювало здійснення такого переоформлення.

Крім того, на момент проведення реєстрації права власності за банком іпотекодержателем не проводилась оцінка іпотечного майна, тому неможливо встановити, який розмір заборгованості погашений за рахунок іпотечного майна.

Боржникам не надсилалась вимога щодо погашення заборгованості, а покладене в основу реєстраційної дії «повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 14.12.2018 року» законом не передбачено.

АТ «Укрсоцбанк» також приховав від реєстратора інформацію про існування судового спору між сторонами з приводу даної заборгованості та з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, а перехід права власності може вчинятися реєстраторами лише за умови безспірності. В подальшому рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2019 року в цивільній справі № 127/16249/18 в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення було відмовлено. Таким чином, банк самостійно обрав спосіб захисту свого права в судовому порядку на підставі п.4.5.1 іпотечного договору № 050/1-543, тому не мав права в позасудовому порядку звертатись до реєстратора із заявою про перереєстрацію іпотечного майна за собою.

Крім того, банк раніше звертався до суду з позовом і рішенням постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 30.06.2011 року у справі № 1092/10 було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 534 263,14 грн заборгованості. На даний час на виконанні в Центральному відділі ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження № 54566911 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 540 005,77 грн., в рамках якого було накладено арешт на спірну квартиру і здійснюється стягнення боргу із заробітної плати ОСОБА_2 .

На підтвердження спору про розмір заборгованості свідчить те, що згідно рішення суду борг з урахуванням стягнутого судового збору становить 540 005,77 грн., а квартира коштує набагато більше, тому при зверненні стягнення на нерухомість, на думку позивачів, обов`язковою обставиною була наявність експертної оцінки майна та врахування коштів, внесених на погашення боргу.

Крім того, позивачі наголошують, що дана квартира є єдиним житлом для їх сім`ї. В ній зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

При прийнятті реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не було з`ясовано, чи зареєстровані у даній квартирі малолітні діти, чи не порушуються їх права.

Рішенням Вінницької міської ради № 2977 від 26.12.2013 року, ухваленим на підставі звернення Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції було відмовлено у наданні дозволу на реалізацію в примусовому порядку квартири АДРЕСА_1 , право користування якою мають малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В рамках справи № 127/16249/18 виконавчим комітетом Вінницької міської ради надано висновок про недоцільність виселення дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з квартири АДРЕСА_1 .

Спірна квартира є єдиним житлом, придатним для проживання родини позивачів, іншого нерухомого майна вони не мають, квартира є меншою за площу 140 кв.м., тому, на думку позивачів, відповідачі не мали права позбавляти їх права власності на спірне житло.

Спірна квартира була набута позивачами в порядку приватизації, про що було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 03.04.2000 року, а не за кредитні кошти. У разі виселення, подібних правовідносинах, боржникам має бути надане житлове приміщення. Однак, цього зроблено не було. Не дочекавшись остаточного рішення у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, банк звернувся до державного реєстратора, що призвело до протиправного позбавлення позивачів права власності на житло.

Зазначаючи правовою підставою Закони України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про іпотеку», «Про охорону дитинства», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»» «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті», «Про заставу», ст. 177 Сімейного кодексу, ст. 109 ЖК УССР, 321 ЦК України позивачі просили: скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агентство реєстраційних дій» Козловського М.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46471843 від 15.04.2019 року 14:17:02; скасувати реєстрацію речового права, права власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» код ЄДРПОУ 00039019 на підставі договору іпотеки № 6118 від 11.06.2007 року, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В., яка вчинена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Комунального підприємства «Агентство реєстраційних дій» Козловським Миколою Сергійовичем, рішення індексний номер 46471843 від 15.04.2019 року 14:17:02; визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Желіховський В.М. позовні вимоги підтримав відповідно до обставин, викладених в позовній заяві. Зауважив, що не дочекавшись остаточного вирішення спору у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, банк, звернувшись до реєстратора і приховуючи вказані обставини, незаконно зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру. Наголосив, що квартира перебуває під арештом, вимогу про стягнення боргу боржники не отримували, оцінка квартири не проводилась, яка сума боргу погашена за рахунок іпотеки - не встановлено. Звернення стягнення проведене також з порушенням Закону України «Про охорону дитинства», оскільки право на користування спірною квартирою мають неповнолітні діти, з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті», оскільки дане житло - єдине житло для родини позивачів, воно не придбавалось за кредитні кошти. На сьогоднішній день кредит залишається не погашеним, оскільки із заробітку ОСОБА_2 стягується борг. Який залишок боргу в даний час - не відомо. Просив позов задоволити.

Відповідач - АТ «Укрсоцбанк» - позовні вимоги не визнав, 24.05.2019 року представник Михніцький Г.Ю. подав письмовий відзив, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 58-61). Свою позицію відповідач обґрунтовував тим, що станом на 23.08.2018 року борг ОСОБА_2 по кредитному договору від 11.06.2007 року становив 134 306,21 доларів США, з якого 25 816 доларів США - строкова заборгованість по кредиту, 28 131,32 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 750,76 доларів США - строкова заборгованість по процентам, 79 608,13 доларів США - прострочена заборгованість по процентам. Тому на підставі п. 4.5.3 договору, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» банк в позасудовому порядку як іпотекодержатель набув права власності на іпотечне майно. Перед зверненням до державного реєстратора, а саме 05.12.2018 року, банк направив вимогу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання по кредиту із застереженням, що банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, яке боржники отримали 14.12.2018 року. Право власності на квартиру було зареєстроване за іпотекодержателем 10.04.2019 року, тобто процедура і строки були дотримані. 29.11.2018 року була проведена оцінка майна, відповідно до якої вартість квартири становила 878 349 грн. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до даних правовідносин не застосовується, оскільки предмет іпотеки не відчужувався, а був набутий іпотекодержателем у власність за згодою іпотекодавця, що визначена в іпотечному застереженні, крім того, мораторій розповсюджується на примусову реалізацію майна, проте перереєстрація права власності відбулась в позасудовому порядку. В діях державного реєстратора відсутні будь-які порушення, оскільки всі документи були йому надані відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а наявність обтяжень у виді арештів не перешкоджає державній реєстрації права власності на майно іпотеко держателем, що визначено п. 7 ч. 4 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 58-61).

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Михніцький Г.Ю. позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що позивачі мають борг по кредитному договору - 134 000 доларів США, в тому числі заборгованість по тілу кредиту 53 947 доларів США, тому у банку виникло право звернути стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Перереєстрація права власності здійснена державним реєстратором відповідно до закону, позивачі були повідомлені про такі дії, оскільки отримали вимогу банку про погашення боргу 14.12.2018 року. Банком було проведено оцінку майна, про це також є відомості на сайті. Просив врахувати, що вартість квартири навіть не відповідає сумі боргу по тілу кредиту, але банк прийняв іпотечне майно у власність, тим самим задовольнив свої вимоги і визнав, що іпотека припинилась. Наголосив, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»у даному випадку не може бути застосований, оскільки питання було вирішено в позасудовому порядку, а не в судовому, про що зазначено в договорі іпотеки і з чим погоджувались позивачі. Крім того, ОСОБА_2 станом на даний час є власником іншого житлового будинку, тому житлові права її та її родини порушені не були. Зауважив, що в діях державного реєстратора в даному випадку відсутні будь-які порушення, в тому числі процедурні, тому в силу ст. 206 ЦПК України просив суд не приймати визнання позову представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 . Всі необхідні документи, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були надані банком, тому реєстратор не мав підстав для відмови в реєстраційній дії. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник державного реєстратора Комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловського М.С. - адвокат ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився з невідомих причин, про день розгляду справи був повідомлений особисто під розписку, заяв про розгляд справи у його відсутності, про відкладення розгляду справи суду не надавав. В підготовчому засіданні 30.05.2019 року позов визнав, вважав, що банк ввів державного реєстратора в оману щодо підстав звернення стягнення і всі необхідні документи не були подані. Письмового відзиву і доказів в підтвердження своєї позиції не надав.

Враховуючи думку учасників справи і те, що позицію з приводу позовних вимог представник ОСОБА_10 висловив в підготовчому засіданні, суд вважав можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 .

Судом вчинені наступні процесуальні дії у справі.

26.04.2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження (а.с. 45).

26.04.2019 року постановлена ухвала про забезпечення позову і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 46-47).

30.05.2019 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду та витребувано з відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради справу про реєстрацію прав та обтяжень щодо перереєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 106-107).

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали реєстраційної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 11.06.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 050/25-1059 про надання окремими частинами кредиту, зі сплатою 12,5 % річних, в межах максимального ліміту заборгованості 58 944 доларів США, на споживчі потреби, з кінцевим терміном повернення до 10.06.2022 року (а.с. 11-14).

11.06.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 050/1-543, згідно з яким, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язання за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 050/25-1059 від11.06.2007 року, в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 , належну їм на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 03.04.2000 року (а.с. 15-16). Даним договором, крім іншого, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.4.1).

11.06.2007 року у зв`язку з посвідченням даного іпотечного договору нотаріусом накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 30.06.2011 року у справі № 1092/10 було стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 534 263,14 грн. заборгованості за кредитним договором № 050/25-1059 від 11.06.2007 року (а.с. 21-23). Згідно мотивувальної частини рішення станом на 09.06.2010 року залишок неповернутих коштів по тілу кредиту становить 53 947,77 доларів США.

22.08.2017 року було відкрито виконавче провадження № 54566911 на підставі виконавчого листа № 6-5227/2011, виданого 13.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» коштів в сумі 540 005,77 грн. (а.с. 24)

В рамках даного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Покиньчередою Н.Г. 18.08.2017 року було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 25); 11.06.2018 року було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 (а.с. 26).

Згідно довідки-розрахунку станом на 23.08.2018 року заборгованість по кредитному договору від 11.06.2007 року № 050/25-1059 становить 134 306,21 доларів США, що еквівалентно 3 745 194,21 грн., з якої строкова заборгованість по тілу кредиту - 25 816 доларів США, що еквівалентно 719 891,76 грн., прострочена заборгованість - 28 131,32 доларів США, що еквівалентно 784 455,59 грн., строкова заборгованість по нарахованих відсотках - 750 доларів США, що еквівалентно 20 935,31 грн., прострочена заборгованість по нарахованих відсотках - 79 608,13 доларів США, що еквівалентно 2 219 911,55 грн. (а.с. 88).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_1 10.04.2019 року зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) державним реєстратором КП «Агентство реєстраційних послуг» ОСОБА_3 . Даний запис вчинено на підставі рекомендованого повідомлення 1400041941768, виданого 14.12.2018 року «Укрпошта»; повідомлення К/И/УСБ/Б, виданого 01.12.2018 року АТ «Укрсоцбанк»; договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 050/25-1059, виданий 11.06.2007 року; іпотечного договору № 6118 від 11.06.2007 року; статуту АТ «Укрсоцбанк» від 06.07.2018 року (а.с. 17-20).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що перереєстрація права власності вчинена державним реєстратором в порушення законів і без врахування того, що на квартиру накладені арешти, без надіслання вимоги про погашення боргу і про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, без оцінки майна, під час дії мораторію на стягнення майна.

Суд вважає такі твердження безпідставними, виходячи з наступного.

Положеннями іпотечного договору № 050/1-543 від 11.06.2007 року, укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , крім іншого, передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п.4.2).

В судовому засіданні було встановлено, що позивачі не погасили заборгованість по кредитному договору, яка станом на 23.08.2018 року становила 134 306,21 доларів США, дана заборгованість не спростована позивачами, тому ПАТ «Укрсоцбанк» набуло право задовольнити вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів (п. 4.5):

- на підставі рішення суду; або

- на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

- шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; або

- шляхом продажу предметі іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; або

- шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

При проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки державний реєстратор керується Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, визначається Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав дял зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1 статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

В судовому засіданні була оглянута копія реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 110-157) і встановлено, що державним реєстратором дотримано вимог, визначених Законом і Порядком щодо отримання необхідних документів для державної реєстрації права власності АТ «Укрсоцбанк» на іпотечне майно.

Судом встановлено, що і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали повідомлення іпотекодержателя про намір звернути стягнення на предмет іпотеки 14.12.2018 року і не вчинили дій щодо погашення заборгованості, а АТ «Укрсоцбанк» надало державному реєстратору копії даних повідомлень, рекомендовані листи про вручення поштових відправлень, які підтверджують сплив 30-денного терміну з моменту отримання іпотекодавцем і боржником письмових вимог (а.с. 81-86, 143, 144, 153).

Також є безпідставним твердженням щодо відсутності оцінки майна. Судом встановлено, що така оцінка була проведена ТОВ «Антей Ріелті» і станом на 29.11.2018 року вартість предметі іпотеки - квартири АДРЕСА_1 становить 878 349 грн. (а.с. 87).

