Рішення № 83211938, 24.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7928/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 02 травня 2019 року щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків, відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 №4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України 21.09.2017 №788), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків, в розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, визначеного підпунктом "в" пункту 3 частини першої статті 99 Закону України "про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, в порядку передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 №4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України 21.09.2017 №788), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року в адміністративній справі №0640/4372/18 Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом №542/29/105/01-2019 від 02.05.2019 позивачу було повідомлено, що в призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено у зв`язку з тим, що між встановленням відсотків втрати працездатності з 15.08.2007 та ІІІ групи інвалідності з 19.06.2016 пройшло більше двох років. Натомість позивач, в підтвердження своїх вимог зазначає, що норма п. 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само, на думку позивача, цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та що його право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї групи інвалідності.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідач у строк та у порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого зазначив, що первинний огляд МСЕК позивача проводився ще 15.08.2007, під час якого останньому встановлено 15% втрати працездатності, а повторний огляд МСЕК було здійснено 19.06.2016, тобто зі спливом дворічного терміну, визначеного п.8 розділу ІV наказу МВС України від 11.01.2016 №4 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського". За результатами встановлення позивачу 15% втрати працездатності виплачено одноразову грошову допомогу 30.01.2008 в сумі 950,50 грн. А тому, з огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні МВС України в Житомирській області, а в період з 07.11.2015 по 29.04.2016 в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності застрахованого серії ЖИА № 002458 від 15.08.2007, починаючи з 18.05.2007 Коростенським міжрайонним МСЕК, на підставі акту № 188/14 огляду МСЕК, було встановлено ОСОБА_1 ступінь втрати працездатності в розмірі 15 відсотків. У зв`язку з чим, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 950,40 грн.

04 липня 2016 року позивачу було проведено огляд МСЕК, за результатами якого з 19.06.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 19 липня 2016 року серії 12 ААА № 514736 (а.с.25).

У зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, позивач 03 серпня 2018 року звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Однак, Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом від 17.08.2018 №1176/29/105/01-2018 повідомило позивачу, що відповідно до п. 6 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 визначено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Натомість, згідно наявних матеріалів при первинному огляді МСЕК ОСОБА_1 з 15.08.2007 було встановлено 15% втрати працездатності, а під час повторного огляду МСЕК йому з 19.06.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності. У зв`язку з зазначеним, відповідач вказав, що та обставина, що з дати первинного огляду МСЕК - 15.08.2007 до повторного огляду 19.06.2016 пройшло більше 2 років, не дає позивачу права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року по адміністративній справі №0640/4372/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків та зобов`язано відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімумів, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції, чинній на час встановлення групи інвалідності) та Порядку та умов виплати одноразового грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4.

В свою чергу, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 по справі №0640/4372/18 вказане вище рішення скасовано. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Житомирській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги від 03 серпня 2018 року та зобов`язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 та прийняти відповідне рішення (а.с.35-42).

На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року в адміністративній справі №0640/4372/18 Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом №542/29/105/01-2019 від 02.05.2019 повідомило позивачу, що в призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено у зв`язку з тим, що між встановленням відсотків втрати працездатності з 15.08.2007 та ІІІ групи інвалідності з 19.06.2016 пройшло більше двох років (а.с.22).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом МВС України №4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №163/28293, та набрав чинності з 29.02.2016.

Порядком №4 визначено механізм та умови виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, право на яку встановлено спеціальним законом, що регулює відповідну сферу діяльності, тобто Законом України "Про Національну поліцію".

Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, регулюються положеннями статей 97-101 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) та реалізуються в порядку та на умовах визначених Порядком № 4.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Закону № 580-VIII (в редакції, яка була чинною на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 99 Закону № 580-VIII (в редакції, яка була чинною на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) розмір одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності III групи становить 150 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Відповідно до п. 8 Розділу ІV Порядку № 4, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, суть спору між позивачем та відповідачем полягає у тлумаченні змісту п.8 Розділу ІV Порядку №4.

При цьому, суд зазначає наступне.

Законом №580-VIIІ обмежувального строку в два роки, між проведенням первинного та повторного медичного обстеження, перевищення якого позбавляє особу права на одноразову грошову допомогу, не передбачено.

У частині 6 статті 100 Закону №580-VIIІ передбачений трирічний строк для реалізація свого права на отримання допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.101 Закону №580-VIIІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Таким чином, у статті 101 Закону №580-VIIІ відсутня така підстава для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як сплив дворічного строку між первинним та повторним медичним обстеженням.

В свою чергу, суд зазначає, що пункт 8 Розділу ІV Порядку №4 містить застереження щодо встановлення іншої причини інвалідності протягом двох років після проведення первинної медичного обстеження, стосується перш за все розмірів виплати одноразової грошової допомоги, у тому разі, якщо вона була виплачена під час встановлення інвалідності під час первинного обстеження.

Згідно із п.1 Розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Матеріали даної справи свідчать про те, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків, за результатами первинного огляду 19.06.2016.

Відповідно до п.22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 3.12.2009 №1317 повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що у позивача сплинув дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності та про наявність правових підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги.

З огляду на наведене, відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяв всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, що стосується твердження позивача про те, що виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись як 250 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент звернення позивача із заявою, то суд їх не приймає до уваги у зв`язку із наступним.

Як зазначалось раніше, п.1 Розділу ІІ Порядку №4 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до довідки МСЕК Серія 12 ААА №514736 ОСОБА_1 . ІІІ група інвалідності встановлена з 19.06.2016.

В свою чергу, пп. п.3 ч.1 ст. 99 Закону №580-VIIІ розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги III групи становить 150 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Тобто, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150 прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

При цьому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків, в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому виплачується така допомога.

Заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідач посилається на недопустимість втручання з боку суду в здійснення дискреційних повноважень Головного управління Національної поліції у Житомирській області.

З цього приводу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади

Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Галфорд проти Сполученого Королівства" від 25 червня 1997 року Європейський Суд з прав людини зазначив "словосполучення "згідно із законом" не лише вимагає дотримання національного закону, а й стосується якості такого закону (рішення у справі)". "Суд нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві" (рішення у справі "Доменічіні проти Італії" від 15 листопада 1996 року).

Відповідно до абз. 5 - 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту" ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі.

Згідно рішення Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що судове рішення має бути спрямоване на реальний захист порушених прав та забезпечувати їх ефективне відновлення з метою запобігання подальших протиправний діянь та рішень суб`єкта владних повноважень.

З метою ефективного захисту порушених прав, суд може втрутитися в адміністративний розсуд суб`єкта владних повноважень, коли останній наділений дискреційними повноваженнями, й зобов`язати його прийняти рішення без проведення необхідної процедури в тому випадку, якщо буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт публічної адміністрації у відповідь - необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Як встановлено судом, заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги було повторно розглянуто відповідачем на підставі рішення суду, проте Головне управління Національної поліції у Житомирській області повторно відмовило у його задоволенні, посилаючись на підстави, які не передбачені чинним законодавством. При цьому, своє рішення про відмову по суті наданої заяви відповідач виклав у формі листа, незважаючи на висновки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові від 09.04.2019 у справі №0640/4372/18 щодо необхідності прийняття рішення.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 частково.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 24 липня 2019 року.

Суддя Л.А.Шуляк