Рішення № 83212314, 22.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/1742/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо відмови в нарахуванні та виплати сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії,

встановив:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати;

- стягнути з Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області суму компенсації втрати частини грошових доходів з 14.05.2009 по 30.11.2011 в сумі 1751,22 грн;

- стягнути з Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області суму моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 14.05.2009 по 02.08.2011 отримувала пенсію по інвалідності, з 03.08.2011 здійснила перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". При переході з 01.10.2017 згідно пенсійної реформи на загальний вид пенсії, працівниками Пенсійного фонду було обчислено пенсію по інвалідності з 14.05.2009 по 03.08.2011 із заробітної плати з менш доцільним періодом роботи за наданими до Пенсійного органу довідками про заробітну плату на дату призначення пенсії, чим було занижено суму пенсії, а також не було враховано доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 03.08.2011 по 30.11.2011. Перерахунок пенсії було проведено та здійснено виплату перерахованих сум в серпні 2018 року. Вважаючи, що має право на компенсацію за несвоєчасне нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", неодноразово зверталася до органів Пенсійного фонду про надання розрахунку суми компенсації, однак отримувала відмови, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 28.03.2019.

Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області направило до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що пенсія позивачу виплачувалася без порушень строку виплати, зокрема, в липні 2018 року було проведено перерахунок пенсії та проведено одноразову виплату в серпні 2018 року, тобто в місячний термін, розмір пенсії після проведеної доплати не змінився.

28.03.2019 оголошено перерву у справі до 11.04.2019 для надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи наведені у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 11.04.2019.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Коростенському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 14.05.2009 їй було призначено пенсію по інвалідності загального захворювання, яка обчислювалась відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З 03.08.2011 відповідно до поданої позивачем заяви, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

01.10.2017 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII здійснено переведення позивача на пенсію на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням осучаснення передбаченого Законом.

При обрахунку пенсії позивача при переведенні її на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 було встановлено заниження пенсійних виплат за період з 14.05.2009 по 03.08.2011.

На звернення позивача до органів Пенсійного фонду, ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії та здійснено виплату вказаних коштів у серпні 2018 року.

Вважаючи, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою пенсії, позивач неодноразово зверталася до органів Пенсійного фонду, зокрема, до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявами щодо проведення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 14.05.2009 по 30.11.2011, однак отримувала відмови.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, та зважаючи на встановлене законодавством право на компенсацію за несвоєчасне нарахування і виплату пенсії з вини Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Законом визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у даному випадку є вина органу, що призначає і виплачує пенсію у неотриманні нарахованих сум пенсії у визначений законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, вважаючи, що розмір її пенсії занижено, оскільки, пенсію по інвалідності за період з 14.05.2009 по 03.08.2011 було обчислено із заробітної плати з менш доцільним періодом роботи відповідно до наданих довідок про заробітну плату, зверталася до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Пенсійного фонду України.

Листом №5975/Т-11, №7446/Т-11 від 25.04.2018 Пенсійний фонд України повідомив ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про те, що під час призначення пенсії не було обрано найбільш оптимальний період заробітної плати, як передбачено статтею 40 Закону №1058. Крім того, не було встановлено підвищення за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення (у розмірі 10,50 грн). Зазначено, що Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області слід привести матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність.

Листом №7198/02.1 від 21.08.2018 Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що доплату різниці належної суми пенсії за період з 14.05.2009 по 30.11.2011 з урахуванням доплати по 10,50 грн за період з 03.08.2011 по 30.11.2011 підвищення непрацюючим пенсіонерам, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, яка становить 1090,79 грн буде проведено в серпні 2018 року.

Поміж іншого, з листа Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №105/Т-8 від 03.09.2018 слідує, що матеріали пенсійної справи приведені у відповідність згідно ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Окрім наведеного, у вказаному листі управління Пенсійного фонду повідомило позивача про те, що застосований оптимальний заробіток за період з 01.07.1994 по 30.06.1999 сума доплати за період з 14.05.2009 по 03.08.2011 складає 1049,47 грн. Доплата за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 03.08.2011 по 30.11.2011 складає 41,32 грн. Зазначено, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума боргу 1090,79 грн виплачена в серпні 2018 року.

На звернення позивача із заявою від 07.11.2018 щодо надання детального розрахунку суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 14.05.2009 по 03.08.2011, відповідач листом №133/Т-8 від 19.11.2018 роз`яснив, що виплата нарахованої доплати різниці суми пенсії проведена в серпні 2018 року відповідно до норм чинного законодавства.

Втім, аналіз встановлених обставин у справі, свідчить на користь висновку, що нараховані суми пенсії за період з 14.05.2009 були не отримані ОСОБА_1 саме з вини Пенсійного органу, оскільки останнім під час призначення пенсії не було обрано найбільш оптимальний період заробітної плати, і пенсія виплачувалася у меншому розмірі, а також при призначенні пенсії не було враховано необхідну доплату. Доплату різниці належної суми пенсії було нараховано та виплачено лише в серпні 2018 року.

Відповідно до пункту 2 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.

Також відповідно до п.3 даного Порядку, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в повному розмірі за період з 14.05.2009 по 30.11.2011 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 21.02.2001 №159.

З огляду на викладене, а також з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд визнає протиправними дії Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в нарахуванні та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 14.05.2009 по 30.11.2011.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Так, відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під шкодою в розумінні даної норми слід вважати ті майнові втрати, які особа понесла у зв`язку з неправомірними діями чи рішеннями суб`єкта владних повноважень, які зобов`язували особу вчинити певні дії, чи неправомірною бездіяльністю внаслідок якої мало місце неприйняття необхідних мір, передбачених законами або іншими правовими актами, що могло призвести до завдання шкоди.

Згідно із статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

У контексті наведеного суд ураховує, що позивач в обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди вказує, що недобросовісним відношенням відповідача до своїх посадових обов`язків, які призвели до систематичного недонарахування їй пенсійних виплат протягом тривалого часу з 2009 по 2011 роки, їй завдано моральних страждань. При цьому стверджує, що внаслідок протиправних систематичних дій відповідача, відбулося погіршення загального стану здоров`я, загострення хвороб, а саме через переживання, постійні нервові стреси. Зауважила, що протиправні дії відповідача призвели до нервових стресів через необхідність фінансових витрат на відновлення порушеного конституційного права на належний рівень пенсійного забезпечення та відновлення порушеного права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати пенсії.

У зв`язку з непроведенням позивачу у період з жовтня 2017 року по серпень 2018 року на її вимогу перерахунку пенсійних виплат, у останньої погіршився стан здоров`я, що призвело до необхідності проведення ультразвукового дослідження, магнітно-резонансного дослідження, що в свою чергу призвело до додаткових фінансових витрат. Зазначене підтверджується копією картки хворого денного стаціонару №1271, копією протоколу ультразвукового дослідження плечового суглоба від 22.03.2018, копіями протоколів магнітно-резонансного дослідження від 20.04.2018, від 21.04.2018.

Матеріалами справи підтверджено, що погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 відбулося в період її звернень до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Пенсійного фонду України з приводу заниження пенсійних виплат за період з 2009 по 2011 рік та отримання відповідних відповідей на вказані звернення.

Отже, враховуючи встановлену судом протиправність дій відповідача, з якими позивач пов`язує завдання їй моральних та фізичних страждань, які також знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, наявність причинного зв`язку між шкодою і оспорюваними діями відповідача, та те, що розмір моральної шкоди повинен бути співмірним із завданою шкодою, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині на суму 1000,00 грн.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського, 16/, м. Коростень, Житомирська область, 11501, код ЄДРПОУ 37909216) про визнання протиправними дій щодо відмови в нарахуванні та виплати сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Зобов`язати Коростенське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 14.05.2009 по 30.11.2011.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Коростенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко