Рішення № 83133311, 16.07.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1413/19

Провадження № 2/645/1113/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 липня 2019 року Фрунзенський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О., за участі позивача – ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 50697,26 грн., 3% річних за період з 25.05.2016 до 12.03.2019 р. у розмірі 4256,05 грн. та інфляційні втрати за період з 25.05.2016 до 12.03.2019 р. в розмірі 17914, 06 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 12.03.2016 р. о 17 год. 30 хв. у м. Харкові по проспекту Московському в районі буд. 199/А внаслідок ДТП, яке сталося з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки Hyundai Santa FE, держномер НОМЕР_1 , пошкоджений належний Позивачу автомобіль марки Volkswagen Golf, 2014 р.в., держномер НОМЕР_2 . Для встановлення розміру матеріального збитку було проведено дослідження пошкодженого автомобіля спеціалістом - автотоварознавцем (суб`єктом оціночної діяльності) ОСОБА_3 , від 15.05.2016 р., яким встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Volkswagen Golf держномер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 98947,26 грн. За визначення оцінювачем вартості матеріального збитку Позивачем сплачено 750,00 грн. Отже, загальна сума матеріального збитку становить 99697,26 грн. Факт ДТП, яке мало місце 12.03.2016 р. о 17 год. 30 хв. у м. Харкові по проспекту Московському в районі буд. 199/А внаслідок ДТП, факт участі у даному ДТП автомобіля Hyundai Santa FE, держномер НОМЕР_1 , що належав на момент ДТП на праві власності відповідачу - ОСОБА_2 , яким керував - ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen Golf, держномер НОМЕР_2 , що належить Позивачу, факт заподіяння у даній ДТП-автомобілю Volkswagen Golf, держномер НОМЕР_2 механічних пошкоджень, факт порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху і вчинення ним адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України доказуванню не підлягають, так як це встановлено постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 р. у справі № 645/1802/16-п, що набрала законної сили 24.05.2016 р.

Відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у страховій компанії ПАТ «ХМСК» (поліс АІ 8147823). Страхова компанія виплатила Позивачу відшкодування у розмірі 49000,00 грн., що абсолютно недостатньо для відновлення автомобіля Позивача, пошкодженого в ДТП. Вказана сума відшкодування обумовлена виключно тим, що ліміт страхового відшкодування по полісу Відповідача складав 50000 грн. 00 коп., від розміру якого була вирахувана сума франшизи - 1000 грн. 00 коп. Сума невідшкодованого збитку становить 50697,26 грн.

Позивачем до позовної заяви наданий розрахунок 3% річних за період з 25.05.2016 року до 12.03.2019 року, що складають 4256,05 коп., та інфляційних втрат за період з 25.05.2016 року до 12.03.2019 року у розмірі 17914,06 грн.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача вказані суми.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову (відзиву) та заяви про розгляд справи без його участі не надав.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи положення ст.ст.19 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 12.03.2016 р. о 17 год. 30 хв. по проспекту Московському в районі буд.199/А, в м.Харкові сталась ДТП за участі транспортних засобів - автомобіля Volkswagen Golf, держномер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Hyundai Santa FE, держномер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.05.2016 р. ОСОБА_2 визнаний винним в порушенні вимог п.10.9 ПДР України, внаслідок чого ОСОБА_1 як власнику автомобіля VOLKSWAGEN GOLF д.н.з. НОМЕР_2 , заподіяна матеріальна шкода.

За результатами розгляду вказаної справи ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення штраф у розмірі 340,00 грн. (а.с.5).

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Volkswagen Golf, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.19).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Hyndai Santa FЕ» д. н. НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «ХМСК», на підставі полісу АІ № 8147823, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 гривень, франшиза дорівнює 1000 грн.

За повідомленням ПАТ «ХМСК», 14.03.2016 р. до ПАТ «ХМСК» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду звернулись Страхувальник ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_1 Страховиком були проведені дії, щодо визначення причин настання ДТП, спеціалістом Страховика було підготовлено розрахунок суми страхового відшкодування. Після отримання останніх документів - заяви про страхове відшкодування з зазначенням банківських реквізитів для перерахування страхового відшкодування, 11.08.2016 р. було складено страховий акт та третій особі ОСОБА_1 було виплачено ліміт страхового відшкодування (50 000,00 грн.) за вирахуванням франшизи (1000 грн). Сума страхового відшкодування склала 49 000,00 грн. Таким чином, за даним страховим випадком ПАТ “ХМСК” проведено дії у точній відповідності до вимог діючого страхового законодавства України. (а.с.35).

Також судом встановлено, що згідно Звіту №138/2016 р. дослідження спеціаліста-автотоварознавця, складеного 15.05.2016 р., встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Volkswagen Golf державний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 98947,26 грн (а.с.6-17).

Вартість проведеного дослідження, сплаченого позивачем, становить 750,00 грн.

Таким чином, з врахуванням отриманого страхового відшкодування у максимальному розмірі, передбаченому полісом (49000,00 грн.), не відшкодованою залишилась матеріальна шкода у розмірі 50 697,26 грн. (98947,26 + 750 – 49000) .

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, 3% річних за період з 25.05.2016 р. по 12.03.2019 р., нарахованих з підстав, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, становить суму 4256 грн. 05 коп., інфляційні втрати за період з 25.05.2016 р. по 12.03.2019 р. складають 17914 грн.06 коп.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на вiдповiднiй правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно пункту 36.1 ст. 36 вказаного Закону, Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до

реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц, провадження №14-176 цс 18), відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові №6-2587 цс 15 від 23 грудня 2015 року.

На підставі статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до частини 35.1 статті 35 цього Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (а у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону – МТСБ України) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. «а» частини 41.1 статті 41 цього Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 3 грудня 2014 року № 6-183цс14, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, винним у ДТП є відповідач ОСОБА_2 , відповідальність якого за завдану майнову шкоду була застрахована, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, розмір якої не компенсований страховим відшкодуванням, у розмірі 50697 грн. 26 коп., а також 3% річних у розмірі 4256 грн. 05 коп. та інфляційні втрати, нараховані за період з 25.05.2016 р. по 12.03.2019 р. у розмірі 17914 грн.06 коп. з підстав, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

За таки обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 4, 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПНс НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 50697 грн. 26 коп., 3% річних за період з 25.05.2016 р. по 12.03.2019 р. у розмірі 4256 грн. 05 коп., інфляційні втрати за період з 25.05.2016 р. по 12.03.2019 р. у розмірі 17914 грн.06 коп. та судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., а всього стягнути 73 635 грн. 77 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Фрунзенського районного суду м.Харкова може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Інформацію щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 18 липня 2019 р.

Суддя -