Рішення № 83136407, 18.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року Справа № 160/5415/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ у Дніпропетровській області), в якій просив суд зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року в загальній сумі 59294,52 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 є пенсіонером СБУ та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.06.2016 року №1219004683. З 21.06.2016 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Дніпропетровській області як внутрішньо переміщена особа та отримує відповідні пенсійні виплати. При цьому, у лютому та березні 2018 року, а також у червні та липні 2018 року виплата пенсії була призупинена відповідачем. Однак, за заявами позивача, які подані до пенсійного органу, виплата пенсії була поновлена, але заборгованість, що утворилась за час призупинення означених виплат за лютий, березень, квітень, червень, липень 2018 року у загальній сумі 43675,29грн. не виплачена. Як на підставу для не виплати заборгованості по пенсії відповідач посилається на те, що пенсія нарахована за спірні періоди і буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає безпідставною не виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсії за минулий час, чим останній порушує права ОСОБА_1 на належне соціальне забезпечення. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено йому різницю між нарахованою щомісячною пенсією у розмірі 9382,02грн. та фактично отриманою пенсією у сумі 7210,61грн. щомісячно (щомісячна різниця складає - 2171,41грн.) за січень, серпень вересень, жовтень, листопад та грудень 2018 року в загальній сумі 13028,46грн. (6 місяців х 2171,41грн.), а також різницю за травень 2018 року у сумі 2500,77грн. (нараховано 9382,02грн. – фактично виплачено 6881,25грн.). Таким чином, загальна заборгованість відповідача за період з 01.04.2018р. по 31.12.2018р. перед ОСОБА_1 , на думку позивача, складає 59294,52грн. (43675,29+13028,46+2500,77). У зв`язку з означеним позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_2 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5415/19, призначено цю справу до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 16.07.2019 року о 15:00 год., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

09 липня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що відповідно до вимог п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335) та на підставі даних з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, про виявлення тривалої відсутності ОСОБА_1 (понад 60 днів) за місцем проживання, позивачеві було призупинено виплату пенсії з 01.02.2018р. до 01.04.2018р. та з 01.06.2018р. до 01.08.2018р. (на підставі рішень комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було поновлено виплату пенсії позивачу з 01.04.2018 року та з 01.08.2018 року відповідно), при цьому відповідно до п.15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, таким чином, доплата за період призупинення виплати пенсії позивача за період з 01.04.2018р. по 31.12.2018р. у загальній сумі 43675,29грн. буде виплачена після прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України, який станом на теперішній час не прийнято. Також відповідач посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

16.07.2019 року позивач у судове засідання не з`явився, разом з тим у позові викладено клопотання про розгляду справи за його відсутності через те, що він не може з`явитися до суду у зв`язку із станом здоров`я.

Крім того, 16.07.2019р. від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Служби Безпеки України та внутрішньо переміщеною особою з міста Луганська на підставі довідки від 21.06.2016 року №1219004683 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає – АДРЕСА_2 .

Згідно з заявою позивача щодо переведення пенсійної справи у зв`язку зі зміною місця фактичного проживання ОСОБА_1 був взятий на облік до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 21.06.2016 року.

05.01.2018 року на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов витяг з протоколу від 20.12.2017р. №20 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам УПСЗН Васильківської райдержадміністрації про відмову позивачу в призначенні соціальних виплат у зв`язку із не підтвердженням його фактичного місця проживання.

На підставі вищеозначеного протоколу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2018 року.

Згідно з заявою позивача від 12.02.2018 року про поновлення виплати йому пенсії та на підставі витягу з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам УПСЗН Васильківської райдержадміністрації №7 від 28.03.2018 року призначення позивачу соціальної виплати з моменту припинення її виплати через 2 місяці, виплату пенсії ОСОБА_1 було відновлено з 01.04.2018 року.

В подальшому на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивача (понад 60 днів) за місцем проживання, у зв`язку із чим ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підставі п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335), призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року.

Листом від 05.06.2018 року за вих.№11679/03-02/15 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулося до УПСЗН Васильківської райдержадміністрації з проханням провести обстеження місця фактичного проживання позивача.

04.07.2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати йому пенсії.

За результатами розгляду вказаної заяви та на підставі витягу з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам УПСЗН Васильківської райдержадміністрації №13 від 03.07.2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 було відновлено з 01.08.2018 року.

11.10.2018р. та 06.12.2018 року позивач звертався до відповідача із заявами про виплату доплати за період призупинення виплати його пенсії.

Листами від 29.10.2018р. за вих. №Г16585-18 та від 19.12.2018 року за вих.№Г19245-18, Г-19246-18 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що виплату пенсії останньому відновлено, а сума доплати за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року у сумі 43675,29грн. обліковується в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, після того, як буде прийнято такий порядок.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Виплата пенсії за минулий час регулюється ст.46 наведеного Закону, відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до ч.1 ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено, зокрема, Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, який визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.1 Порядку).

Відповідно до п.15 наведеного Порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

У вищевказаних листах відповідача від 29.10.2018р. за вих. №Г16585-18 та від 19.12.2018 року за вих.№Г19245-18, Г-19246-18 зазначено про поновлення позивачу виплати пенсії з 01 квітня 2018 року та з 01 серпня 2018 року, а також повідомлено, що сума доплати за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року у розмірі 43675,29грн. обліковується в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, після того, як буде прийнято такий порядок.

Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено, однак відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.

Право позивача на отримання пенсії за минулий період чітко закріплено у ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.

З огляду на викладені обставини та з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що відповідачем протиправно не вчинено відповідних дій, спрямованих на виплату позивачу пенсії за минулий час, внаслідок чого наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату недоотриманої пенсії.

При цьому щодо суми невиплаченої пенсії за минулий час, а саме: за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року, яку просить стягнути позивач саме за вказаний період, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалося вище, на думку позивача, загальна заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року складає 59294,52грн.

Означена сума розрахована ОСОБА_1 у позові, виходячи з того, що, на його думку, заборгованість, що утворилась за час призупинення пенсійних виплат за лютий, березень, квітень, червень, липень 2018 року становить 43675,29грн.

Крім того, позивач вважає, що до вищевказаної суми заборгованості у розмірі 43675,29грн. слід додати не виплачену йому різницю між нарахованою щомісячною пенсією у розмірі 9382,02грн. та фактично отриманою пенсією у сумі 7210,61грн. щомісячно (щомісячна різниця складає - 2171,41грн.) за січень, серпень вересень, жовтень, листопад та грудень 2018 року в загальній сумі 13028,46грн. (6 місяців х 2171,41грн.), а також різницю за травень 2018 року у сумі 2500,77грн. (нараховано 9382,02грн. – фактично виплачено 6881,25грн.).

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року, на думку позивача, складає 59294,52грн. (43675,29+13028,46+2500,77).

Однак, судом встановлено, що наведений позивачем розрахунок є невірним, з огляду на таке.

Як слідує з вищезгаданих листів відповідача від 29.10.2018р. за вих. №Г16585-18 та від 19.12.2018 року за вих.№Г19245-18, Г-19246-18, та підтверджується довідкою про перегляд виплат за пенсійною справою ОСОБА_1 №100402012546 (а.с.120-121), копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.33-121), а також розрахунками на доплату (виплату, утримання) пенсії за цією пенсійною справою за дорученнями №Д 100402012546/69 від 25.04.2018р. (а.с.99), №Д 100402012546/70 від 15.05.2018р. (а.с.101), №Д 100402012546/71 від 25.07.2018р. (а.с.109), №Д 100402012546/72 від 12.12.2018р. (а.с.117) та відомостями про перерахунок пенсії ОСОБА_1 у 2018 році (а.с.100, 110, 118) загальна сума невиплаченої доплати за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року становить 43675,29грн., яка, в свою чергу складається з:

