Рішення № 83137366, 17.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1371/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Кривошапка Н.А.

представника позивача – Юрченко С. ОСОБА_1

представника відповідача – Федчун Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ3741/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28 березня 2019 року, якою на позивача накладений штраф в розмірі 125 190 грн.

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою від 22 квітня 2019 року суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду, вирішивши розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

Позивач стверджував про необґрунтованість та, відповідно, протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, наполягаючи на необхідності її скасування. Позивач повідомив, що працівниками Управління Держпраці у Полтавській області було безпідставно зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_2 частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту – КЗпП України), що полягало у допущенні позивачем до виконання трудових обов`язків працівника без укладення трудового договору.

Такі висновки позивач заперечував та спростовував. Стверджував, що особа, яку відповідач вважав неоформленим працівником, не виконувала трудові обов`язки. У день інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 із такою особою був укладений трудовий договір, однак до виконання трудових функцій вона не була допущена, у зв`язку з тим, що не було повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Присутність гр. ОСОБА_3 за адресою по АДРЕСА_1 в "9 Ідальні" під час інспекційного відвідування пояснює необхідністю терміново відлучитись та залишити вказану особу доглядати за приміщенням.

Вважав висновки інспектора, що лягли в основу оскаржуваної постанови, про наявність ознак трудових відносин, та, відповідно, порушення позивачем статті 24 Кодексу законів про працю України - помилковими.

Позивачем вказано на порушення порядку проведення перевірки: присутність під час перевірки членів районної робочої групи з питань легалізації заробітної плати та зайнятості населення, нероз`яснення позивачу його прав та обов`язків під час перевірки, неналежне повідомлення ФОП ОСОБА_2 про розгляд справи щодо накладення на нього штрафу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на нього (а.с. 43-45). У відзиві відповідач наполягав на наявності в діях ФОП ОСОБА_2 порушень трудового законодавства, яке ним було виявлене і задокументоване у належний спосіб.

Зазначив, що в ході інспекційного відвідування позивача було виявлено особу ( ОСОБА_3 ), яка від надання письмових пояснень відмовилась. Оскільки трудового договору між ФОП ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 не було надано під час інпекційного відвідування, а наказ про прийняття вказаної особи на роботу був винесений вже за наслідками перевірки, перевіряючими зроблено висновок про перебування гр. ОСОБА_3 на робочому місці і здійснення нею трудових функцій без належного укладення трудового договору, що є порушенням вимог статті 24 Кодексу законів про працю України. Зазначені висновки стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, яка, з огляду на викладене, є правомірною і скасуванню не підлягає.

Твердження позивача про порушення порядку перевірки вважав безпідставним.

В судовому засіданні 17.07.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.07.2019 заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

В результаті опрацювання Управлінням даних звітності Пенсійного фонду, фіскальної служби, органів статистики і на підставі проведеного аналізу, за встановленими критеріями, створено Паспорт неформальної зайнятості Полтавської області станом на 01.10.2017.

Згідно даного Паспорту у секторі економіки галузями, де можливі ризики використання праці без оформлення трудових відносин, є сільське господарство, оптова і роздрібна торгівлі.

На підставі аналізу Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області та статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості та торгівлі №81 1947 року, начальником Управління Держпраці у Полтавській області винесено наказ від 12.03.2019 №64П "Про проведення заходів державного контролю", яким наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимог законодавства про працю головним державним інспекторам у діяльності ФОП ОСОБА_2 /а.с.22/.

14.03.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області оформлено направлення за номером № 524 на проведення заходу державного контролю, яким є проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 на предмет додержання вимог законодавства про працю, інспекційне відвідування доручено головному державному інспектору Карпенко І.А., дата початку та дата закінчення заходу – 14.03.2019 по 15.03.2019 (а.с. 24).

Копію вказаного направлення вручено ФОП ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис на направленні (а.с. 24 зі звороту).

Протягом 14-15 березня 2019 року головним державним інспектором Карпенко І.А. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 , за наслідками якого складено акт №ПЛ 3741/157/АВ від 15.03.2019, яким зафіксовано порушення підприємцем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору (а.с. 25-29).

15 березня 2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ3741/157/АВ/П (а.с.30).

Також 28 березня 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу №ПЛ3741/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 125 190 грн (а.с.41).

Позивач не погодився з прийнятою постановою, в зв`язку з чим оскаржив її до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані критерії суд використовує для оцінки правомірності оскаржуваного рішення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Норма права, про порушення якої стверджував відповідач, застосовуючи штрафну санкцію оскаржуваним рішенням, викладена в КЗпП наступним чином.

Згідно статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Крім того, відповідач посилався у оскаржуваному рішенні, як на нормативну підставу його прийняття, на статтю 259 КЗпП України, відповідно до якої, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

А також на статтю 265 КЗпП України, згідно якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення…».

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі – загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі – Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації – з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об`єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією: ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Щодо посилань представника позивача стосовно порушень відповідачем підстав та порядку проведення інспекційного відвідування варто зазначити, що в силу положень статті 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою /ч. 2/.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею /ч. 5/.

Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема, внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Висновки щодо правозастосування

Як встановлено судом, згідно з наказом начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 12.03.2019 № 64П відповідачем було прийнято рішення провести інспекційне відвідування, крім інших, ФОП ОСОБА_2 .

Направлення на проведення заходу державного контролю від 14.03.2019 № 524 вручено уповноваженій особі позивача 14.03.2019 /а.с.24/.

У ході розгляду справи судом не було встановлено порушень процедури призначення та проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 .

У будь-якому разі щодо тверджень позивача про наявність процедурних порушень, суд зазначає, що порушення органом державного нагляду (контролю) вимог Закону N 877-V щодо оформлення та надання суб`єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки, є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб`єктом господарювання цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі №21-130а11, а також Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі №815/1553/17 та у постанові від 19.09.2018 у справі №804/2956/17.

Відтак, суд зауважує, що позивач правом недопуску до проведення відвідування не скористався, а тому доводи в частині безпідставного проведення інспекційного відвідування, що місяться у позовній заяві, судом не приймаються.

По суті інкримінованих ФОП ОСОБА_2 порушень, суд дійшов таких висновків.

Приймаючи оскаржуване рішення, Управління Держпраці у Полтавській області керувалося висновками, викладеними у Акті інспекційного відвідування, про те, що між ФОП ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 існували трудові відносини, і остання виконувала функції продавця, при цьому в порушення вимог статті 24 КЗпП України не було укладено трудового договору.

З такими висновками відповідача суд не погоджується та вказує на їх недоведеність.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 знаходилась в приміщенні "9 Їдальня" під час інспекційного відвідування.

Ознаками, притаманними для трудового договору, є наявність обов`язку в особи виконувати роботу, визначену домовленістю з роботодавцем, додержання внутрішнього трудового розпорядку, наявність у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З матеріалів перевірки не вбачається за можливе встановити і представник відповідача у судовому засіданні не пояснив суду, які під час перевірки гр. ОСОБА_3 виконувала трудові функції. Відповідачем не доведено і факту додержання нею внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення її роботодавцем необхідними умовами праці. Не перевірено й не доведено факт оплати ОСОБА_2 праці ОСОБА_3 , якщо така мала місце.

Натомість, позивачем пояснено і доведено наданими до суду документами, що саме у день інспекційного відвідування з гр. ОСОБА_3 позивачем було укладено трудовий договір /а.с. 32/, видано наказ № 1 від 14 березня 2019 року про прийняття на роботу /а.с. 33/, та направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу до ГУ ДФС у Полтавській області (Лохвицька ДПІ Гадяцького управління) 14.03.2019.

Факту допуску позивачем до виконання до трудових обов`язків гр. ОСОБА_3 до укладення трудового договору відповідачем не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність твердження відповідача щодо допущення ФОП ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору.

Факт знаходження гр. ОСОБА_3 в момент інспекційного відвідування у приміщенні "9 Їдальня" ФОП ОСОБА_2 жодним чином не вказує на факт існування трудових відносин між ними. Ані в акті інспекційного відвідування, ані в інших документах відповідачем не визначено, яку конкретно трудову функцію було визначено гр. ОСОБА_3 .

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що не знайшов свого об`єктивного підтвердження факт допуску ФОП ОСОБА_2 до роботи громадянки ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин під час розгляду Лохвицьким районним судом Полтавської області справи № 538/531/19 за адміністративним матеріалом про притягнення ФОП ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Так, постановою від 03 червня 2019 року Лохвицький районний суд Полтавської області провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрив, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 не було порушено частини 3 статті 24 КЗпП України, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2019 №ПЛ3741/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є правомірними і підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1853 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1853 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці в Полтавській області (вул.Пушкіна 119 м.Полтава ЄДРПОУ 39777136) задовольнити в повному обсязі.

Постанову Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ3741/157/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28 березня 2019 року про накладення штрафних санкцій на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 - визнати протиправною та скасувати.

Стягнути на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 1 853,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 липня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков