Рішення № 83180436, 09.07.2019, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 159/4125/18

Провадження № 2/168/17/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Назарука О.В.,

секретар судових засідань - Таксюк О.С.,

з участю:

представника позивача - Кравчука М. В.,

представника відповідача АТ КБ "Приватбанк" - Кузіна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , Буцинської сільської ради Старовижівського району Волинської області, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Підприємства теплових мереж «Ковельтепло», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Ковельський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , Буцинської сільської ради Старовижівського району Волинської області, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Підприємства теплових мереж «Ковельтепло», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Ковельський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про звільнення майна з-під арешту.

Вимоги обґрунтовує тим, що 13 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №CM-SME A00/072 0DC/2008, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав кредит на загальну суму 250 000,00 гривень. В той же день між вказаними сторонами було укладено договір іпотеки, за яким відповідач передав в іпотеку банку будинок відпочинку, загальною площею 75,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та кухню, загальною площею 48,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір відступлення прав за договором іпотеки. Згідно з цими договорами банк відступив, а товариство прийняло право вимоги за вищезгаданими кредитним договором та договором іпотеки.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як іпотекодержатель та ОСОБА_2 як іпотекодавець дійшли згоди щодо реалізації заставного майна і погашення заборгованості за кредитним договором, однак постановами державних виконавців ВДВС Ковельського МРУЮ на зазначене майно накладено арешт.

Заборгованість відповідача перед товариством щоденно зростає, але позивач не може задовольнити свої вимоги шляхом добровільного продажу через накладення арешту на майно.

Враховуючи викладене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило звільнити з-під арешту нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Від представника АТ КБ «Приватбанк» Кузіна Є.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого АТ КБ «Приватбанк» позов не визнає та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (том 1 аркуш справи 83-84) з огляду на наступне:

позивачем не надано доказів заборгованості по договору, в тому числі по тілу кредиту, відсоткам за його використання та іншими платежами;

доказів досягнення домовленостей між позивачем та боржником ОСОБА_2 в позасудовому порядку звернути стягнення на іпотечне майно;

виконавче провадження № 29902575 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 308910, 44 грн. завершене 25 червня 2013 року у зв`язку з поверненням стягувачу виконавчого документа на підставі пункту 3 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відмовою стягувача від майна боржника. Таким, чином у позивача відсутня можливість стягнути заборгованість в порядку примусового виконання судового рішення.

Крім того безпідставними є доводи позивача про те, що вартість іпотечного майна є меншою ніж розмір заборгованості, яка була стягнута на підставі рішення, оскільки згідно іпотечного договору, вартість предмету іпотеки становить 628370,00 грн, що вдвічі більше розміру заборгованості стягнутої на підставі вищевказаного рішення суду.

Тому, представник ПАТ КБ «Приватбанк» вважає, що у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» слід відмовити у повному обсязі.

Представник позивача Кравчук М. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив заявлені вимоги задовольнити.

Представник АТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні надав пояснення аналогічні, до викладеного у відзиві на позовну заяву. В задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача Кравчука М.В. та представника відповідача АТ КБ "Приватбанк" - Кузіна Є.В., дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №CM-SME A00/072 0DC/2008, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав кредит на загальну суму 250 000,00 гривень (том 1 аркуш справи 6-10).

Також 13 червня 2008 року з метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між указаними сторонами було укладено договір іпотеки № РM-SME A00/072 0DC/2008, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: будинок відпочинку, загальною площею 75,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; кухню, загальною площею 48,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 аркуш справи 11-14).

На підставі цього договору іпотеки відомості про заборону відчуження предмета іпотеки були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (том 1 аркуш справи 26 зворот-27, том 2 аркуш справи 82).

10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» як продавцем та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з яким продавець продає (переуступає) покупцю право на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (в тому числі договір з ОСОБА_2 , а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь продавця винагороду (том 1, аркуш справи 15-23, 29-33).

10 грудня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як фактором та ПАТ «ОТП Банк» як клієнтом було укладено договір відступлення права вимоги, за яким клієнт передає та відступає фактору сукупність прав, належних клієнту за договором іпотеки № РM-SME A00/072 0DC/2008 від 13 червня 2008 року, включаючи, але не обмежуючись, право звертати стягнення на заставлене майно (том 1, аркуш справи 29-33).

Таким чином, до позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в установленому законом порядку перейшли всі права кредитора за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки, укладеними між банком та відповідачем ОСОБА_2 .

Судом з матеріалів справи та копії зведеного виконавчого провадження № 48598041 встановлені наступні обставини:

-постановою головного державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ, Мацюха Д.Ю. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №47530928 від 19 червня 2015 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 в межах суми стягнення 9871,35 гривень, стягувач Буцинська сільська рада Старовижівського району;

-постановою заступника начальника ВДВС Ковельського МРУЮ, Васковеця С.І. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №50929591 від 25 квітня 2016 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 , стягувач ПАТ КБ «Приватбанк»;

-постановою головного державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ, Мацюха Д.Ю. про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту, серія та номер: ВП №21503913 від 22 вересня 2010 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , стягувач ПАТ КБ «Приватбанк»;

-постановою головного державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ, Мацюха Д.Ю. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №953656 від 31 січня 2011 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , стягувач ПТМ «Ковельтепло»;

-постановою головного державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ, Мацюха Д.Ю. про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту, серія та номер: ВП №24439315 від 14 лютого 2011 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 ;

-постановою головного державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ, Мацюха Д.Ю. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №26525892 від 16 травня 2011 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , стягувач Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»;

-постановою головного державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ, Мацюха Д.Ю. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №29902575 від 16 листопада 2011 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 стягувач ТзОВ «ОТП Факторинг Україна».

На підставі цих постанов відомості про арешт нерухомого майна ОСОБА_2 були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (том 1, аркуш справи 24-28, том 2 аркуш справи 65, том 2 аркуш справи 82-83).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

В редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII дані правовідносини регулюються статтями 56-59.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Тобто законом встановлено спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Пунктом 6.4.1. укладеного між сторонами договору іпотеки від 13 червня 2008 року передбачено, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України. Отже в іпотечному договорі міститься застереження про позасудовий спосіб захисту інтересів іпотекодержателя шляхом надання йому права продажу предмета іпотеки.

Наявність арешту на спірне майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право, оскільки обтяжене майно не може бути відчужене.

В інший спосіб, крім пред`явлення до суду вимоги про звільнення майна з-під арешту, позивач не може захистити своє право на спірне майно.

Такий спосіб захисту права кредитора, який є іпотекодержателем, передбачений частиною 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Вказаний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №127/20371/16-ц, провадження № 61-22751св18.

За таких обставин вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звільнення з-під арешту спірного майна, є обґрунтованими.

Посилання представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» Кузіна Є.В. щодо ненадання доказів заборгованості по договору, в тому числі по тілу кредиту, відсоткам за його використання; щодо ненадання доказів досягнення домовленостей між позивачем та боржником ОСОБА_2 в позасудовому порядку звернути стягнення на іпотечне майно, не заслуговують на увагу, оскільки на переконання суду, наявність зведеного виконавчого провадження, копія якого міститься в матеріалах справи, по примусовому виконанню, в тому числі, судових рішень, свідчить про те, що у боржника є незавершеними боргові зобов`язання перед позивачем, в тому числі за кредитним договором, на забезпечення якого і виникли правовідносини щодо спірного нерухомого іпотечного майна.

Інші доводи учасників справи, які наведені у позові та відповідних письмових пояснень, не впливають на висновки суду, оскільки спростовуються матеріалами справи та не стосуються предмету спору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , Буцинської сільської ради Старовижівського району Волинської області, Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 , публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Підприємства теплових мереж «Ковельтепло», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Ковельський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме:

-будинок відпочинку, загальною площею 75,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності;

-кухню, загальною площею 48,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, на яке були накладені арешти на підставі:

-постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47530928, видана 19 червня 2015 року ВДВС Ковельського МРУЮ, державний виконавець Мацюх Д.Ю.;

-постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50929591, видана 25 квітня 2016 року заступником начальника ВДВС Ковельського МРУЮ Васковець С.І.;

-постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту ВП №21503913, видана 22 вересня 2010 року ВДВС Ковельського МРУЮ, державний виконавець Мацюх Д.Ю.;

-постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №953656 видана 31 січня 2011 року ВДВС Ковельського МРУЮ, державний виконавець Мацюх Д.Ю.;

-постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту ВП №24439315, видана 14 лютого 2011 року ВДВС Ковельського МРУЮ, державний виконавець Мацюх Д.Ю.;

-постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №26525892, видана 16 травня 2011 року ВДВС Ковельського МРУЮ, державний виконавець Мацюх Д.Ю.;

-постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №29902575, видана 16 листопада 2011 року ВДВС Ковельського МРУЮ, державний виконавець Мацюх Д.Ю.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 19 липня 2019 року.

Суддя О.В. Назарук