Ухвала суду № 83197865, 22.07.2019, Чортківський районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. Справа № 597/387/19

Номер провадження1-кп/608/139/2019

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

прокурора Миколюка О. М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Данильчука Н. Б.,

захисника Голодена О. М.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Чортківського районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018210000000408 від 08 серпня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, направлене до суду згідно ухвали Тернопільського апеляційного суду від 20 березня 2019 року.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном до 60 днів. Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 194 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, перелік яких наведено у реєстрі матеріалів досудового розслідування. 11 серпня 2018 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався слідчими суддями Тернопільського міськрайонного суду. Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2019 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено до 26 липня 2019 року. Завершити судове провадження у вказаний термін неможливо через значний обсяг питань, що підлягають вирішенню та матеріалів кримінального провадження, які необхідно дослідити. Метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 , згідно з вимогами пунктів 1,3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі без альтернативної міри покарання, не працює, не одружений, осіб на утриманні не має, не має постійного місця проживання, а тому є всі підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчинити інший злочин. Вказані ризики не зменшились, продовжують існувати і на даний час.

В судовому засіданні прокурор Миколюк О. М. клопотання підтримав, з підстав наведених у ньому, просив його задоволити. Заперечує щодо клопотання обвинуваченого та його захисника про визначення суми застави, оскільки, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 спричинив загибель людини.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Голоден О. М. заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому. Вважають клопотання прокурора необґрунтованим, оскільки, обвинувачений, з його слів, злочину не вчиняв, а тому не має наміру скриватися від суду, впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати судовому розгляду іншим чином чи вчинити інший злочин. Просять визначити обвинуваченому заставу в розмірі 250 -300 тисяч гривень.

Потерпіла ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_3 підтримали клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заперечили щодо задоволення клопотання про визначення розміру застави.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу.

. Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч.2 ст.115, ч. 2 ст. 194 КК України, за які законом передбачено покарання, зокрема, у виді довічного позбавлення волі.

11 серпня 2018 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався слідчими суддями Тернопільського міськрайонного суду та Чортківським районним судом Тернопільської області. Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2019 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено до 26 липня 2019 року.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» - тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість , багатоепізодійна злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Приймаючи до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих йому злочинів у сукупності з даними, що характеризують його особу, а саме: неодноразове притягнення його до кримінальної відповідальності, з огляду на ступінь тяжкості правопорушень та виду і розміру покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку, що наведені обставини збільшують ризик втечі та впливу на недопитаних потерпілу, свідків, настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши термін тримання обвинуваченого під вартою.

Таким чином, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не відпали. Разом з тим, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити, на даний час, належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку, оскільки, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України,суд вважає за необхідне не призначати розмір застави в даному кримінальному провадженні, враховуючи той факт, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , спричинив загибель людини. У зв`язку з цим, клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Голодена О. М. щодо визначення суми застави не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Миколюка О. М. задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто до 19 вересня 2019 року включно.

В клопотанні обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Голодена О. М. відмовити.

Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_2 , начальнику Державної установи «Чортківська УВП № 26».

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копія вірна

Головуючий суддя:/підпис/

Ухвала набрала законної сили " " 2019 року.

Оригінал ухвали знаходиться в Чортківському районному суді Тернопільської області в матеріалах справи № 597/387/19.

Головуючий суддя: Н. З. Коломієць

Копію ухвали видано " " року

Секретар: