Ухвала суду № 83165601, 22.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14413/19

н/п 1-кс/640/9121/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі :

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

прокурора - Купар Д.Ю.,

слідчого - Коробченко О.В.,

захисника - адвоката Борбунюка О.О.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Коробченко Олександра Васильовича по кримінальному провадженню № 12019220490003347 від 19.07.2019 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, який має середньо-спеціальну освіту, працює фрезерувальником на ТОВ «СПЕЦКРАН», не одружений, раніше судимий: вироком Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2014 за ч. 1 ст. 121 КК України до 6-ти років позбавлення волі, 05.01.2018 звільнений умовно-достроково з місць позбавлення волі за ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.12.2017 на невідбутий терміном покарання 1 рік 11 місяців 1 день, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

встановив :

Сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, на підставі положення п. 1, п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що 18.07.2019, приблизно о 18:00 годині, ОСОБА_1 , знаходячись на території автостанції, яка розташована по вул. Білгородське Шосе, 10 в м. Харкові, маючи непрямий злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, з метою їх заподіяння, свідомо припускаючи їх настання, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з раніше знайомим йому ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, розуміючи настання наслідків у вигляді отримання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , наніс йому двома руками одночасно удар у груди, від чого останній упав на асфальт спиною та отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної садини потиличної та тім`яної області голови, в результаті яких останній впав у кому.

Від вказаних тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у приміщенні Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомого ім. проф. О. І. Мєщанінова».

Обґрунтованість повідомленої 20.07.2019 ОСОБА_1 підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Сторона обвинувачення зазначає, що є достатні підстави вважати, що забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор, слідчий підтримали клопотання.

В судовому засіданні захисник заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, заперечував кваліфікацію дій підозрюваного за ч. 2 ст. 121 КК України.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, визнав частково повідомлену підозру, підтримав позицію захисника.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні під час затримання та в період перебування в якості затриманої особи.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Київським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12019220490003347 від 19.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.07.2019, 20.07.2019 о 14.50 год. ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, без ухвали слідчого судді.

20.07.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що підтверджується: оглядом місця події від 18.09.2019; показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; заявою та показаннями потерпілої ОСОБА_8 .

Однак, щодо доводів захисника про необґрунтованість повідомленої підозри, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконний вплив на потерпілого, свідків.

Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілого, свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має середньо-спеціальну освіту, працює фрезерувальником на ТОВ «СПЕЦКРАН», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення в сфері злочинів проти життя та здоров`я особи, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, ті обставини, що ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності, раніше судимий вироком Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2014 за ч. 1 ст. 121 КК України до 6-ти років позбавлення волі, 05.01.2018 звільнений умовно-достроково з місць позбавлення волі за Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.12.2017 з невідбутим терміном покарання 1 рік 11 місяців 1 день, на теперішній час має судимість, не погашену у встановленому законом порядку, йому знов повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, застосування більш м`яких запобіжних заходів, є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.09.2019 включно.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме, умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 17 вересня 2019 року включно, без визначення застави.

Зобов`язати слідчого СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області Коробченко О.В. негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 22 липня 2019 року до 17 вересня 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_1 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Муратова С.О.

Копію ухвали отримав "____"____2019р. ___год.____хв. ______

Бондарєв В.Л.