Рішення № 83137176, 17.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2019 року № 320/897/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 10.01.2019 №2 про накладення стягнення у розмірі 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем з порушенням вимог Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177, оскільки не зважаючи на клопотання позивача про перенесення розгляду справи про накладення стягнення на суб`єкта господарювання на іншу дату, відповідачем було винесено спірну постанову про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача, в письмовому відзиві поданому до суду позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач систематично, умисно, з метою уникнення відповідальності за вчинене порушення, ухилявся від участі в розгляді справи про накладення стягнення відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів". Так, представник відповідача наголошує на тому, що на численні запрошення Головного управління щодо участі у розгляді справи, кожного разу надсилалось позивачем клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з необхідністю відвідати інші установи. Крім того, представник зазначив, що відповідач отримав клопотання позивача про перенесення розгляду справи 10.01.2019 вже після розгляду справи. Таким чином, на думку представника, посадові особи Головного управління діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувана постанова прийнята відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій він, зокрема, зазначає, що відображені в Акті результати перевірки, на підставі якого було прийнято спірну постанову, щодо ухилення посадових осіб позивача від виконання припису Головного управління є необґрунтованими, оскільки підприємство не ухиляється від його виконання, а у спосіб встановлений чинним законодавством оскаржує. Так, позивач зазначає, що незважаючи на відкриття провадження у справі №810/4924/18 та судовий розгляд щодо законності припису, відповідачем було порушено аж два провадження щодо підприємства про ухилення від виконання припису, - про притягнення керівника підприємства до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1882 КУпАП; про накладення стягнення відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач стверджує, що оскільки абз. 2 п. 4 Порядку накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів встановлює, що питання накладення штрафу розглядається за участю представника суб`єкта господарювання, а у разі його відсутності справу можна розглянути лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення про дату час та місце розгляду від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та зважаючи на те, що вказана норма не передбачає неможливість подання декількох клопотань про відкладення розгляду справи, твердження відповідача про систематичне, умисне, ухилення позивача від участі в розгляді справи є необґрунтованим. Крім того, позивач звертає увагу суду, що твердження відповідача про отримання Головним управлінням клопотання про перенесення 10.01.2019 розгляду справи вже після розгляду справи не підтверджене жодними доказами, оскільки штамп відповідача фіксує вхідний номер та дату отриманого клопотання позивача 10.01.2019, постанова про накладення стягнення прийнята - 10.01.2019 та не містить відображення годин її складання. Просив суд позов задовольнити.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 17.10.2018 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області проведено позапланову перевірку Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на предмет виконання припису від 16.08.2018 №18 (акт перевірки від 17.10.2018 №10-05.3/000131).

В ході проведення перевірки посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області встановлено ухилення посадових осіб позивача від своєчасного виконання припису від 16.08.2018 №18.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області прийнято постанову № 2 від 10.01.2019 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" застосовано штраф у розмірі 340,00 грн.

Вважаючи, що прийняття відповідачем постанови про накладення стягнень відбулось з порушенням передбаченого порядку, що вказує на її протиправність, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для винесення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області постанови про накладення стягнень без участі позивача від якого надійшло клопотання про перенесення засідання на іншу дату.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів", захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Згідно Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 02.09.2015 №667, Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Абзацом третім частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", передбачено, що підставою для здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Отже, органи, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законів України у сфері захисту прав споживачів, якими відповідно до зазначених вище норм є Головні управління Держпродспоживслужби, наділені правами та повноваженнями щодо здіснення позапланових заходів, зокрема з підстав перевірки виконання суб`єктом господарювання приписів виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що позапланова перевірка Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області була здійснена 17.10.2018 на предмет виконання Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" припису Головного управління від 16.08.2018 №18.

У відповідності до частини другої статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів", результати перевірок суб`єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів (п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів").

З матеріалів справи убачається, що за результатами проведеного позапланового заходу (перевірки) позивача, відповідачем було прийнято акт, яким встановлено ухилення посадових осіб позивача від своєчасного виконання припису посадових осіб Головного управління від 16.08.2018 №18.

Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177.

Даний порядок визначає процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів на суб`єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, на суб`єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Так, пунктом 9 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуючи постанову про накладення штрафу від 10.01.2019 №2, позивач робить висновок про порушення відповідачем Порядку накладення штрафу, у частині розгляду справи та прийняття рішення за його відсутності, не зважаючи на відповідне клопотання про перенесення засідання на іншу дату.

Порядком накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177, а саме - п. 4, передбачено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб`єкта господарювання та інших матеріалів, пов`язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб`єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб`єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом встановлено, що 03.01.2019 позивачем отримано лист Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.12.2018 №11712 про розгляд 10.01.2019 з 10:00 до 16:00 години справи про накладення на Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" стягнення. У вказаному листі, також попереджено позивача, що в разі неявки уповноваженого представника на засідання 10.01.2019, справа буде розглянута без нього.

Листом від 09.01.2019 №16/08 директор Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" О.В. Таран просив Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області перенести засідання з розгляду питання про накладення стягнення на іншу дату, у зв`язку з викликом до ВРКП "Комунальник". У зазначено листі директор підприємства, також зазначив, що участь в засіданні під час розгляду справи про накладення стягнення бажає брати особисто. На підтвердження виклику на 10.01.2019 до ВРКП "Комунальник" директор Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" О.В. Таран надав копію листа.

Судом встановлено, що вищевказаний лист від 09.01.2019 №16/08 Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про перенесення розгляду справи на іншу дату отриманий Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області 10.01.2019 (вх.№334), що підтверджується штемпелем Головного управління.

Разом з тим, з оскаржуваної постанови №2 від 10.01.2019, вбачається, що питання про накладення штрафу було розглянуто відповідачем без участі позивача, незважаючи на відповідне клопотання директора підприємства про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи було отримано Головним управлінням вже після розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, оскільки вони спростовуються наявною в матеріалах справи копією листа Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про перенесення розгляду справи на іншу дату зі штемпелем вхідної кореспонденції Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на якому, в свою чергу, зафіксовані вхідний номер - №334 та дата отримання - 10.01.2019.

Суд констатує, що постанова про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить відображення годин її складання, як і штемпель вхідної кореспонденції Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області не містить відображення годин отримання клопотання позивача про перенесення розгляду справи.

Крім того, суд погоджується з твердженням позивача, стосовно того, що положення абзацу 2 пункту 4 Порядку №1177 не передбачають неможливість подання суб`єктом господарювання декількох клопотань про відкладення розгляду справи про накладення стягнення відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів", у зв`язку з чим, посилання відповідача на систематичне, умисне, з метою уникнення відповідальності за вчинене порушення, ухилення позивача від участі в розгляді справи про накладення стягнення, судом, також, не беруться до уваги.

Суд зазначає, що явка позивача для розгляду питання про притягнення його до відповідальності має бути забезпечена в силу загальних положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (п. 9 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, під час винесення оскаржуваної постанови, було порушено абзац другий пункту 4 Порядку №1177.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

Керуючись статтями 12, 72, 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 10 січня 2019 року № 2.

Стягнути на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (код ЄДРПОУ 13713569) ) судові витрати у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (код ЄДРПОУ 40323081).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.