- 21714,10грн. - суми доплати за період січень, квітень, травень, червень, липень-грудень 2018 року різниці між нарахованою щомісячною пенсією у розмірі 9382,02грн. (означена сума визначена щомісячною пенсією позивача у 2018 році за наслідками перерахунку, здійсненого ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 12.12.2018р. згідно з постановами КМУ №704 та №103 від 21.02.2018р. на підставі отриманої від УСБУ у Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 13.08.2018р. №55/11/202-1004 (а.с.116); до цього відповідно до попереднього перерахунку пенсії розмір щомісячної пенсії позивача складав 7210,61грн.) та фактично отриманою пенсією у сумі 7210,61грн. щомісячно (щомісячна різниця складає - 2171,41грн.) (2171,41грн. х 10 місяців);

- 7210,61грн. – суми доплати пенсії за квітень 2018 року, яка не була виплачена взагалі (при цьому різниця з щомісячним розміром пенсії, встановленим після перерахунку (9382,02грн.) у сумі 2171,41грн. увійшла до суми 21714,10грн., а отже тут не враховується);

- 329,36грн. – суми доплати до пенсії за травень 2018 року (із розрахунку, що фактично позивачеві за травень 2018 року виплачено 6881,25грн., в той час, як нараховано було 7210,61грн. (при цьому різниця з щомісячним розміром пенсії, встановленим після перерахунку (9382,02грн.) у сумі 2171,41грн. увійшла до суми 21714,10грн., а отже тут не враховується);

- 7210,61грн. - суми доплати пенсії за червень 2018 року, яка не була виплачена взагалі (при цьому різниця з щомісячним розміром пенсії, встановленим після перерахунку (9382,02грн.) у сумі 2171,41грн. увійшла до суми 21714,10грн., а отже тут не враховується);

- 7210,61грн. - суми доплати пенсії за липень 2018 року, яка не була виплачена взагалі (при цьому різниця з щомісячним розміром пенсії, встановленим після перерахунку (9382,02грн.) у сумі 2171,41грн. увійшла до суми 21714,10грн., а отже тут не враховується).

Таким чином, доводи позивача про те, що 43675,29грн. – це сума лише заборгованості, що утворилась за час призупинення пенсійних виплат за лютий, березень, квітень, червень, липень 2018 року, є безпідставними та спростовуються вищенаведеним розрахунком, тим більше, що жодних доказів на підтвердження своєї позиції з цього приводу позивачем не надано.

Отже, до суми 43675,29грн. вже входить сума різниці між нарахованою щомісячною пенсією у розмірі 9382,02грн. та фактично отриманою пенсією у сумі 7210,61грн. щомісячно (щомісячна різниця складає - 2171,41грн.) за січень, серпень вересень, жовтень, листопад та грудень 2018 року в загальній сумі 13028,46грн. (6 місяців х 2171,41грн.), а також сума різниці у виплаті пенсії за травень 2018 року у загальній сумі 2500,77грн. (нараховано 9382,02грн. – фактично виплачено 6881,25грн.), які позивач помилково рахував окремо від суми 43675,29грн. та додавав до неї.

За таких обставин, в ході розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що загальна сума протиправно невиплаченої ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 доплати за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року становить саме 43675,29грн.

Доказів на спростування наведеного та здійснення відповідних виплат відповідачем не надано.

Водночас, позивач помилково, безпідставно та необґрунтовано розрахував вищевказану суму недоплати на 15619,23грн. більше (у позовних вимогах просив зобов`язати відповідача виплатити заборгованість за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року у сумі 59294,52грн.), тому позовні вимоги на цю суму задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 245 КАС України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно з п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, задля зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії суду слід встановити факт його бездіяльності та визнати її протиправною.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виявилася у невиплаті позивачеві сум недоотриманої пенсії за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року у загальній сумі 43675,29грн. та зобов`язання відповідача здійснити позивачеві виплату недоотриманої пенсії за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року у загальній сумі 43675,29грн.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком, а відтак позивачем строк звернення з позовом до суду за захистом своїх прав не пропущено.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що на підставі ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, яка виявилася у невиплаті ОСОБА_1 сум недоотриманої пенсії за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року у загальній сумі 43675,29грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) здійснити виплату ОСОБА_1 (р ІНФОРМАЦІЯ_1 н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) сум недоотриманої пенсії за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року у загальній сумі 43675,29грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 18.07.2019 року.

Суддя О.М. Турова