Постанова № 83167407, 17.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року

м. Черкаси

Справа № 712/1720/19 Провадження № 22-ц/793/1051/19

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.

секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - адвоката Луньової Анни Геннадіївни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року (ухвалене в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Токової С.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в порядку захисту прав споживачів,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06 квітня 2007 року між ним та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 895/06-034-193, відповідно до умов якого йому надано грошові кошти у сумі 81 700 доларів США зі сплатою 11,95 % річних для придбання будинку та земельною ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

У цей же день між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно умов якого ОСОБА_1 передав АТ «Укрсоцбанк» в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 895/06-034-193 житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Соснівського районного суду від 01 лютого 2011 року у справі № 2-1041/11 стягнуто з ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 895/06-034-193 від 06 квітня 2007 року у сумі 109 402,07 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 868 182 грн. та судові витрати, встановлено спосіб реалізації іпотечного майна.

31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис № 25466 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 895/06-034-193 за період з 12 вересня 2016 року до 12 вересня 2017 року на загальну суму 162 113,35 доларів США (з яких: 39 075 доларів США - строкова заборгованість за тілом кредиту; 36 096,36 доларів США - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 193,67 дол. США - строкова заборгованість по нарахованих процентах; 86 748,32 дол. США - прострочена заборгованість по нарахованих відсотках).

Позивач, посилаючись на те, що виконавчий напис вчинений з численним порушенням законодавства, просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. № 25466 від 31 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 895/06-034-193 від 06 квітня 2007 року за період з 12 вересня 2016 року до 12 вересня 2017 року на загальну суму 162 113, 35 доларів США, стягнути з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 7 500 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. № 25466 від 31 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту № 895/06-034-193 від 06 квітня 2007 року за період з 12 вересня 2016 року до 12 вересня 2017 року на загальну суму 162 113,35 доларів США.

Стягнуто з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн.

Стягнуто з АТ «Укрсоцбанк» до Спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 10 червня 2019 року представник АТ «Укрсоцбанк» - адвокат Луньова А.Г., вважаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з банку витрат на правову допомогу таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а також за неповного з`ясування обставин справи, що мають важливе значення для її розгляду, просила суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року в частині стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 7 500 грн. Ухвалити нове рішення, яким в частині стягнення з АТ «Укрсоцбанк» витрат на правову допомогу в розмірі 7 500 грн. відмовити, судові витрати покласти на позивача за справою.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що зважаючи на складність справи винагорода у розмірі 7 500 грн. є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою що дійсно не відповідає складності справи, проведеним роботам та наданим послугам, а тому відповідно підлягає зменшенню.

Зазначає, що скаржником не було надано суду жодних доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт в тому числі прайс листів вартості послуг правової допомоги, акта здачі-прийняття наданих послуг (з переліком виконаних робіт чи наданих послуг), розрахунку погодинної вартості правової допомоги за певний вид такої допомоги, співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Так, представником позивача ОСОБА_2 суду надано договір про надання правої допомоги від 14 січня 2019 року, оригінал квитанції № 38501346 від 15 січня 2019 року про оплату за надання правової допомоги по договору № 1/2019 від 14 січня 2019 року та акт приймання-передачі послуг № 2 від 05 лютого 2019 року. Детальний опис робіт стороною позивача до суду надано не було.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 05 лютого 2019 року вказано лише в якості виду (а не обсягу) - «Правова допомога з підготовки позовної заяви згідно з договором від 14 січня 2019 року № 1/2019».

У відзиві поданому 16 липня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 заперечила доводи наведені в апеляційній скарзі.

Зазначила, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу. Заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат (у разі їх наявності) повинен містити відзив на позовну заяву - п. 7 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, а відтак належною стадією подання таких заперечень та заявлення клопотання про зменшення розміру судових витрат - є одночасно з поданням відзиву на позовну заяву.

Заперечень, щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, відповідачем також заявлено не було. Виходячи з викладеного доводи скаржника про незаконність оскаржуваного рішення в цій частині, на її думку, не заслуговують на увагу.

Згідно доданого до позовної заяви рахунку, акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що надані адвокатом послуги прийняті позивачем 05 лютого 2019 року згідно з актом приймання-передачі. А отже, та обставина, що відповідач не з`явився в судові засідання, що були призначені на 07 березня 2019 року, 05 квітня 2019 року та 17 травня 2019 року не може вплинути на обсяг наданих та прийнятих позивачем послуг.

Водночас, позов є значним за змістом та обсягом в тому числі з урахуванням кількості учасників. Підготовка позовної заяви вимагала збирання адвокатом доказів на підтвердження позовних вимог, ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, підготовки запиту щодо витребування документів у приватного нотаріуса. При підготовці позовної заяви адвокатом було вивчено та додано до позовної заяви матеріали судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних процесуальних питань. Отже, зібрання необхідних доказів, вивчення судової практики, складання позовної заяви, формування необхідних додатків, вимагало значних затрат у часі.

Вважає, що скаржником не доведено, що розмір оплати послуг адвоката з підготовки позовної заяви є не співмірним з її змістом, складністю, обсягом всіх вчинених адвокатом дій.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 червня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 10 липня 2019 року на 11:00 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лучинович І.В. розгляд справи відкладено на 17 липня 2019 року на 09:30 год.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Лучинович І.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року оскаржується в частині стягнення з банку витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн., в іншій частині рішення суду не оскаржується, тому в силу вимог ст. 367 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду тільки в частині стягнення з АТ «Укрсоцбанк» витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Пала Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, розглядаючи справу в частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу дійшла висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 345/3873/15-ц.

Колегія суддів апеляційного суду бере до уваги те, що в матеріалах справи наявні лише договір про надання правової допомоги № 1/2019 від 14 січня 2019 року (а.с. 63-69), рахунок-фактура від 14 січня 2019 року на суму 7 500 грн., де в найменуванні робіт зазначено - «надання правової допомоги за договором від 14 січня 2019 року № 1/2019» (а.с. 70) та квитанція № 38501346 про здійснення касової операції від 25 січня 2019 року на суму 7 500 грн. (а.с. 71), що не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, зокрема, наданням розрахунку таких витрат.

Таким чином надані позивачем докази на підтвердження розміру наданої правничої допомоги не містять розрахунку таких витрат, в наслідок чого заявлений розмір - 7 500 грн. є необґрунтованим та фактично не доведеним, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

З урахуванням висновку щодо застосування відповідних норм права, викладеного в постановах Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга в приведеній частині підлягає до задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року до зміни шляхом скасування в оскаржуваній частині, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн.

Водночас, вимоги апеляційної скарги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» судових витрат за розгляд апеляційної скарги не підлягають до задоволення, оскільки у відповідності до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржувалось.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - адвоката Луньової Анни Геннадіївни - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року змінити, скасувавши його в частині стягнення з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу відмовити.

В решті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 травня 2019 року не оскаржувалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 червня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.О. Єльцов

О.В. Карпенко