Ухвала суду № 83146045, 09.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35379/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Шевченко А.В.,

за участі прокурорів Асанова У.С., Янківського С.В.

захисників Шкабєріна А.В., Шерстюк Ю.В.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Зарічанського Романа Олександровича про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Зарічанський Роман Олександрович, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у кримінальному провадженні № 42018000000000123 від 22.01.2018 за підозрою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, тимчасово не працюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 1 ст. 255 КК України (створення злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також керівництво такою організацією та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією), ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України (організація незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів вчинені організованою групою), ч. 3 ст. 209 КК України (вчинення правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та набуття, володіння та використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою).

Слідство зазначає, що необхідність продовження строку застосованого до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначено, що не встановлено та не зібрано усіх доказів щодо інших учасників злочинної організації, осіб, яким відомі фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, що може свідчити про можливі ризики перешкоджання досудовому розслідуванню зі сторони підозрюваного шляхом незаконного впливу на осіб, які на даний час не допитані у кримінальному провадженні, причетні до вчинення кримінального правопорушення.

Так, прокурор зазначає, що 22.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 ч. 3 ст. 27, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 209 КК України, а 26.06.2019 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Ухвалою слідчого судді Печерського суду міста Києва задоволено клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 14.07.2019.

Постановою заступника Генерального прокурора досудове розслідування кримінального провадження продовжено до 6 місяців.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що санкціями ч. 1 ст. 255, ч.3 ст.307, ч.3 ст. 209 КК України передбачено покарання за вчинення цих злочинів у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Слід також зазначити, що встановлений в ході досудового розслідування розмір грошових коштів, які були виявлені та вилучені в ході проведених обшуків 21.03.2019 становить приблизно 10 мільйонів доларів США, а розмір шкоди на теперішній час встановлюється.

Вказане вже само по собі може бути підставою та мотивом підозрюваного переховуватися від слідства та суду та згідно практики ЄСПЛ, на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

Також на можливість спроб підозрюваного переховуватись може свідчити й той факт, що вказана злочинна організація є сувово ієрархізованою та містить у своєму складі колишніх працівників правоохоронних органів або наближених до них осіб, які на теперішній час ще не встановлені та можуть сприяти в переховуванні затриманих співучасників, у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Крім того, слід брати до уваги, що ОСОБА_2 на прізвисько « ОСОБА_3 » та ОСОБА_4 на прізвисько « ОСОБА_5 », які є керівниками вказаної злочинної організації відповідно до показань свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають у Мексиці. Вказаним особам повідомлено про підозру та останні переховуються від органу досудового розслідування.

Зазначений ризик також підтверджується протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 , на якому міститься листуванням з абонентами на ім`я « ОСОБА_10 » від 02.04.2019, « ОСОБА_11 » від 12.04.2019 та «ОСОБА_12» від 14.04.2019, в яких зазначається про те, що абонент «ОСОБА_12» пропонує ОСОБА_9 виїхати до Кіпру для продовження злочинної діяльності та остання також зазначає про такі наміри іншим зазначеним вище абонентам (сторінка 18, 20 додатку до протоколу огляду мобільного телефону). Крім того, імовірно, що абонентом « ОСОБА_12 » є ОСОБА_13 , оскільки у вказаному листуванні від 20.04.2019 абонент «ОСОБА_12» сам про це зазначає (сторінка 25 додатку до протоколу огляду мобільного телефону).

Вказаний ризик також підтверджується тим, що один з підозрюваних - ОСОБА_14 відповідно до листа №IP/3399/19/C93/9288/SD6/A3/1 перебуває у розшуку в Республіці Молдова з метою арешту та подальшої екстрадиції для притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з цим, зазначений ризик також підтверджується і тим, що учасниками злочинної організації з метою конспірації використовуються паспорти зі зміненими анкетними даними, зокрема ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими.

