Рішення № 83210045, 23.07.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/1157/19

Справа №235/2852/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 липня 2019 року року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої - судді Величко О.В.,

при секретарі Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне Товариство Комерційний Банк « Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.10.2007 року він отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 27,60% на рік, вказано розміри комісій та штрафів. Внаслідок порушення з боку відповідача умов договору з приводу погашення заборгованості за кредитним договором у останній перед банком станом на 19.02.2019 року виникла заборгованість в сумі 12226,23 грн., з яких:

0,00- заборгованість за тілом кредиту;

2119,56 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;

0,00- заборгованість за нарахованими відсотками ;

7456,37 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

1830 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.,

А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

250,00 грн. - штраф (фіксована частина)

570 грн. - штраф ( процентна складова)

Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 12226,23 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 1921 грн.

Відповідачка надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що незгодна з розміром неустойки, оскільки ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена скорочена позовна давність в один рік для стягнення неустойки. Вважає, що розмір пені може бути зменшений, оскільки банком порушено принцип добросовісності Починаючи з 2013 року строк позовної давності щодо договору б/н від 18.10.2017 року сплив. Просила застосувати строки позовної давності, скасувати нараховану позивачем заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, оплату штрафів, плату за пропуск платежів, відсотки, комісію.

Представник відповідача надав заперечення на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що умовами договору, зокрема п. 2.1.1.12.2.2 в разі виникнення прострочених зобов`язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, при цьому відсотки за користування кредитом клієнт не сплачує. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Відповідач не надав жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту. Щодо застосування строків позовної давності зазначили, що за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Оскільки строк пере випущеної картки до останнього дня 09.2020 року, а позивач звернувся до суду з позовом 18.04.2019 року, то стрк позовної давності не сплинув. В застосуванні строків позовної давності просили відмовити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, просила справу слухати у її відсутність ( а. с. 4).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а. с. 44).

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.10.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 27,60% на рік, вказано розміри комісій та штрафів. ( а.с. 10).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Внаслідок порушенням з боку відповідача умов договору з приводу погашення заборгованості за кредитним договором у останнього перед банком станом на 19.02.2019 року виникла заборгованість в сумі 12226,23 грн., з яких:

0,00- заборгованість за тілом кредиту;

2119,56 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;

0,00- заборгованість за нарахованими відсотками ;

7456,37 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

1830 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.,

А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

250,00 грн. - штраф (фіксована частина)

570 грн. - штраф ( процентна складова) ( а.с.9).

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 згідно укладеного кредитного договору отримала наступні картки № НОМЕР_1 - з терміном дії до 09/15; та № 414943935705985 від 04.02.2017 року з терміном дії до 09/20( а.с. 68).

Договір складався з анкети- заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.( а. с. 8-14).

Підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.( а. с. 90-113).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Привалами користування платіжною карткою» та «Тариф», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом та овердрафту в розмірі, встановленому тарифами банку.

Відповідно до п. 5.6 Правил користування платіжною краткою» боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань.

Згідно п. 4.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, які підлягають сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у рані настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами, в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 5.7 Правил користування платіжною краткою Банк має право вимагати дострокового виконання боргових та інших зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 5.2 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та /або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по картці (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим Договором.

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Отже, факт укладення договору кредиту підтверджено наявною у справі копією заяви та Умов і правил надання банківських послуг та розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджено розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, тому суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про застосування строків позовної давності, то суд виходить з наступного.

За положеннями ст.ст. 256-258,261,266-267 ЦК України загальна позовна давність-строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, становить три роки, до вимог про стягнення неустойки таки строк становить один рік, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленій сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту строку погашення чергового платежа.

Відповідно до п. 5.4 Правил надання банківських послуг строк погашення за кредитом - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Як вбачається з наданого розрахунку, останній платіж був здійснений 23.01.2015 року, в подальшому здійснювалось спинання процентів за кредит.

Стаття 266 ЦК України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги, у зв`язку з чим застосування наслідків позовної давності до основної вимоги виключає можливість стягнення процентів, пені та штрафі.

З наданої інформації ПАТ «Приватбанк» вбачається, що відповідачка отримала кредитні картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 09/20 року.

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності ( стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.03. 2014 року № 6-14цс14.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за кредитним договором, останній платіж був здійснений 14.09.2018 року ( а. с. 9).

Отже, на момент розгляду справи строк дії картки не закінчився, останній платіж був здійснений відповідачем 14.09.2018 року, а позивач звернувся з позовом до суду 23.04.2019 року, тобто в межах строк позовної давності.

Тому підстав для застосування строків позовної давності як до основної вимоги, так і до додаткової відсутні.

Що стосується доводів, вказаних у відзиві на позовну заяву (запереченнях), щодо можливості зменшення розміру неустойки, то суд виходить з наступного.

Поняття неустойки надане в ч.1 ст. 549 ЦК України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов`язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При цьому, ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень ст. 4 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4ст. 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Як зазначив у своєму листі від 01 лютого 2013 Верховний Суд України, "Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)" суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір, порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру неустойки - це право суду. Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки, необхідно, перш за все, враховувати, що неустойка не повинна перетворюватися в джерело збагачення, оскільки в цьому випадку вона втрачає свою стимулюючу функцію.

Законодавець не наводить переліку «інших обставин», які мають істотне значення. Це питання вирішується із врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути: відповідність порушення розміру неустойки; традиційний розмір неустойки, який зустрічається в практиці ділового обігу; співвідношення розміру неустойки із сумою основного зобовязання; наявність збитків і їх розмір; негативні наслідки, які настали або можуть настати для кредитора у звязку з неналежним виконанням боржником зобовязання; форма і ступінь вини боржника; ступінь виконання зобовязання боржником перед кредитором і контрагентами перед боржником; ділова репутація боржника, ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу; рівень інфляції протягом часу, коли зобовязання повинно було бути виконано, і до його фактичного виконання чи до моменту прийняття судового рішення; середня банківська ставка за користування кредитом тощо.

Застосоване у нормі ч. 3 ст. 551 ЦК України поняття «значно» є оціночними і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

При цьому слід враховувати, що правила норми ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні боржником своїх зобовязань.

В даному випадку , заборгованість за простроченим тілом кредита становить 2119,56 грн., а пеня -1830 грн.- за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., та 7456,37 грн.- пеня за прострочене зобов`язання.

В даному випадку суд не вбачає підстав для зменшення пені на підставі ст. 551 ЦК України.

Проте, вважає за необхідним застосувати норми Закону України від 02.09.2014 року № 1669-У11 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Вказаний закон зазначає, що забороняється нарахування пені і штрафних санкцій.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України № 6-3879цс/16 при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги ст. 2 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-У11 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На виконання ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив усі банки про необхідність неухильно дотриматися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Також на виконання ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції`розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, в якому у п. 15 зазначено м. Костянтинівку Донецької області.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідачки на користь позивача тіла кредита у розмірі 2119,56 грн., за виключенням пені у розмірі 9286,37 грн., та штрафних санкцій у розмірі 820,30 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 332,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256-258,261,266-267, 525,526, 530, 549, 550, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційний Банк « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк « Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 50, заборгованість за кредитним договором б/н від 18.10.2007 року в розмірі 2119,56 грн., судові витрати в розмірі 332,90 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: