Рішення № 83156650, 18.07.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2080/18

Провадження № 2/307/354/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

з участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Дубівська селищна рада про усунення перешкод у здійсненні права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером 1-963, від 04.08.2013 р. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вона є власником будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Звернувшись у відповідні органи для отримання субсидії вона дізналася, що окрім неї та її сім`ї в будинку зареєстрований ОСОБА_3 , який фактично не проживає в будинку багато років.

Реєстрація місця проживання відповідача в будинку порушує її право володіння, користування та розпорядження належною їй власністю.

Вона неодноразово зверталася до нього з вимогою про зняття з реєстрації, але такі вимоги були проігноровані.

Факт відсутності відповідача за зареєстрованим місцем проживання, в АДРЕСА_1 ), більше одного року, стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов та показаннями свідка.

Просить задовольнити позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач та представник третьої особи Дубівської селищної ради у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У попередніх судових засіданнях відповідач позовні вимоги не визнавав. Пояснював, що будинок належав його батькам і позивачка незаконно оформила його на себе позбавивши його таким чином права на спадщину. У цьому будинку він проживає постійно і позивачка говорить неправду стверджуючи, що він там не проживає тривалий час. Свідків, які підтвердять факт його постійного проживання у будинку та докази цього факту він надасть у наступному судовому засіданні.

Однак у наступні засідання відповідач не з`явився. 13.02.2019 р. написав заяву, що просить відкласти справу на три місяці, а 06.05.2019 р. у письмовій заяві попросив відкласти розгляд справи на 6 місяців.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтями 319, 321, 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним та припинення правовідношення.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло-житловий будинок, садиба, квартира, що передбачено ст.ст. 379, 382 ЦК України.

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають його право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 405 ч. 2 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 , що стверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідач є братом позивачки. Спірний будинок раніше належав батькам сторін.

04.07.2013 р. позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті матері. Звертаючись до органу місцевого самоврядування для отримання субсидії ОСОБА_1 довідалася, що у будинку зареєстрований її брат, ОСОБА_3 .

Довідкою селищної ради від 14.05.2018 р. стверджено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований у АДРЕСА_3 . Довідкою від 15.06.2018 р. стверджено, що відповідно до рішення сесії Дубівської селищної ради від 18.12.2008 р. житловий будинок по АДРЕСА_3 , теперішній АДРЕСА_2 .

Із акту обстеження матеріально-побутових умов від 19.06.2018 р. убачається, що зі слів ОСОБА_1 її брат ОСОБА_3 не проживає у будинку по АДРЕСА_1 ) 2 роки.

Свідок ОСОБА_4 показала, що сторін знає давно. Відповідач ОСОБА_3 у будинку позивачки не проживає давно, більше двох років.

Ні ОСОБА_3 ні Дубівська селищна рада не надали доказів під ставності реєстрації відповідача у будинку позивачки.

Реєстрація відповідача у будинку позивачки перешкоджає її праву вільно користуватися та розпоряджатися будинком.

Доказів свого проживання у будинку АДРЕСА_2 , або доказів створення йому позивачкою перешкод у проживанні в будинку відповідач суду не надав. Його пояснення зводилися до того, що він переконаний у наявності взаємозв`язку між його реєстрацією у будинку та правом на частку у батьківському майні, хоча і визнає ту обставину, що заяву про прийняття спадщини до нотаріуса не подавав, з позовом про оскарження свідоцтва про спадщину виданого на ім`я ОСОБА_1 до суду не звертався.

У відповідності до ст. 141 ч. 2 п. 1 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки судові витрати у сумі 704.8 грв.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 25, 56, 105, 110-112 СК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житлом у будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сімсот чотири гривні 80 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 22.07.2019 року.

Головуючий: В.І. Гримут