Вказаний ризик також підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_18 після проведення обшуків у учасників злочинної організації та їх затримання 21.03.2019 залишив територію України 26.03.2019 ймовірно з метою продовження діяльності злочинної організації і останнього було депортовано до України 11.06.2019.

Обставини вчинення кримінального правопорушення дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі також матиме можливість знищити, сховати або спотворити, одну з вказаних речей.

Варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43).

Зазначений ризик також підтверджується і тим, що один з підозрюваних - ОСОБА_14 до початку проведення обшуку 21.03.2019 пошкодив 5 мобільних телефонів, які імовірно використовував у злочинній діяльності(протокол огляду вилучених речей від 25.03.2019).

Відповідно до протоколу огляду особистого мобільного телефону ОСОБА_15 від 22.03.2019 встановлено наявність на останньому відеозаписів, на яких зафіксовано спричинення особам тілесних ушкоджень. Крім того, в ході надання показань свідками зазначалось про те, що керівники структурних підрозділів неодноразово наголошували на фізичну розправу у випадку звернення до правоохоронних органів або припинення роботи у так званих офісах, тому він матиме можливість як самостійно так і через підлеглих йому працівників незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, чинити на них тиск, знищити, спотворити документи, речі чи інше майно, які можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Також в ході обшуку за адресою АДРЕСА_2 один із співробітників так званого офісу вистрибнув у вікно з 3 поверху, у зв`язку із чим останнього госпіталізовано. Вказаний факт свідчить про ризик не тільки психічного, але й фізичного впливати на підпорядкованих працівників, які на теперішній час є свідками у кримінальному провадженні. Зазначене вище також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_19 від 11.05.2019, ОСОБА_20 від 22.05.2019, потерпілого ОСОБА_21 від 21.06.2019.

Так, завдяки займаному становищу підозрюваний може здійснювати тиск на підпорядкованих йому осіб, які на даний час ще не допитані в якості свідків, а також на тих свідків та потерпілого, які своїми показаннями повністю викривають останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Також Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (пункт 139 рішення Європейського суду з прав людини від 22.05.2012 у справі Ідалов проти Російської Федерації, рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993, серія А, № 254-А, пункт 30).

У кримінальному провадженні не встановлено та не зібрано усіх доказів щодо інших учасників злочинної організації, осіб, яким відомі фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, що може свідчити про можливі ризики перешкоджання досудовому розслідуванню зі сторони підозрюваного шляхом незаконного впливу на осіб, які на даний час не допитані у кримінальному провадженні, причетні до вчинення кримінального правопорушення.

Зазначений ризик також підтверджується протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 , на якому міститься листуванням з абонентом на ім`я « ОСОБА_10 » від 09.04.2019, в якому зазначається про те, ОСОБА_9 відомо про проведення слідчих дій, а саме допиту свідків. (сторінка 10 додатку до протоколу огляду мобільного телефону). Про спілкування ОСОБА_9 з підозрюваним також свідчить те, що абонентом «ОСОБА_10» імовірно є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (відомий на прізвисько « ОСОБА_22 »), оскільки в листуванні від 12.04.2019, останній повідомляє, що їде в СІЗО, та ОСОБА_9 до цього поздоровляє його з днем народження (сторінка 27 додатку до протоколу огляду мобільного телефону).

Крім того, до структури вказаної злочинної організації входив так званий «кадровий підрозділ», при цьому останні мають у своєму розпорядженні анкетні відомості свідків, які викривають підозрюваного своїми показами, а також впізнають за фотознімками.

Зазначений ризик підтверджується й тим, що одного з учасників злочинної організації - ОСОБА_23 - затримано за підозрою у вчиненні злочину спрямованого на перешкоджання з`явленню свідків та примушування їх до відмови від давання показань.

Слід зазначити, що до структури вказаної злочинної організації входить і так званий «силовий блок», до повноважень якого входить залякування та фізичний вплив на конкурентів або осіб, які не виконують покладені на них обов`язки, приховують отримання прибутку, використовують ресурси злочинної організації на власний розсуд, тому є підстави вважати, що підозрюваний, у випадку перебування на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Крім того, на наявність заявлених ризиків також вказує і характер вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, а саме зухвалість його вчинення, що характеризує стійкість сформованих злочинних намірів останнього, що виразилось у вчиненні зазначених вище злочинних дій, що є особливо тяжкими злочинами.

