Ухвала суду № 83181212, 17.07.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2434/19

Провадження № 2-з/0203/62/2019

УХВАЛА

17 липня 2019 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

08 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа – приватний нотаріус ДМНО Бондар І.М., Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконання виконавчого провадження № 54370960 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. 11 квітня 2017 року за № 3201 про стягнення заборгованості. Заяву обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивачу надано кредитні кошти в іноземній валюті на купівлю нежилої нерухомості. Наразі головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Куліковською А.О. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №54370960 з примусового виконання виконавчого напису №3201 вчиненого 11.04.2017 року приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. У виконавчому написі запропоновано стягнути залишок заборгованості та витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису. Заявник не погоджується зі строком, за який нараховано суму боргу, а тому звертається до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні цього клопотання суд виходить з того, що вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як розяснено в п. 1, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір та дійсно відбувається виконання Виконавчого напису в межах зведеного виконавчого провадження, внаслідок чого можуть бути порушені права позивача та можуть виникнути ускладнення виконання рішення суду або зробити виконання його неможливим.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що претензії позивача можуть бути обґрунтовані, а невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі, порушити законні права останнього в разі ухвалення рішення на його користь, суд вважає за необхідне забезпечити позов.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

У відповідності з частиною першою статті 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Керуючись статтями 149, 150, 153, 258 – 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Зупинити виконавче провадження №54370960 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нтаріального округу Бондар Іриною Михайлівною (49000, місто Дніпро, вулиця Центральна, 6/9) від 11 квітня 2017 року за №3201 про стягнення забогованості, що знаходиться в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (ідентифікаційний номер – 34984907, 49000, місто Дніпро, вулиця Старокозацька, 56).

Направити копію ухвали сторонам у справі та до відповідного відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.

Ухвала набрала законної сили:

Суддя М.О. Католікян