Наявність судового спору з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, а не остаточного рішення щодо стягнення, яке набрало законної сили, не є перешкодою для позасудового способу звернення стягнення. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 добровільно надали згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя, що зазначено в п. 4.5 договору іпотеки.

Крім того, суд враховує, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2019 року в цивільній справі № 127/16249/18 в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення було відмовлено (а.с. 28-32). В матеріалах справи також є рішення Вінницької міської ради № 2977 від 26.12.2018 року, ухвалене на підставі звернення Вишенського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції, відповідно до якого було відмовлено у наданні дозволу на реалізацію в примусовому порядку квартири АДРЕСА_1 , право користування якою мають малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 33). В рамках цієї справи виконавчим комітетом Вінницької міської ради також надано висновок про недоцільність виселення дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 35).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30.05.2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2019 року скасовано. В задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення було відмовлено. У даній постанові, крім іншого, зазначено, що право вибору способу захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора закон надає іпотекодержателю. При цьому застосування одного способу захисту не виключає застосування іншого способу, передбаченого законом чи договором, якщо вимоги залишаються не задоволеними.

Пред`явивши позов до відповідачів, іпотекодержатель обрав спосіб захисту своїх прав у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Проте, в процесі розгляду справи він застосував несудовий, передбачений законом і договором іпотеки спосіб і, враховуючи наявне в останньому застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки, зареєстрував за собою речове право на нього. Апеляційна інстанція встановила, що банк, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності, задовольнив свої забезпечені іпотекою вимоги, а іпотека в силу ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» припинилась.

Наявність арештів державного виконавця на квартиру від 16.11.2012 року, 18.08.2017 року, 22.08.2017 року також не перешкоджала здійсненню реєстраційних дій.

Так, пунктом 6 частини 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Однак, п. 7 ч. 4 даної статті також передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, твердження позивачів, що в момент здійснення реєстраційної дії по зміні власника квартири АДРЕСА_1 , були накладені арешти на квартиру державними виконавцями, і це унеможливлювало здійснення такого переоформлення, є безпідставним. Суд приймає до уваги, що арешти були накладені після державної реєстрації іпотеки, в інтересах іпотекодержателя - АТ «Укрсоцбанк».

Також суд вважає безпідставним твердження позивачів про порушення прав дітей внаслідок перереєстрації права власності на предмет іпотеки і про порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Однак, як було встановлено, звернення стягнення на спірну квартиру як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснене не у примусовому порядку, а на підставі іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору від 11.06.2007 року, в якому іпотекодавцями було надано згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя і за його вибором.

Крім того, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 345,4 кв.м. (а.с. 89-90), тому житлові права дітей не порушені. Доказів в спростування вказаних обставин представник позивачів ОСОБА_12 не надав.

Крім того, суд звертає увагу, що на момент передачі квартири в іпотеку іпотекодавцями не було повідомлено про права дітей на це майно, спору щодо проживання дітей в квартирі і права користування цим житлом між сторонами немає.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекоржателем - АТ «Укрсоцбанк» здійснене державним реєстратором Козловським М.М. відповідно до Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, а доводи позивачів не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому підстав для скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агентство реєстраційних послуг» Козловського М.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46471843 від 15.04.2019 року, а також для скасування реєстрації речового права, права власності, за АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , немає. Решта позовних вимог є похідними від основної вимоги, тому також задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведені обставини і норми ст. 207 ЦПК України суд не приймає визнання позову в підготовчому засіданні представником відповідача ОСОБА_10 . В судовому засіданні було встановлено, що всі необхідні документи, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були надані банком, тому реєстратор не мав права відмовити у вчиненні реєстраційної дії за заявою АТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачами.

На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України і враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову у виді арешту квартири АДРЕСА_1 , вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.04.2019 року.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 626-628 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора КП «Агентство реєстраційних послуг» Козловського Миколи Сергійовича про скасування рішення державного реєстратора, скасування реєстрації речового права, визнання права власності - відмовити.

Судовий збір залишити за позивачами.

Скасувати заходи забезпечення позову у виді арешту квартири АДРЕСА_1 , вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.04.2019 року.

Відповідно до ч. 10 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Повне судове рішення складене 25.07.2019 року.

Суддя: