Рішення № 83137186, 18.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3425/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення №40 від 29.03.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене у вигляді пункту 81 з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум №40 від 29.03.2019 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву з документами ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан та 02 лютого 2015 року ОСОБА_1 було встановлено інвалідність ІІІ групи в наслідок травми отриманої при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. 24.01.2018 року, після переогляду медико-соціальною експертною комісією, позивачу було встановлено інвалідність II групи внаслідок травми отриманої при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії. У 2016 році позивач звернувся до Військового комісаріату Одеської області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності III групи, яке пов`язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та документами передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від № 975 від 25 грудня 2013 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року, по справі № 815/1590/18, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року, визнано протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо не складання висновку та не надіслання його разом з поданими документами до Міністерства оборони України для прийняття рішення з питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги; зобов`язано Одеський обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу та заяву з документами ОСОБА_1 , подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 р. Позивач зазначає, що у лютому 2019 році на виконання рішення суду він повторно звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Одеського обласного військового комісаріату та 10.05.2019 року отримав лист департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому було повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та надано витяг пункту 81 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 40 від 27.03.2019 року. На думку відповідача, позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документу, що свідчить про причини та обставини отримання поранення, та інвалідність вставлено понад 2 річний термін. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та вважає, що при прийнятті спірного рішення останнім не було враховано обставини, які встановлені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року по справі №815/590/18 та мають преюдиційний характер. Зважаючи на що та посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного суду від 28.02.2018 року по справі №808/694/16, від 22.03.2018 року по справі №278/3011/16-а, від 24.04.2018 року по справі №750/7847/17, від 17.04.2018 року по справі №296/3517/17, від 14.03.2018 року по справі №760/17945/17, від 25.05.2018 року по справі №729/426/17, від 21.06.2018 року по справі №760/114470/17, від 21.06.2018 року по справ №751/4367/17, від 21.08.2018 року по справі №278/2478/18, від 13.12.2018 року по справі №623/1711/18, від 20.03.2018 року по справі №295/3091/17 про сить суд задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року відкрито справдження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником Міністерства оборони України, 10.07.2019 року надано до суду відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства. На переконання відповідача, позивач звільнений з військової служби 10.05.2006 року, тобто до набуття чинності ЗУ “Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" №3597-1V від 04.04.2006 року, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Відповідач зазначає, що у позивача відсутнє право на отримання грошової допомоги взагалі, так як він проходив строкову службу та мав право звернутись за отриманням одноразової грошової допомоги не пізніше ніж через три місяці після звільнення. Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення умисних дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, що стало законної підставою для відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги. Міністерства оборони України зазначає, що з огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини, шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладений на заявника. Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного суду від 26.06.2018 року по справі №750/5074/17, від 10.04.2019 року по справі №822/220/18, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача 17.07.2019 року надано до суду відповідь на відзив, в якому представник зазначає, що право позивача на виплату одноразової грошової допомоги не може піддаватись сумніву, оскільки воно підтверджено у рішенні по справі №815/1590/18, яке набрало законної сили. Щодо тримісячного терміну встановлення інвалідності позивач зазначає, що норма закону передбачає, що існує дві умови отримання одноразової грошової допомоги: отримання інвалідності внаслідок поранення заподіяного військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби; отримання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в пе ріод проходження цих зборів, служби у військовому резерві. При цьому у разі встановлення інвалідності військовослужбовцю внаслідок поранення, законодавством не передбачено строку встановлення такої інвалідності, а головною умовою для призначення одноразової гро шової допомоги є отримання поранення при виконанні обов`язків військової служби. Представник позивача зазначає, що відповідач намагається застосувати до позивача положення статті, яка передбачає отримання інвалідно сті внаслідок захворювання, однак у всіх медичних документах позивача причиною інвалідності позивача в пе ршу чергу є поранення, отримані ним під час виконання обов`язків військової служби. Дану обставину було вста новлено судовими рішеннями по справі № 815/1590/18.

У судове засідання 08.07.2019 року сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Представником позивача 14.06.2019 року до суду надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Представником відповідача 08.07.2019 року до суду надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи відсутність потреби щодо заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 14.11.1986 року по 03.10.1988 року, а також проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі, під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) в Демократичній республіці Афганістан в період з 03.06.1987 року по 17.08.1988 року (а.с.15).

02 лютого 2015 року позивачу встановлено інвалідність III групи внаслідок травми отриманої при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (а.с.11).

24.01.2018 року після переогляду медико-соціальною експертною комісією, позивачу встановлено інвалідність II групи внаслідок травми отриманої при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (а.с.12).

До суду надано копію витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 (Протокол №2703 від 16.09.2014 року) (а.с.13), в якому зазначено, що поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У вказаному витягу з протоколу №2703 від 16.09.2014 року наведено характер поранень позивача та наслідки, які ними спричинені.

Також, до суду надано копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11.09.2014 року №1646/Ж, в якому міститься висновок про те, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути спричинені у 1987 році.

З вказаного висновку вбачається, що обставини справи, встановлено зі слів заявника.

У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Військового комісаріату Одеської області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності III групи, яке пов`язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з документами передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від № 975 від 25 грудня 2013 р (Порядок № 975).

До вказаної заяви заявником було додано наступні документи:

- копія довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ від 02.02.2015 року №750011;

- копія військового квитка;

- копія паспорту та ідентифікаційного номера;

- копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК від 16.09.2014 року № 2703;

- копія висновку судово-медичної експертизи від 11.09.2014 року № 1646/Ж.

Відповіді від Одеського обласного військового комісаріату, позивач не отримав.

Міністерство оборони України листом №248/1255 від 19.03.2018 року, повідомило, що станом на 19.03.2018 р. документи ОСОБА_1 не надходили до Міністерства оборони України.

05.04.2018 року Одеський обласний військовий комісаріат листом №2308 від 28.03.2018 р., повідомив, що не готував висновок щодо документів ОСОБА_1 та не передавав документи на розгляд Міністерства оборони України.

Вважаючи такі дії Одеського обласного військового комісаріату протиправними позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою (справа №815/1590/18), в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату;

- зобов`язати Одеський обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 , подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 р.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року по справі №815/1590/18 (а.с.16-20), яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року та набрало законної сили 12.12.2018 року:

- адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату, третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправними дій Одеського обласного військового комісаріату та зобов`язання подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 , подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 р. – задоволено частково;

- визнано протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо не складання висновку та не надіслання його разом з поданими документами до Міністерства оборони України для прийняття рішення з питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги;

- зобов`язано Одеський обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 , подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 р.

У вказаному рішенні суду 06.06.2018 року по справі №815/1590/18, судом, зокрема встановлено:

«…З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що отримані позивачем під час проходження військової служби поранення та травми пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії».

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем у лютому 2019 році на виконання рішення суду він повторно звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Одеського обласного військового комісаріату та 10.05.2019 року отримав лист департаменту фінансів Міністерства оборони України, в якому було повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та надано витяг пункту 81 протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 40 від 27.03.2019 року.

Судом встановлено, що 29.03.2019 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи дійшла висновку про відмову в призначення одноразової грошової допомоги, громадянину ОСОБА_1 (Одеський ОТЦКСП), якого 03.10.1988 року звільнено зі строкової військової служби та 02.02.2015 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 10ААВ №750011 від 02.02.2015 року), а 24.01.2018 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12 ААА №889805 від 24.01.2018), що підтверджується витягом з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №40, який затвердженого Міністром оборони України С.Полторак 01.04.2019 року (а.с.23).

Так згідно вказаного витягу з протоколу №40 (п.81) заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку визначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Також, згідно вказаного витягу з протоколу №40 (п.81) висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 11.09.2014 року №1646/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16.09.2014 року №2703, які подано разом із іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення. Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 року №402, які не подано на розгляд комісії.

Окрім того, у витязі з протоколу №40 (п.81), з посиланням на положення абз.2 п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їз сімей», п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, зазначено, що зміна групи інвалідності у заявника відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення ступи інвалідності.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції, від 01.01.2018 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” за №499 від 28 травня 2008 року (далі Порядок №499).

Відповідно до п.2 ч.2 Порядку №499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження – у розмірі: 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Третю групу інвалідності позивачу встановлено 02.02.2015 року .

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності.

У свою чергу, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ доповнено абзацом другим, яким встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Таким чином, диспозиція вказаної норми передбачає застосування дворічного строку давності до зміни причин інвалідності при повторному огляді.

Як вбачається зі змісту довідки до Акта огляду МСЕК серії 12ААА, дата огляду та встановлення позивачу ІІ групи інвалідності – 24.01.2018, безтерміново, огляд інваліда - повторний, причина - захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами відповідачів, що оскільки у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності виникло 24.01.2018, тобто після набрання чинності вищевказаними змінами до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, останні мають застосовуватись до спірних правовідносин.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №623/1711/17 суд вважає необґрунтованими, оскільки у ній надавалась правова оцінка правовідносинам, що виникли на підставі статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, у редакції Закону України №5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», а не у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII.

Таким чином, позивачу змінено групу інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Відповідно до пп. 1,2 п. 6 Порядку №975 (у редакції, яка діяла на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи; військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Разом з тим, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Суд зазначає, що подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

В той же час, обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Таким чином, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

На думку позивача, з наданих на розгляд комісії Міністерства оборони України документів, вбачається, що поранення ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Суд зазначає, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно до п. 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення №402) За наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн ( 63-94-п ), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв`язку поранення (каліцтва).

Відповідно до п. 21.3 зазначеного вище Положення, причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Згідно п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови військово-лікарських комісій про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до п. 21.7 Положення № 402 Постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), у якій зазначається, що військовослужбовець (військовозобов`язаний, резервіст) проходив військову службу (збори) в момент одержання поранення (контузії, травми, каліцтва).

Детальне зазначення обставин отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) у довідці обов`язкове. При цьому ВЛК бере до уваги оригінал довідки, складеної не пізніше ніж через 30 діб після одержання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва). На військовослужбовців за контрактом довідка оформляється у 2-х примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії задовільної якості указаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (військового лікувального закладу)

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення). (п. 21.8 Положення № 402).

З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Проте, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, суд зазначає, що надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Суд зазначає, що висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 11.09.2014 року №1646/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16.09.2014 року №2703, які подано разом із іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення, а вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1987 році. Відомості про обставини поранення встановлені зі слів позивача.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не подано на розгляд комісії відповідача документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Доказів протилежного суду не надано.

В той же час, відсутність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов`язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.

З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 по справі № 822/220/18.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

При вирішенні даної адміністративної справи, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що Міністерство оборони України при прийнятті спірного рішення не було враховано обставини, які встановлені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 року по справі №815/590/18 та мають преюдиційний характер, оскільки у вказаному рішенні судом не було встановлено фактів, які спростовують наявність обставин, які слугували підставою для прийняття спірного рішення.

В той же час, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що у позивача відсутнє право на отримання грошової допомоги взагалі, так як він проходив строкову службу та мав право звернутись за отриманням одноразової грошової допомоги не пізніше ніж через три місяці після звільнення, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття спірного рішення.

За таких обставин, враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене у вигляді пункту 81 з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум №40 від 29.03.2019 року та зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву з документами ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене у вигляді пункту 81 з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум №40 від 29.03.2019 року та зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву з документами ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6).

Суддя П.П. Марин

.