Рішення № 83229252, 24.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/8282/19

н/п 2-а/640/346/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу №640/8282/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Підлісного Івана Вікторовича про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2019 року представник позивача направив поштою до суду позов, у якому просить: поновити строк на оскарження постанови інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Підлісного Івана Вікторовича; скасувати постанову інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Підлісного Івана Вікторовича серії ЕАВ №1017996 від 27.03.2019 року про притягання його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України.

Як на підставу позову посилається на те, що 27.03.2019 року його притягнуто інспектором до адміністративної відповідальності. Він з цією постановою не згодний, вважаючи її такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на неповному, необ`єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення. Відповідачем не надавалось жодних доказів на підтвердження вчинення ним правопорушення, зокрема, щодо порушення дорожнього знаку 4.1 ПДР України. Після чого, відповідач почав вимагати посвідчення водія та реєстраційний документ на авто, однак відповідач не мав на це законних прав, оскільки вимоги дорожнього знаку 4.1 він не порушував. Він заперечував вчинення правопорушення, однак відповідач не взяв це до уваги. Відповідачем не було надано жодного доказу вчинення ним правопорушення, докази не демонструвались та не досліджувались. Розгляду справи не було, а відповідач лише приніс йому заповнену постанову. Крім того, справу було розглянуто з порушенням процедури, справу розглянуто на місці зупинки автомобіля без складення протоколу.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року позов залишено без руху, вказані недоліки позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року відкрито провадження, поновлено позивачу строк на оскарження вказаної постанови як пропущений з поважних причин.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, суд на підставі ч. 5 ст. 205 КАС України вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи і в матеріалах справи наявні достатні матеріали для розгляду справи.

Відповідач не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, письмового відзиву не надав.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1017996 від 27.03.2019 року, винесеної інспектором роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Підлісним І.В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

В оскаржуваній постанові вказується, що 27.03.2019 року о 01 год. 03 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Аudi 80» д/н НОМЕР_1 , по просп.. Московському, 248, у м. Харкові, не виконав дії дорожнього знаку 4.1 ПДР України, який вказує рух прямо, здійснив поворот ліворуч, при перевірці документів було виявлено, що у водія відсутні посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1 ПДР України.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з`явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові не надав, не спростував твердження позивача, що він не порушував вимоги дорожнього знаку 4.1 ПДР України, та як наслідок не міг і порушити п. 2.1. ПДР України, оскільки законні підстави вимагати пред'явлення позивачем документів були відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що позивач порушив вказані вимоги ПДР України.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.

Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

В графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів на підтвердження порушення водієм ПДР.

Таким чином, відповідачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами про порушенням позивачем вимоги дорожнього знаку 4.1 ПДР України.

Відповідно до п. 2.4 а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, а саме порушення дорожнього знаку 4.1 ПДР України «Рух прямо», суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів, в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб та посвідчення водія, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.

З врахуванням наведеного слідує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено суду наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред`явлення документів.

Таким чином, оскаржувана постанова від 27.03.2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці вчинення правопорушення та не складення протоколу суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи відносно позивача.

Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.

У зв`язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Враховуючи, що сторони звільняються від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Підлісного Івана Вікторовича про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №1017996 від 27.03.2019 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач інспектор роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Підлісного Івана Вікторовича , місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.

Рішення підписано 24.07.2019 року.

Головуючий -