Рішення № 83163655, 16.07.2019, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Кремінна Справа № 414/2179/17

Провадження № 2/414/188/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову банк зазначає, що 11.11.2013 позивач уклав із ОСОБА_4 договір про іпотечний кредит № 152_183, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 100000 грн.

В якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за вказаним договором цього ж дня між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 1, згідно з яким останні зобов`язувалися солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за невиконання усіх зобов`язань позичальником за цим кредитним договором.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 не виконав зобов`язання щодо погашення кредиту та своєчасної сплати процентів за його користування, позивачем з метою погашення простроченої заборгованості на адресу реєстрації поручителів 01.08.2017 були направлені вимоги про усунення порушень відповідно до кредитного договору, якими повідомлено про наявність у позичальника заборгованості за кредитом, необхідність виконання порушеного зобов`язання, а також попереджено їх про вжиття банком заходів для захисту порушених прав.

Таким чином, станом на 04.10.2017 внаслідок невжиття заходів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо погашення заборгованості перед банком утворилася заборгованість за договором про іпотечний кредит № 152_183 від 11.11.2013 у загальній сумі 191680,85 грн, яка складається з наступного: 88279,94 грн - заборгованість за кредитом; 61992,87 грн - проценти за користування кредитом за період з 01.08.2014 по 03.10.2017; 35431,88 грн - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період із серпня 2014 року по серпень 2017 року; 5976,16 грн - 3% річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом.

Посилаючись на те, що відповідачі, незважаючи на повідомлення їх про необхідність виконання умов договорів, не виконують взяті на себе зобов`язання, позивач просив стягнути з них в солідарному порядку борг за кредитним договором станом на 04.10.2017 в загальному розмірі 191680,85 грн, а також сплачену суму судового збору.

Ухвалою суду від 22.03.2019 було задоволене клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 про витребування у ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» наступних документів: 1) оригіналу договору про іпотечний кредит № 152_183 від 11.11.2013, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 ; 2) оригіналу договору поруки № 1 від 11.11.2013, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 76 т. 2).

Представник позивача ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує. Крім того, представник надав суду письмові пояснення (у формі клопотання), в яких зазначив, що надання на вимогу суду оригіналів договору про іпотечний кредит із ОСОБА_4 та договору поруки № 1 з відповідачами від 11.11.2013 неможливе з причин, незалежних від волі позивача, оскільки оригінали цих договорів знаходяться у м. Луганськ на тимчасово окупованій території України. Банк свої обов`язки за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується копією кредитного договору, банківськими виписками по особовим рахункам позичальника та заявою на видачу готівки.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, їх представник ОСОБА_1 проти позову заперечував, надавши відзив (у формі письмових пояснень) на позовну заяву, та вказавши, що відповідачі договір поруки з позивачем не укладали і не підписували та жодних обов`язків щодо забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 11.11.2013 на себе на брали. Відповідачі працювали на ОСОБА_4 в якості найманих працівників, а тому останній мав доступ до їх документів та зразків їх підписів. Представник відповідача мав намір заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для підтвердження того, що на договорі поруки № 1 від 11.11.2013, копію якого надав позивач, підписи відповідачів відсутні, у зв`язку з чим за його клопотанням судом витребовувався оригінал цього договору у банку, однак останній на вимогу суду оригінал договору не надав, що позбавляє відповідачів процесуальної можливості надати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, оскільки для експертного дослідження потрібен саме оригінал договору, у той час як будь-якими іншими доказами підтвердити ці обставини неможливо. Також представник відповідачів просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

Заслухавши представника відповідачів, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.11.2013 між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» було укладено договір про іпотечний кредит № 152_183, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 100000 грн строком на 60 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 09.11.2018, а ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання повернути кредит, а також сплатити проценти в розмірі 21% річних за користування кредитом шляхом щомісячного погашення кредиту рівними частинами в сумі 1666,67 грн та процентів у сумах та у час, визначений графіком, що додається до договору (а.с. 10-14, 15 т. 1).

Відповідно до п. 2.1 цього договору банк зобов`язаний надати позичальнику на умовах договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використовувати і повернути в передбачені договором строки кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.4.2 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 21 процентів річних. Зазначена в договорі процентна ставка є фіксованою. Проценти нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення.

Відповідно до п. 3.3.3. позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в сумі 1666,67 грн та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним шляхом внесення коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної цим договором.

Факт укладення сторонами вказаного договору про іпотечний кредит № 152_183 від 11.11.2013 між позивачем та ОСОБА_4 , підтверджується сукупністю наданих позивачем доказів, крім іншого, також заявою ОСОБА_4 на видачу готівки № 152_183 від 11.11.2013 та банківськими виписками по його особовим рахункам (а.с. 131, 132-133, 134, 135-137, 138 т. 2).

У зв`язку з невиконанням боржником ОСОБА_4 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 04.10.2017 виникла заборгованість у загальному розмірі 191680,85 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, яка складається з наступного: 88279,94 грн - заборгованість за кредитом; 61992,87 грн - проценти за користування кредитом за період з 01.08.2014 по 03.10.2017; 35431,88 грн - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період із серпня 2014 року по серпень 2017 року; 5976,16 грн - 3% річних за прострочення боргу за кредитом та процентів за користування кредитом за період з 01.08.2014 по 03.10.2017 (а.с. 6-9 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до положень статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредиторами як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В той же час, зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Голубівка (минула назва - Кіровськ) Луганської області (а.с. 12 т. 2).

У позовній заяві ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» посилається на те, що у забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за кредитним договором № 152_183 від 11.11.2013 у цей самий день між банком та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли на себе зобов`язання відповідати солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за кредитним договором №152_183 від 11.11.2013 (а.с. 18-22 т. 1).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникає у майбутньому відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів до нього.

Відповідно до п.п. 3.2.2., 3.2.3. вказаного договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов`язання за кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до позичальника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від позичальника: поручителя (поручителя 1 та/або поручителя 2) спільно, так від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Згідно з п. 10.3.3. договору поруки вважається підставою для припинення поруки смерть боржника (у випадку смерті боржника зобов`язання поручителя щодо поруки, визначені цим договором є чинними).

Відповідно до п. 2.6 вказаного договору поруки поручитель погоджується та зобов`язується солідарно відповідати за виконання зобов`язання спадкоємцями боржника, а у також випадку відсутності спадкоємців боржника, як за законом так і за заповітом.

Разом з тим, факт укладення спірного договору поруки відповідачами заперечується.

В обґрунтування позовних вимог до відповідачів позивачем надано копію договору поруки № 1 від 11.11.2013 з посиланням на відсутність оригіналу договору з тих самих підстав, що й договору про іпотечний кредит, а саме захоплення незаконними збройними формуваннями разом зі всіма банківськими матеріальними цінностями, обладнанням ті іншим речами приміщення позивача, а саме будівлі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», розташованої у м. Луганськ, яке віднесено до міст, де проводиться операція об`єднаних сил (АТО), що є загальновідомим фактом і також підтверджується наданим позивачем зверненням до правоохоронних органів від 19.02.2015, внаслідок чого було зареєстроване кримінальне провадження № 12015130550000125 від 13.02.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України (а.с. 128-129, 139, 140 т. 2).

Позивач звертався до відповідачів з вимогами вимог про усунення порушень, в яких просив їх виплати заборгованість за договором про іпотечний кредит № 152_183 від 11.11.2013, що утворилася за позичальником ОСОБА_4 у загальному розмірі 147022,17 грн (а.с. 27-28, 29-30 т. 1).

Інших доказів наявності правовідносин між банком та відповідачами позивачем не надано.

Між тим, за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В той же час, на чому також наголошувалося у судовому засіданні та в наданому відзиві на позов представником відповідачів, відсутність оригіналу спірного договору поруки позбавляє останніх права на спростування підписів на цьому договорі від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , оскільки відповідно до пункту 1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, які надати позивач не має можливості.

Неподання позивачем на вимогу суду (на підставі ухвали про витребування доказів за клопотанням представника відповідачів) оригіналу договору поруки № 1 від 11.11.2013 позбавило відповідачів права довести обґрунтованість доводів щодо неукладення та непідписання ними такого договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» під час розгляду справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Оцінюючи дотримання норм процесуального права, суд констатує, що будь-яких інших доказів, крім копії спірного договору, на підтвердження того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 11.11.2013 уклали з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» договір поруки № 1, відповідно до умов якого відповідачі як поручителі зобов`язалися солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 умов договору про іпотечний кредит № 152_183 від 11.11.2013, позивачем не надано, і таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому з доводів позовної заяви та письмових пояснень представника позивача не вбачається, з яких саме підстав, за відсутності посилання позивача на наявність сімейних, трудових, соціальних тощо зв`язків між ОСОБА_4 та відповідачами, останні виступили поручителями за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_4 перед банком. Натомість представник відповідачів у судовому засіданні пояснив, що відповідачі якийсь час працювали на позивача в якості найманих працівників, а тому останній мав доступ до їх документів та зразків підписів.

З урахуванням вищезазначеного, відповідно до принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного процесу суд вважає, що позивачем не доведено укладення ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» у встановленому законом порядку договору поруки № 1 від 11.11.2013 з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та наявність у останніх будь-яких зобов`язань перед банком за належне виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань перед банком за договором про іпотечний кредит № 152_183 від 11.11.2013.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на направлення відповідачам вимог про усунення порушень, оскільки доказів отримання цих вимог відповідачами або ж ознайомлення з їх змістом у встановленому законом порядку позивачем надано не було, крім того, факт намагання позивача направити такі вимоги відповідачам по своїй суті не підтверджує факт укладення спірного договору поруки.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до відповідачів задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний код 09304612; місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 36) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

Повний текст рішення складений 19 липня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Безкровний