Рішення № 83137497, 19.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3690/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса,вул. Розумовська, 37 код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 04.06.2019 року ВП №58796547 у розмірі 10200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області від 04.06.2019 року по ВП №58796547 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн., є протиправною, адже вимоги викладені в резолютивній частині рішення суду по справі №420/4219/18 Управлінням виконані добровільно до відкриття виконавчого провадження, про що було повідомлено відповідача шляхом направлення на його адресу листа від 17.04.2019 року №4511/04. Позивач зазначає, що на виконання рішення суду розпорядженням від 06.02.2019 року ОСОБА_1 встановлено виплатити пенсію за період з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року року та сума нарахувань складає 173067,75 грн. Зазначена сума, вказує позивач, повинна бути виплачена з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335.

Ухвалою судді від 12.07.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.07.2019 року на 09:30 год.

Ухвалою від 20.02.2019 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 58796547.

16.07.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі – Відділ) з 04.04.2019 перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/4219/18 виданого Одеським окружним адміністративним судом від 14.02.2019 року про зобов`язання Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 призначену пенсію з 01.04.2017 року.

Державним виконавцем 04.04.2019 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника.

При цьому, 26.04.2019 року до відділу надійшов лист від боржника, згідно якого відповідача повідомлено, що розпорядженням від 06.02.2019 року встановлено виплатити ОСОБА_1 пенсію, яка буде виплачена з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” із змінами внесеними постановою КМУ від 25.04.2018 року №335, а саме на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідач зазначив, що існує Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, але боржником не вчинено жодних дій на виконання вказаного порядку.

Відповідач вказує, що 03.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., а 04.06.2019 року винесено постанову про стягнення з боржника штрафу у подвійному розмірі.

Таким чином, відповідач зазначає, що державний виконавець при винесенні спірного рішення діяв на підставі Закону України “Про виконавче провадження” та у межах своїх повноважень, а доводи позивача щодо відсутності підстав для винесення такої постанови є необґрунтованими та спростовуються чинним законодавством та матеріалами виконавчого провадження.

У судове засідання, призначене на 19.07.2019 року на 09:30 год., сторони не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.

19.07.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Одеським окружним адміністративним судом 26.10.2018 року прийнято рішення по справі №420/4219/18, яким адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено; визнано дії Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі по припиненню з 01 квітня 2017 року нарахування і виплати призначеної ОСОБА_1 за віком пенсії – протиправними, зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 призначену пенсію з 01 квітня 2017 року.

Вказане рішення набрало законної сили 24.01.2019 року.

На виконання вказаного рішення Одеським окружним адміністративним судом 14.02.2019 року видано виконавчий лист.

ОСОБА_1 03.04.2019 року звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа по справі №420/4219/18.

В свою чергу, 04.04.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Щегловою Є.В., прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №58956799 на виконання виконавчого листа по справі №420/4219/18.

Згідно з п.2 вказаної постанови боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Відповідно до п.3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. У п.5 вказаної постанови зазначено, що вона може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”.

У відповідь на прийняту постанову Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі 17.04.2019 року №4511/04 направило лист на адресу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, в якому позивач зазначив, що розпорядженням від 06.02.2019 року ОСОБА_1 встановлено виплатити пенсію за період з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року та сума нарахувань складає 173067,75 грн. та що зазначена сума, буде виплачена з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335. Враховуючи вищевикладене, у листі зазначено, що Управлінням виконало вимоги виконавчого листа по справі №420/4219/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом, у зв`язку із чим Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.9 Закону України “Про виконавче провадження”.

03.05.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Щегловою Є.В., прийнято постанову ВП №58796547 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, якою на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Як вбачається з відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вищевказана постанова була оскаржена Суворовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одеса до суду, проте ухвалою від 05.06.2019 року була повернута позивачу у зв`язку з несплатою судового збору.

Крім того 04.06.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Щегловою Є.В., прийнято постанову ВП №58796547 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, якою на боржника накладено штраф у розмірі 10200 грн.

Вказана постанова направлена на адресу Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі та отримана адресатом 12.06.2019 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції.

Позивач, вважаючи постанову від 04.06.2019 ВП №58796547 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. протиправною з підстав того, що ним фактично рішення суду було виконано до відкриття провадження по справі, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження")

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

В свою чергу, ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.п.1-2 Розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, штраф застосовується до боржника, у разі невиконання ним без поважних причин вимог державного виконавця про необхідність виконання судового рішення у встановлений ним строк.

Під час розгляду справи позивач не надав до суду належних та допустимих доказів виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 року у справі № 420/4219/18.

Як вбачається з листа Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса від 17.04.2019 року №4511/04, розпорядженням від 06.02.2019 року встановлено виплатити пенсію за період з 01.04.2017 року по 28.02.2019 року та сума нарахувань складає 173067,75 грн. Зі змісту даного листа також вбачається, що зазначену суму буде виплачено з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів від 25.04.2018 № 335, а саме на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Поважними причинами невиконання рішення суду відповідно до норм чинного законодавства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

При цьому суд зазначає, що здійснення нарахування пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.

Позивач обґрунтовує неможливість виплатити присуджену виплату пенсію тим, що відсутній окремий порядок виплати таких коштів, визначений Кабінетом Міністрів України.

Суд відхиляє зазначені доводи позивача, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі Порядок №649), який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку №649 боржник – це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Згідно п.5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень:

- про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;

- про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову позивачем не було надано ані до суду, ані до відповідача жодного доказу, який свідчив би про вчинення позивачем дій, зазначених у пункті 5 Порядку №649, зокрема направлення до Пенсійного фонду України: документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою.

За таких обставин, оскаржувана постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенієї Віталіївни від 04.06.2019 ВП №58796547, якою накладено штраф на Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеса у розмірі 10200 грн. за невиконання вимог виконавчого листа №420/4219/18, виданого 14.02.2019 року є обґрунтованою та законною, тобто прийнятою у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса,вул. Розумовська, 37 код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 04.06.2019 року ВП №58796547 у розмірі 10200 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Радчук.

.