Ухвала суду № 83229493, 24.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

____________________ справа № 520/13963/17

провадження № 2/520/4652/19

УХВАЛА

про призначення підготовчого судового засідання

24.07.2019 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А., розглянувши питання щодо подальшого руху цивільної справи № 520/13963/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про стягнення аліментів на малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_5 , відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 та повернення дитини матері,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. цивільну справу № 1512/17626/2012 прийнято до свого провадження з Верховного Суду, на розгляді якого знаходилася касаційна скарга ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року у складі судді Салтан Л. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Черевко П. М.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого – Стрільчука В. А., суддів: Кузнєцова В.О., Погрібного С.О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г.І. 24.04.2019 року постановив касаційні скарги ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною першою статті 34 ЦПК України встановлено, що цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 12 ст. 33, ч. 4 ст. 198 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку, крім випадку ухвалення рішення про колегіальний розгляд справи, коли підготовче засідання проводиться спочатку лише у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність його проведення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.06.2019 року з територіальних підрозділів ГУ ДМС України була витребувана актуальна інформація щодо сторін у справі: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Довідки передані судді у відношенні ОСОБА_1 – 01.07.2019, та 23.07.2019 - у відношенні ОСОБА_7 (15.05.2015 – зміна прізвища з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – зміна прізвища з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 ).

Місце проживання ОСОБА_7 станом на цей час значиться зареєстрованим в АДРЕСА_1 (Печерський АДРЕСА_2 .

Остання відома адреса реєстрації місця проживання ОСОБА_1 територіально відноситься до Київського району міста Одеси.

Пунктом дев`ятим частини 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 15.12.2017 р., яка діє на цей час, встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя, не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи положення частини четвертої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України розгляд цивільної справи № 520/13963/17 належить продовжити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

У постанові по цій справі Верховний Суд зазначив, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

При цьому, під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою повинен проводити психолог, головним завданням такої бесіди є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

При цьому, будь-які спори між батьками, у які залучена дитина і які вирішуються органом опіки та піклування або судом, завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку і суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей – це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі займаючись лише своїми проблема забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно — правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства — суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, — із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За результатами розгляду касаційних скарг Верховний суд зробив наступні висновки.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

За загальним правилом, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте у справах про визначення місця проживання дитини, суд повинен займати більш активну позицію і встановлювати ґрунтовно усі обставини, які мають значення та дають підстави визначитись із тим, що буде відповідати найкращим інтересам дитини, не обмежуючись лише обставинами, на які посилаються сторони у своїх вимогах чи запереченнях.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що на час розгляду справи дитина проживає разом із батьком, який належно нею опікується і утримує, тому суд вирішив задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним, у зв`язку з чим відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_11 у цій частині.

Зазначивши в оскаржуваних рішеннях про врахування інтересів дитини, суди не в повному обсязі встановили обставини, які мають значення для визначення найкращих інтересів дітей, не встановили поведінку кожного з батьків по відношенню до дитини, не взяли до уваги, що ОСОБА_4 із моменту свого народження – ІНФОРМАЦІЯ_5 та до жовтня 2017 року проживала разом із матір`ю, що не заперечується сторонами у справі, відвідувала різного роду дитячі розвиваючі гуртки, проходила відповідні обстеження у лікарів та відповідно до свого віку отримувала щеплення, натомість, судами не встановлено, чи відвідує дитина дитячий садок чи інші розвиваючі гуртки за місцем її проживання разом із батьком у м. Одесі, в якій лікарні м. Одеси дитина перебуває на обліку та чи звертався батько протягом часу коли дитина проживає із ним до лікарів щодо стану здоров`я дитини, чи отримувала дитина щеплення відповідно до свого віку.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що сторона відповідача не надала доказів того, що батько не виявляє батьківської піклування чи ухиляється від виконання своїх обов`язків, проте для правильного вирішення справи про визначення місця проживання дитини, необхідним є встановлення: хто із батьків створює найкращі умови для розвитку та виховання дитини, а не те, з ким на час розгляду справи фактично проживає дитина. При цьому обставинами, які суд повинен врахувати є: конкретні умови виховання, а не тільки матеріальне забезпечення дитини; вік дитини, особливості її розвитку; характер взаємостосунків батьків або фактичних вихователів (між собою і кожного з них з дитиною); відношення дитини до батьків (фактичних вихователів); позитивний або негативний вплив батьків або фактичних вихователів на розвиток дитини, а також особистісних якостей батьків на особисту прихильність дитини. Майнові можливості кожного із батьків не є визначальними, більш вагомим критерієм, який є обов`язковим для врахування при постановленні рішення – є психологічний зв`язок між дитиною та батьками, тобто психологічні чинники, а не матеріальні.

При вирішенні таких спорів доцільно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийняте рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

При цьому захисту прав дитини та перевірки дотримання її прав та найкращих інтересів повинен сприяти не тільки той з батьків, із яким зараз знаходиться дитина, але й правоохоронні та інші державі органи в компетенцію яких входить перевірка інформації щодо дитини, її стану, місцезнаходження тощо.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили із обставин встановлених у висновку органу опіки та піклування, в основу якого покладені матеріально-побутові умови проживання батьків та їх характеристика, при цьому, дійшовши висновку, що батько та матір можуть належним чином забезпечити малолітню дитину ОСОБА_4 , надати їй всі необхідні умови для розвитку та життєдіяльності, не встановили проживання з ким із батьків буде відповідати найкращим інтересам дитини, не надали оцінку доводам ОСОБА_11 про те, що під час проживання дитини разом із нею, вона самостійно займалася її вихованням та розвитком, разом з дитиною відвідувала розвиваючі гуртки, проте на час проживання дитини з її батьком вихованням дитини займається чужа людина, яка на підставі відповідного договору, укладеного з ОСОБА_1 , є нянею, особу якої суди належним чином не перевірили, а також не встановили які відносини у дитини з кожним із батьків та чи є у неї прихильність до одного з них та з урахування цих обставин не вирішили питання призначення альтернативного висновку органу опіки та піклування на предмет визначення місця проживання дитини з урахуванням її якнайкращих інтересів.

Крім того, судами не перевірено та не надано оцінку як відобразилася зміна місця проживання та розлучення з матір`ю на психологічному стані дитини, з огляду на те, що під складання відповідного висновку, працівники служби у справах дітей Одеської міської ради не спілкувалися з дитиною, відповідної бесіди з нею також не проводив і психолог на предмет того, яке у неї ставлення до кожного з батьків, чи є у неї прихильність до одного з них, а тому висновки Київської районної адміністрації Одеської міської ради про те, що під час вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини бралася особиста прихильність дитини до кожного з батьків є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, які покладені в основу вказаного висновку.

Крім того, встановивши, що батько та матір мають рівні права, однаково можуть забезпечити малолітню ОСОБА_4 всім необхідним для розвитку та життєдіяльності, суди, визначаючи місце проживання малолітньої дитини з батьком, не встановили, чи буде визначення місця проживання дитини з матір`ю суперечити правам та інтересам самої дитини, якщо так, то яким чином.

Ухвалюючи оскаржувані рішення на підставі обставин, викладених у висновку органу опіки та піклування, суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановили повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не звернули уваги на те, що висновок органу опіки та піклування не має для суду наперед встановленої сили, а повинен оцінюватися у взаємозв`язку з іншими доказами, не надали оцінки доводам ОСОБА_11 , та доказам, наданим останньою на їх підтвердження, не з`ясували через відповідні органи та за участю психолога думку дитини на предмет того, яке у неї ставлення до кожного з батьків та чи є у неї прихильність до одного з них.

Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення вищезазначених фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 11, ч. 4 ст. 19, ч. 8 ст. 43, ст.ст. 183, 185, 187, 189, 190-193, 196, 199, 257, ч. 2 ст. 261, ст.ст. 272, п. 1 ч. 4 ст. 274, ст.ст. 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Почати підготовче провадження у цивільній справі № 13963/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитин та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної державної адміністрації в м. Києві, про стягнення аліментів на малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_5 , відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_1 та повернення дитини матері з дня постановлення цієї ухвали.

У відповідності до статті 189 ЦПК України у підготовчому провадженні:

остаточно визначити предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу;

з`ясувати заперечення проти позовних вимог;

визначити обставини справи, які підлягають встановленню;

вирішити відводи;

визначити порядок розгляду справи;

вчинити інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Попередити учасників справи, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня постановлення цієї ухвали. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Підготовче засідання розпочати 30 серпня 2019 року о 17 годині 00 хвилин в залі к.-№240 Київського районного суду м. Одеси (м. Одеса, вул. Варненська, 3-Б, ІІ поверх).

Особисту явку позивача та відповідача у підготовче засідання визнати обов`язковою.

У підготовчому засіданні:

з`ясувати наявність підстав для відводів;

з`ясувати чи бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;

у разі необхідності заслухати уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглянути відповідні заяви;

за необхідністю - вирішити питання про вступ у справу інших осіб, прийняття зустрічного позову;

з`ясувати, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

з`ясувати, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; за необхідністю - вирішити питання про витребування додаткових доказів та визначити строки їх подання, вирішити питання про забезпечення доказів;

вирішити заяви та клопотання учасників справи;

призначити справу до розгляду по суті, визначити дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті;

встановити порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті;

з`ясувати розмір заявлених сторонами судових витрат;

здійснити інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Крім того, з урахуванням постанови Верховного Суду, запропонувати сторонам надати у підготовче судове засідання наявні докази, а у разі їх відсутності – підготувати клопотання, заяви та пропозиції щодо встановлення наступних обставин:

рівень самостійного доходу кожного з батьків;

підтвердження не зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами кожного з батьків;

підтвердження, що у відношенні кожного із батьків не зафіксовано фактів аморальної поведінки, яка може зашкодити розвиткові дитини;

підтвердження умов проживання кожного з батьків;

з`ясування хто із батьків створює найкращі умови для розвитку та виховання дитини;

встановлення матеріального забезпечення дитини;

встановлення конкретних умов виховання дитини;

встановлення чи відвідує дитина дитячий садок чи інші розвиваючі гуртки за місцем її проживання разом із батьком,

встановлення, в якій лікарні м. Одеси дитина перебуває на обліку та чи звертався батько протягом часу коли дитина проживає із ним до лікарів щодо стану здоров`я дитини, чи отримувала дитина щеплення відповідно до свого віку;

визначення характеру взаємостосунків батьків або фактичних вихователів (між собою і кожного з них з дитиною);

визначення відношення дитини до батьків (фактичних вихователів), позитивний або негативний вплив батьків або фактичних вихователів на розвиток дитини, а також особистісних якостей батьків на особисту прихильність дитини;

одержання висновку спеціаліста (бажано експерта) щодо психологічного зв`язку між дитиною та батьками, встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків. як відобразилася зміна місця проживання та розлучення з матір`ю на психологічному стані дитини; не встановили, чи буде визначення місця проживання дитини з матір`ю суперечити правам та інтересам самої дитини, якщо так, то яким чином; чи буде визначення місця проживання дитини з батьком суперечити правам та інтересам самої дитини, якщо так, то яким чином;

призначення альтернативного висновку органу опіки та піклування на предмет визначення місця проживання дитини з урахуванням її якнайкращих інтересів дитини і з визначенням хто з батьків створить для дитини більш належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Роз`яснити учасникам справи, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи у порядку статті 93 ЦПК України.

Роз`яснити учасникам справи, що учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Забезпечення доказів судом проводиться за правилами, встановленими ст.ст. 116-119 ЦПК України.

Попередити учасників справи про недопустимість зловживання процесуальними правами, шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; умисного неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, тощо.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

У разі, якщо подання скарги, заяви, клопотання буде визнане зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів лише щодо визначення підсудності справи. В іншій частині заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет /веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/fair/sud1512/.

Суддя Літвінова І. А.