Рішення № 83143168, 19.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2019 року № 826/6951/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) через свого представника ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (Центральне ОУПФ України в м. Києві), в якій просить:

- визнати бездіяльність посадових осіб Центрального ОУПФ України в м. Києві щодо відмови призначити щомісячне грошове утримання судді у відставці, - протиправною;

- зобов`язати Центральне ОУПФ України в м. Києві призначити з 14 грудня 2017 року, тобто з моменту звернення з відповідною заявою, щомісячне грошове утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди працюючого судді апеляційного суду;

- виплатити недовиплачену частину пенсії після її перерахування у вигляді різниці між нарахованим щомісячним грошовим утриманням судді у відставці та фактично сплаченою пенсією.

Позовна заява обґрунтована протиправністю відмови призначити позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці з урахуванням розміру посадового окладу працюючого судді апеляційного суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Замінено відповідача у справі №826/6951/18, а саме Центральне ОУПФ України в м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві (ГУПФ України в м. Києві).

17 серпня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником зазначено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають лише громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, в той час, коли ОСОБА_3 не відноситься до вказаного кола осіб.

Отже, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Позивач є військовим пенсіонером, який в період з 03 серпня 1982 року по 17 липня 2003 року проживав в Україні, за адресою АДРЕСА_1 .

В період до вересня 2003 року позивач отримував пенсію за вислугу років на військовій службі як особа офіцерського складу та знаходився на обліку у Київському військовому комісаріаті.

З 07 жовтня 2003 року позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку з чим з 01 травня 2004 року йому припинено виплату пенсії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі №2-а-761/12579/13 (2а-761/307/13), яка набрала законної сили, бездіяльність ГУПФ України в м. Києві щодо поновлення виплати ОСОБА_3 пенсії, призначеної за вислугу років на військовій службі та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність, з 17 листопада 2012 року, - визнано протиправною. Зобов`язано ГУПФ України в м. Києві поновити виплату ОСОБА_3 пенсії, за вислугу років на військовій службі з 17 листопада 2012 року та здійснювати її виплату до відповідних змін в законодавстві. Зобов`язано ГУПФ України в м. Києві здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність, з 17 листопада 2012 року та здійснювати її виплату до відповідних змін в законодавстві.

Таким чином, на даний час позивач є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФ України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

14 грудня 2017 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_2 звернувся до Центрального ОУПФ України в м. Києві із заявою про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Центральне ОУПФ України в м. Києві листом від 26 грудня 2017 року №72494/08 в задоволенні заяви відмовлено.

Також суд встановив, що на момент звільнення позивача з системи військових трибуналів (15 лютого 1990 року), він мав стаж роботи суддею 21 рік.

Так, згідно витягу з особової справи позивача та послужного списку (а.с. 26-31), він, зокрема, він:

- з 19 травня 1969 року по 24 жовтня 1973 року - Член військового трибуналу Івано-Франківського гарнізону;

- з 24 жовтня 1973 року по 29 липня 1977 року - Голова військового трибуналу військової частини 96631;

- з 29 липня 1977 року по 14 січня 1982 року - Голова військового трибуналу (28-й військовий трибунал);

- з 14 січня 1982 року по 14 січня 1985 року - Голова військового трибуналу (11-й військовий трибунал);

- з 14 по 18 січня 1985 року - Член військового трибуналу ЦГВ;

- з 18 січня 1985 року по 15 лютого 1990 року - Член військового трибуналу - помічник голови військового трибуналу (11-й військовий трибунал).

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

На час звернення позивача до пенсійного органу право на отримання пенсії або довічного грошового утримання судді у відставці врегульовано, зокрема, Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

Так відповідно до частин першої - третьої статті 143 вказаного Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

При цьому, пунктом 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Як встановлено судом, позивач з 19 травня 1969 року призначений членом військового трибуналу. Система військових трибуналів на той час будувалась на основі Положення про військові трибунали, затвердженого Верховною Радою СРСР 25 грудня 1958 року.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону СРСР від 04 серпня 1989 року №328-I «Про статус суддів в СРСР» суддями і народними засідателями є громадяни СРСР, обрані у встановленому законом порядку до Верховного Суду СРСР, Верховних Судів союзних республік, Верховних Судів автономних республік, крайових, обласних, міських судів, судів автономних областей, судів автономних округів, районних (міських) народних судів, а також військових трибуналів у Збройних Силах СРСР.

Водночас, Правління Пенсійного фонду України постановою від 25 січня 2008 року №3-1 затвердило Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1).

Так, відповідно до розділу І Порядку №3-1 заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Заява про призначення щомісячного довічного утримання може бути подана суддею особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, завіреної в установленому законодавством порядку.

Щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення за його призначенням.

Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне утримання, заяви та документів, перелік яких наведено в розділі IIІ цього Порядку.

У разі, якщо до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додані не всі необхідні документи, орган, що призначає щомісячне довічне утримання, письмово повідомляє про те, які документи необхідно подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня отримання такого повідомлення, днем звернення за призначенням щомісячного довічного утриманням вважається день прийняття заяви про призначення щомісячного довічного утримання.

Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, щомісячне довічне утримання, за згодою судді у відставці призначається за наявними документами.

Розділом ІІІ вказаного Порядку визначено документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання.

Зокрема, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються:

копія рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади;

наказ про звільнення судді з посади;

документи про місце проживання (реєстрації) особи;

документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637;

довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2);

розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 3);

документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

документи, що засвідчують особливий статус особи:

посвідчення ветерана війни (для встановлення підвищень згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для встановлення додаткової пенсії згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);

посвідчення жертви нацистських переслідувань (для встановлення підвищення згідно із Законом України «Про жертви нацистських переслідувань»);

документи, що підтверджують наявність особливих заслуг перед Батьківщиною, передбачених статтею 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Заява про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Як визначено у розділі ІV Порядку №3-1 при прийманні документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання:

оформлює заяву про призначення щомісячного довічного утримання;

здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення наданих документів.

Для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.

Орган, що призначає щомісячне довічне утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про призначення щомісячного довічного утримання із зазначенням його розміру або про відмову в призначенні щомісячного довічного утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить здійснення попередньої перевірки змісту і належного оформлення наданих документів, а також, вирішення питання щодо призначення щомісячного довічного утримання судді, є відповідний пенсійний орган до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.

Однак посилання відповідача на ненадання ОСОБА_3 документів, що підтверджують місце його проживання (реєстрації) в Україні, які є предметом дослідження у даній справі, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовним або іншими ознаками.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, позивач, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії або довічного грошового утримання, за ознакою місця проживання громадянина України.

Разом з цим, як вбачається з листа пенсійного органу від 26 грудня 2017 року №72494/08 та відзиву на позов ОСОБА_3 пенсійний орган вдався до перевірки документів для призначення пенсії за віком на відповідність Порядку №22-1, не звернувши уваги на те, що позивач звернувся до нього за призначенням довічного грошового утримання судді у відставці, механізм призначення якого врегульовано, зокрема іншим законодавством, а саме Порядком №3-1.

Таким чином, не можна вважати, що пенсійний орган надав належну оцінку документам наданим представником позивача разом із заявою про призначення ОСОБА_3 довічного грошового утримання судді та можливість його призначення останньому.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в пункті 4.1 рішення Конституційного суду України від 02 листопада 2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання ГУПФ України в м. Києві призначити йому щомісячне грошове утримання у відставці та виплатити недовиплачену частину пенсії після її перерахування у вигляді різниці між нарахованим щомісячним грошовим утриманням судді у відставці та фактично сплаченою пенсією є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

В той же час, враховуючи те, що відповідач, будучи уповноваженим органом на розгляд заяви та призначення щомісячного грошового утримання судді фактично не розглянув заяву представника позивача про призначення ОСОБА_1 такого утримання відповідно до законодавства, яким врегульовано таку процедуру та не прийняв відповідного рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І Порядку №3-1, суд вважає необхідним зобов`язати ГУПФ України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_3 , подану через представника про призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві по розгляду заяви від 14 грудня 2017 року, поданої представником ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , про призначення ОСОБА_3 щомісячного грошового утримання судді у відставці, - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву від 14 грудня 2017 року, подану представником ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , про призначення ОСОБА_3 щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак