Ухвала суду № 83177348, 22.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

22.07.2019Справа № 910/9498/19

За заявою Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» (м. Хмельницький)

Про забезпечення позову

поданою разом із позовною заявою Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Суддя Ващенко Т.М.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Перший національний аграрний кооператив» (далі - заявник) звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом:

- заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Каращук Катерині Леонідівні здійснювати будь-які дії щодо заборони користування, опису, арешту, вилученню та реалізації майна у виконавчому провадженні № 58994783;

- зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. № 536 від 19 квітня 2019 року про звернення стягнення на транспортні засоби, трактори «БЕЛАРУС-1523» у кількості 90 одиниць, що належать Сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» у розмірі 61.246.322.94 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.

Заяву обґрунтовано тим, що 25.04.19. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено звернення стягнення на майно заявника на користь банку, дане майно оголошено в розшук, проведено опис та арешт частини майна, призначено оцінку майна. Заявник вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства. Також заявник вказує, що майно, на яке звернуто стягнення він використовує в господарській діяльності з метою отримання прибутку, і якщо таке майно приватним виконавцем буде вилучено та/або примусово реалізовано на прилюдних торгах, то заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження, зокрема, щодо отримання прибутку за період заборони використання належного йому майна, яке передано в оренду за договором оренди тракторів третій особі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право. При цьому, господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) об`єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню. Водночас, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій нотаріуса при його вчиненні та надавати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Доводи заявника про те, що примусове виконання виконавчого провадження унеможливлює здійснення ним господарської діяльності з використанням вказаного майна, як такого, що передано в оренду на підставі договору оренди тракторів, не приймаються судом, оскільки, як вбачається з поданого Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Перший національний аграрний кооператив» договору № 08/04-16ТБ оренди тракторів від 27.04.16., договір діє до 26.09.18. (за умови відсутності підстав для звернення стягнення на об`єкт оренди банком), та станом на дату подання заяви (18.07.19.) заявником не подано доказів того, що строк дії договору було продовжено на один календарний рік в порядку приписів його пункту 6.2.

Також судом при оцінці збалансованості інтересів сторін враховано права іпотекодавця до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням, що відповідно до ст. 42 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, серед іншого, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

При цьому, як передбачено положеннями ст. 141 Кодексу, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Разом з тим, заявник не вбачає необхідності зустрічного забезпечення, а подана заява не містить обґрунтування того, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та не призведе до понесення відповідачем збитків, у разі задоволення заяви про забезпечення позову.

Оскільки, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а тому заява Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» по сплаті судового збору в сумі 960,50 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити Сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «Перший національний аграрний кооператив» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22.07.19. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко