Рішення № 83137501, 19.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2433/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання незаконними та скасування Вимоги, акту, податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом (а.с. 53-55) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС), в якому просить визнати незаконними та скасувати Вимогу про сплату боргу у розмірі 15763,78 грн від 12.11.2018 року, акт про результати камеральної перевірки від 16.03.2018 року, податкове повідомлення-рішення від 28.03.2018 року.

Позивач зазначила, що у зв`язку з не продовженням договору оренди землі, вона у 2017 році та за 9 міс. 2018 року не мала доходу як ФОП, відповідно не показала доходу у декларації, а також у таблиці №1 «Нарахування ЄСВ ФОП» від 09.02.2018 року, що слугувало причиною неприйняття у неї декларації. Лише 19.02.2018 року по спливу строку подання декларації вона була прийнята. Після чого, як вона і очікувала, по пошті їй було направлено акт камеральної перевірки, а також податкове повідомлення-рішення від 28.03.2018 року про застосування штрафних санкцій. Вона вважає, що посадові особи податкової служби штучно створили обставини для застосування штрафних санкцій.

Також позивач вважає Вимогу про сплату боргу у розмірі 15763,78 грн. від 12.11.2018 року сфальсифікованою та необґрунтованою, так як сформована без актів документальних перевірок звітів платника податків, відсутності даних інформаційної системи органу доходів і зборів, без врахування зданих мною Таблиць №1 «Нарахування ЄСВ ФОП», які незаповнені (пустографки) за 2017р та 9 місяців 2018р, тому повинна судом визнана не законною та скасована.

Позивач зазначила, що отримавши податкову вимого про сплату боргу (недоїмки) та переконавшись, що нарахування боргу зроблено зі стелі, так як працівники Овідіопольського відділення Чорноморської ОДПІ, куди вона зверталась за роз`ясненням, дали їй зрозуміти, що нарахування зроблені на підставі діючого свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, вона негайно 27.12.2018 року скасувала свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2005 року.

Позивач вважає, що її навмисно не попередили, як безробітну, про необхідність скасування реєстрації ФОП з метою уникнення незаконних нарахувань ЄСВ.

Позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с. 42-46).

Ухвалою суду від 24.05.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.2-4).

Представник відповідача подав відзив на позов (а.с.196-201), у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив, що ч. 1 ст. 4, п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон України №2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.5 розділу 4 Інструкції за 2017 рік нарахування пройшло в автоматичному режимі 09.02.2018 р. у розмірі 8448 грн по 704 грн щомісячно, у зв`язку з тим, що Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, які набрали чинності з 01.01.2017 року, зокрема базою нарахування єдиного внеску для платників фізичних осіб підприємців (крім фізичних осіб підприємців які обрали спрощену систему оподаткування) є сума чистого доходу, отриманого від їх діяльності. З 01.01.2017 року у разі якщо платником не отримано дохід у звітному місяці, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць (у 2017 році мінімальний страховий внесок дорівнював 704 грн).

У зв`язку з прийняттям Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону № 2464-VI, які набрали чинності з 01.01.2018 року платники фізичні особи - підприємці, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу (протягом 2018 року мінімальний страховий внесок складав 819,06 грн. щомісячно та 2457.18 грн поквартально).

Нарахування відбувалися в автоматичному режимі до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином сума нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника податків у розмірі 15763,78 грн: 2017 рік - 8448 грн (704*12 = 8 448; 8 448- 55,76 (переплата на 09.02.2018р.) = 8 392, 24 грн. 2018 рік - 7371,54 грн за 3 квартали (2 457,18 * 3=7 371,54 грн) 8 392,24 + 7 371,54 = 15 763,78 грн.

Аналізуючи відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 , станом на 31.10.2018 становить 15 763,78 грн.

На підставі цих даних ГУ ДФС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року № Ф-4369-53, відповідно до вимог чинного законодавства.

Також на думку представника відповідача відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування акту про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №008416/15-32-13-14/ НОМЕР_1 від 16.03.2018 та податкового повідомлення-рішення №0163481314 від 28.03.2018.

Камеральна перевірка проведена та оформлена у відповідності до вимог ст.76, 86 ПКУ

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Згідно даних АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік 22.02.2018 (граничний термін подання 09.02.2018). Актом перевірки констатовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

За висновками перевірки ГУ ДФС сформовано та вручено ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 28.03.2018 №0163481314 про застосування штрафної санкції в сумі 170 гривень.

Податковим кодексом України визначено права та обов`язки, які не передбачать попередження ФОП про нарахування ЄСВ, як того вимагає Позивач.

Представник відповідача вважав вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач подала до суду відповідь на відзив (а.с.99-100), в якому зазначила, що вважає відзив ГУ ДФС необґрунтованим та просила задовольнити її позовні вимоги. Звернула увагу на те, що згідно з даними інтегрованої картки платника податку у неї відсутня заборгованість станом на 01.01.2018 року (наявна переплата 55,76грн), тобто боргу за 2017 рік немає, борг показаний у сумі 8392,24 грн станом на 09.02.2018 року.

Позивач наполягає на тому, що базою нарахування ЄСВ для ФОП є сума чистого доходу, отриманого від їх діяльності, а так як у неї не було діяльності у 2017 та за 9 місяців 2018 року, не було чистого доходу (підтверджується таблицями №1 «Нарахування ЄСВ ФОП ОСОБА_1 » без нарахування внесків). Працівники ГУ ПФУ не мають право самостійно нараховувати на неї ЄСВ та податковий борг.

Позивач зазначає, що надаючи відзив, працівники ГУ ДФС навмисно прокоментували п.VI Інструкції, де у пп.4 чітко розписано на яких підставах формується Вимога про сплату боргу, а саме: на підставі актів документальних перевірок, звітів платника податків про нарахування єдиного внеску, даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою з додатком 7 до цієї Інструкції.

Проте нічого з цієї Інструкції працівниками ГУ ДФС не зроблено, ніяких актів документальних перевірок не проводилось, надані нею звіти про відсутність нарахування ЄСВ за 2017 рік та 9 міс. 2018 року проігноровані. Працівники ГУ ДФС перевищили свої повноваження, оскільки не мають права самостійно нараховувати ЄСВ на ФОП.

На думку позивача Вимога про сплату боргу у розмірі 15763,78 грн повинна бути визнана незаконною та скасована.

Також позивач зазначила, що у відзиві не спростовані її доводи, що саме працівники податкової служби відмовились своєчасно прийняти її податкову декларацію, створюючи умови для накладення штрафу.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до даних ЄДР 16.08.2005 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису 25430000000002459). 27.12.2018 року внесений запис 25430060003002459 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. На податковому обліку знаходилась з 26.10.2005 року по 27.12.2018 року. Крім того, ОСОБА_1 є засновником та керівником юридичної особи – СФГ «Майданюк І К» (а.с.60,63,102-109).

16.03.2018 року складений акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №008416/15-32-13-14/ НОМЕР_1 , в якому зазначено, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік подана до Овідіопольського відділення Чорноморської ОДПІ з простроченням терміну подання на 13 днів, термін подання 09.02.2018 року, фактично подано – 22.02.2018 року (а.с.69-70).

На підставі вказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення №0163481314 від 28.03.2018 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн (а.с.71).

Позивач оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення №0163481314 від 28.03.2018 до ДІС України, рішенням якої про результати розгляду скарги від 20.06.2018 року №8797/14/99-99-11-02-01-14 скарга залишена без задоволення (а.с.72).

12.11.2018 року відповідачем сформована Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4369-53, якою позивача повідомлено про те, що станом на 31.10.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 15763,78 грн та вимагає сплатити вказану заборгованість (а.с.73).

Позивач не погоджуючись з Вимогою від 12.11.2018 року та податковим повідомленням-рішенням №0163481314 від 28.03.2018 звернулась до суду з даним позовом.

Дослідивши заяви по суті учасників справи та надані ними докази суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України № 2464-VІ згідно з преамбулою до вказаного Закону.

Статтею 14 Закону встановлені обов`язки органів доходів і зборів, які зобов`язані, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ст.4 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

База нарахування єдиного внеску визначається у відповідності до ст.7 Закону України № 2464-VІ.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону (із змінами, внесеними згідно із Законами №1774- VІІІ від 06.12.2016 року, №2148-VІІІ від 03.10.2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), п.5 та 5-1, ч.1 ст4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Зміни, які внесені Законом №1774-VІІІ від 06.12.2016 року стосуються того, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Відповідно до попередньої редакції - сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Крім того, у першому реченні абз.2 п.2 ст.7 Закону слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Закон №1774-VІІІ від 06.12.2016 року набрав чинності з 01.01.2017 року і таким чином з 01.01.2017 року ФОП зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, тобто незалежно від отримання будь-якого доходу.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , яка станом на 01.01.2017 року була ФОП зобов`язана була незалежно від наявності діяльності та отримання прибутку визначити суму єдиного внеску, що не могла бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У зв`язку з викладеним суд не приймає до уваги доводи позивача, що вона не нараховувала та не визначала суму ЄСВ у декларації, зокрема таблиці №1 «Нарахування ЄСВ ФОП» по причині відсутності доходу.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача, що у відповідача не було підстав для формування Вимоги, оскільки нею не показаний дохід від діяльності та у зв`язку з тим, що відповідачем не було проведено будь-яких перевірок щодо сплати ЄСВ, виходячи з наступного.

Згідно з розділом VI Інструкція №449 («Порядок стягнення заборгованості з платників») у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: - дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; - платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; -платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Сума боргу за 2017 та за 9 міс. 2018 року по сплаті ЄСВ контролюючим органом розрахована з розміру мінімального страхового внеску за місяць, який складає у 2017 році – 704,00грн, у 2018 році - 819,06 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання незаконною та скасування Вимоги про сплату боргу у розмірі 15763,78 грнвід 12.11.2018 року задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання незаконними та скасування акта про результати камеральної перевірки від 16.03.2018 року, податкового повідомлення-рішення від 28.03.2018 року №0163481314 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

Статтею 75 ПКУ визначено, що контролюючі органи мають право проводити, зокрема, камеральні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу. Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків).

Актом від 16.03.2018 року про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи №008416/15-32-13-14/ НОМЕР_1 встановлено, що позивач подала податкову декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік до Овідіопольського відділення Чорноморської ОДПІ з простроченням терміну подання на 13 днів, термін подання 09.02.2018 року, фактично подано – 22.02.2018 року.

На підставі вказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення №0163481314 від 28.03.2018 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

Позивач фактично не оспорює, що зареєстрована податкова декларація була з простроченням строку її подання, проте наполягає на тому, що такі обставини виникли з вини Овідіопольського відділення Чорноморської ОДПІ, посадові особи якої не прийняли у неї декларацію 09.02.2019 року. Проте жодного належного та допустимого доказу цих обставин позивач до позову не надала.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання незаконними та скасування акта про результати камеральної перевірки від 16.03.2018 року №008416/15-32-13-14/2249410369, оскільки Акт перевірки не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України, не тягне наслідків для позивача, не містить обов`язкових для нього приписів, як і дії відповідача по складанню вказаного акту та оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 10.09.2013 року зазначила, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання незаконними та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 року №Ф-4369-53, акта про результати камеральної перевірки від 16.03.2018 року №008416/15-32-13-14/ НОМЕР_1 , податкового повідомлення-рішення №0163481314 від 28.03.2018 про застосування штрафних санкцій.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.