Рішення № 83194611, 17.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/415/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миколи Лебедєва 4/39-а» про усунення перешкод у користуванні власністю,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миколи Лебедєва 4/39-а» про усунення перешкод у користуванні власністю. Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем, яка є власником квартири № 159 в будинку АДРЕСА_1 без згоди позивача самовільно було зведено перегородку в загальному коридорі, якою відділено квартири № 159 та № 160 , а також приміщення сміттєпроводу від загального коридору, та самовільно одноособово захоплено спільне сумісне майно, зокрема, частину загального коридору та приміщення сміттєпроводу. Самовільно зведеною перегородкою обмежено вільний доступ до квартири № 160 , яка належить позивачу на праві власності. З метою врегулювання спору відповідачу було надіслано 22 листопада 2018 року вимогу про усунення перешкод в користуванні власністю та запропоновано добровільно усунути такі перешкоди. Просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом демонтування самовільно зведеної перегородки в загальному коридорі, якою відділено квартири № 159 та № 160 , а також приміщення сміттєпроводу від загального коридору; звільнити приміщення загального коридору, в тому числі приміщення сміттєпроводу від особистих речей відповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

17 липня 2019 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_3 .

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - "за закінченням строку зберігання".

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності сторін в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником квартири № 160 в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5-6, 7).

22 листопада 2018 року відповідачу було надіслано вимогу про усунення перешкод в користуванні власністю та запропоновано добровільно усунути такі перешкоди (а.с. 8).

14 грудня 2018 року позивачем отримано відповідь на вимогу, в якій вказано, що за спільною згодою та спільні кошти мешканців квартир № 159 та № 160 з письмової згоди правління ОСББ та власників квартир 4-го поверху було встановлено перегородки та броньовані двері, сплачена вартість робіть за проведення електропроводки, енергозберігаючих світильників та датчиків руху. Будь-яких перешкод щодо доступу позивачу до квартири та користування сміттєпроводом не спричинено (а.с.9).

Позивач просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом демонтування самовільно зведеної перегородки в загальному коридорі, якою відділено квартири № 159 та № 160 , а також приміщення сміттєпроводу від загального коридору; звільнити приміщення загального коридору, в тому числі приміщення сміттєпроводу від своїх особистих речей.

В обґрунтування позовних вимог зазначає що, відповідачем самовільно зведено перегородку в загальному коридорі та самовільно одноособово захоплено спільне сумісне майно, зокрема, частину загального коридору та приміщення сміттєпроводу.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано світлини (а.с. 10, 11), план 4-го поверху багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з відміткою самочинно збудованої перегородки (а.с. 12).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень щодо заявлених позивачем вимог, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Крім того, ст. 317 ЦК України визначений зміст права власності - право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Так, у статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири № 160 в будинку АДРЕСА_1 .

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем його законних прав та інтересів, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За вказаних обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миколи Лебедєва 4/39-а» про усунення перешкод у користуванні власністю.

Керуючись ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 15, 317, 319, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миколи Лебедєва 4/39-а» про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 липня 2019 року.

Суддя Н.Є.Арапіна