Крім того, слід зазначити і про те, що за адресами більшості співучасників злочинної організації виявлено та вилучено речовини рослинного та синтетичного походження, а також предмети схожі на зброю, а за адресою проживання ОСОБА_14 вилучено два предмети схожі на гранати з запалами до них, які на теперішній час спрямовано на відповідні експертизи.

Слід звернути увагу і на те, що зазначений ризик також підтверджується протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 , на якому міститься групове листування під назвою «Чат с кадровиками» від 01.04.2019, в якому зазначається про нових підшуканих учасників злочинної організації (сторінка 4 додатку до протоколу огляду мобільного телефону).

На зазначений факт також вказує:

- листування з абонентом «ОСОБА_10» від 01.04.2019 - розмова про відновлення роботи так званих «офісів» (сторінка 5 додатку до протоколу огляду мобільного телефону), листування від 01.04.2019, 02.04.2019 (сторінка 12 та 9 додатку до протоколу огляду мобільного телефону відповідно)

- листування з абонентом «Зло» від 06.04.2019 (сторінка 6 додатку до протоколу огляду мобільного телефону)

Також слід звернути увагу на те, що на теперішній час не всі співучасники вчинення кримінальних правопорушень виявлені та затримані, оскільки відповідно до протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_9 , на якому міститься листування з абонентом « ОСОБА_10 » від 01.04.2019, в якому останній відправляє скріншоти листування з особою«Саня ОСОБА_24 » (примітка «лабы» - імовірно лабораторії з виготовлення наркотичних засобів) (сторінка 2, 5 додатку до протоколу огляду мобільного телефону).

Крім того, не встановлені на теперішній час учасники злочинної організації продовжуються вчиняти насильницькі злочини, про що відомо підозрюваній ОСОБА_9 , відповідно до протоколу огляду мобільного телефону останньої, на якому міститься листування з абонентом « НОМЕР_1 » від 14.04.2019 (сторінка 23 додатку до протоколу огляду мобільного телефону).

Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу підозрюваному не відпали, а продовжують існувати, водночас досудове розслідування кримінального провадження на даний час не завершено та продовжено до 6 місяців, оскільки у даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, що потребує додаткового часу.

Прокурори в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задовольнити.

Захисники та підозрюваний в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, зазначили, що вказані ризики у клопотанні нічим не підтверджуються, підозра є необґрунтованою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст..177 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, які були предметом апеляційного розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Слідчий суддя приймає до уваги, що у справі потрібно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, направлені на закінчення досудового розслідування.

Даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_1 запобіжного заходу або його зміни на менш м`який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Між тим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання, так як станом на день розгляду клопотання, останній не підозрюється у вчиненні насильницького злочину.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, а тому приходить до висновку, про призначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати. Таким чином, на думку слідчого судді, розмір застави необхідно визначити в сумі 30 000 000,00 грн. з одночаним покладннЯм обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків з урахуванням вказаних обставин.

Так, слідчий суддя у відповідністі до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини враховує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, характер та обставини вчинення злочину, так як вони сформульовані в повідомлені про підозру та приходить до висновку про доведеність ризиків.

Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, соціальні зв`язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, те, що на даній стадії досудового розслідування не можливо провести всі заплановані слідчі дії, направлені на встановлення фактичних обставин справи та закінчити досудове розслідування, те, що продовження строку тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, з яких не може бути застосовано жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000123 від 22.01.2018, строк тримання під вартою до 06 вересня 2019 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у сумі 30 000 000, 00 грн, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_1 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, у разі внесення застави, а саме:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання та роботи;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена як самими підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Отримувач ТУДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

р/р 37318005112089 ;

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 06 вересня 2019 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_1 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва