Рішення № 83127797, 10.07.2019, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1155/17

Провадження № 2/584/15/19

РІШЕННЯ

Іменем України

10.07.2019 Путивльський районний суд Сумської області у складі

головуючого – судді Данік Я.І.

при секретарі Худайкуловій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль цивільну справу за позовом Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення міської ради та визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на земельнуділянку,

встановив:

Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області звернулась до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 29 травня 2012 року 25 сесією 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області прийнято рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території м АДРЕСА_1 . Згідно з цим рішенням ОСОБА_1 надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0478 га по АДРЕСА_2 , а 22 червня 2012 року вона отримала Державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії НОМЕР_1 . З огляду на те, що відповідачка є власницею трикімнатної квартиртири у двоквартирному будинку, а, на думку позивача, земельна ділянка мала бути приватизована всіма співвласниками, і, крім того, на території приватизованої ділянки розташований пішохідний прохід з АДРЕСА_3 на вул АДРЕСА_4 , позивач просить визнати надійсним зазначене рішення міськради від 29 травня 2012 року в частині затвердження технічної документації та передання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий 22 червня 2012 року ОСОБА_1 .

Відповідач позовні вимоги не визнала, представник позивача подав заяву про застосування позовної давності.

Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала позовні вимоги та вважала, що строк позовної давності не пропущено у зв?язку з тим, що позивачу стало відомо про те, що пішохідний прохід з вул.князя Володимира на вул.Чехова розташований території приватизованої земельної ділянки, лише після того, як ОСОБА_1 звернулась до суду, представника відповідача, яка не визнала позовні вимоги, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради №210 від 26 вересня 1996 року вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 0,046 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т.1 а.с.66 зв., 67).

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 15 грудня 1997 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її скарги на рішення виконкому Путивльської міської ради від 27 листопада 1997 року №298 про відмову у закритті проходу між будинками №15 та АДРЕСА_5 (т.1 а.с.83).

13 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до відділу Держкомзему у Путивльському районі Сумської області з заявою про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку, а 19 жовтня 2009 року була виготовлена технічна документація (т.1 а.с.66, 64-65).

31 грудня 2009 року був складений акт про погодження меж земельної ділянки в натурі та передачу межових знаків ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 за участю самої ОСОБА_1 , землевпорядника міськвиконкому Іноземцева В ОСОБА_2 , суміжних землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.62).

Як убачається з довідок відділу Держкомзему у Путивльському районі Сумської області від 18 березня 2010 року №№1590, 1591 площа земельної ділянки в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови, що надана ОСОБА_1 , становить 0,0478 га, присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 , жодних обмежень щодо цієї земельної ділянки не встановлено (т.1 а.с.67 зв.).

18 березня 2010 року відділом Держкомзему у Путивльському районі Сумської області надано висновок №1592 про погодження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.69).

29 травня 2012 року 25 сесією 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області прийнято рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території м АДРЕСА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 передано безкоштовно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0478 га по АДРЕСА_2 за рахунок коштів державного бюджету (т.1 а.с.70-71).

22 червня 2012 року ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на цю земельну ділянку серії НОМЕР_1 , згідно з яким кадастровий номер НОМЕР_3 (т.1 а.с.74).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власницею будинку загальною площею 54,9 кв.м АДРЕСА_5 АДРЕСА_3 та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,0478 га (т.1 а.с.72, 73).

Згідно з рішенням міськради від 29 жовтня 2015 року «Про перейменування вулиць міста Путивль» вул.Леніна переіменована у вул.князя Володимира (т.1 а.с.128).

Свідок ОСОБА_5 – начальник відділу землевпорядкування Путивльської міської ради, суду пояснив, що в 1980 році утворено пров. АДРЕСА_4 збоку АДРЕСА_6 Леніна до нього був прорізаний прохід повз ділянку ОСОБА_1 , у 1997 році ОСОБА_1 зверталась до міськради щодо закриття цього проходу, а після відмови, звернулась до суду, однак рішенням суду їй також було відмовлено у визнанні незаконним рішення міськради про відмову у закритті проходу. На генеральному плані міста, що на даний час перебуває в розробці, цей прохід існує, на затвердженому у 1989 році плані – немає, але фактично існує і люди ним користуються. В 2012 році ОСОБА_1 зверталась до міської ради за встановленням сервітуту щодо проходу, проте їй було відмовлено.

Як убачається з відповідей на звернення відповідачки: виконавчого комітету Путивльської міської ради від 18 листопада 2016 року №2160, Путивльської районної державної адміністрації від 17 жовтня 2016 року №01-27/2809 та від 18 листопада 2016 року №24/А-215, відповідно до генерального плану м.Путивль від 1989 року пішохідної доріжки між будинками №15 та №17 по вул.князя Володимира немає, але фактично вона існує і нею користуються мешканці АДРЕСА_4 (т. АДРЕСА_7 а.с.13, 95, 97).

Згідно з довідкою Путивльського бюро технічної інвентаризації та проектування від 9 листопада 2017 року в архіві БТІ відсутні рішення та схеми щодо пішохідної доріжки між будинками АДРЕСА_8 15 та АДРЕСА_5 вул.Леніна АДРЕСА_9 м.Путивль (т.1 а.с.134).

Відповідно до ст.12 ЗК України (в редакції від 6 травня 2012 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад, крім іншого, відноситься розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

За змістом ст.ст.81, 116 ЗК України (в редакції від 6 травня 2012 року) громадяни набувають права власності на землю, зокрема, шляхом безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що раніше були надані їм у користування, за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. При цьому передача безоплатно земельних ділянок громадян у межах норм, визначених ЗК України, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п.г ч.1 ст.121 ЗК України (в редакції від 6 травня 2012 року) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадяни мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок у містах площею не більше 0,1 га.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Гарантії права власності на земельні ділянки визначені ст.153 ЗК України.

Таким чином, позивач, діючи в межах своїх повноважень, передав безоплатно у власність відповідачу земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,0478 га, що не перевищує норм, визначених ст.121 ЗК України, при цьому за даними відділу Держкомзему у Путивльському районі Сумської області жодних обмежень чи обтяжень на цю земельну ділянку встановлено не було. Крім того, державна реєстрація права власності на об?єкти нерухомості - як житлового будинку, належного відповідачу (1/1 частка), так і земельної ділянки проведена за адресою: АДРЕСА_3 .

Посилання позивача на відсутність у матеріалах справ Путивльської міської ради, що знаходяться на зберіганні в архівному відділі Путивльської районної державної адміністрації, заяви позивача про намір приватизувати спірну земельну ділянку, не може бути підставою для скасування державного акта, як і доводи про те, що позивач на момент приватизації земельної ділянки була власницею трикімнатної квартири АДРЕСА_10 , у зв?язку з чим, на думку позивача, повинна була приватизовувати земельну ділянку разом з іншими співвласниками будинку.

Дійсно, 9 грудня 1994 року відповідач набула права власності на квартиру за вказаною адресою (т.1 а.с.125-126), проте з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 3 серпня 2016 року відбулась державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок, об?єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_3 а на підставі договору купівлі-продажу від 9 грудня 1994 року, повідомлення про початок будівельних робіт від 27 квітня 2015 року, декларації про готовність об?єкта до експлуатації від 21 жовтня 2015 року; розмір частки 1/1 (т.1 а.с.72). Право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0478 га за вказаною адресою зареєстровано 18 серпня 2017 року на підставі Державного акта на право власності на цю земельну ділянку серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.73).

Суду не надано доказів щодо наявності претензій до позивача з боку суміжних землекористувачів, натомість у матеріалах справи наявний підписаний ними акт узгодження меж.

Що стосується доводів позивача з приводу існування пішохідного проходу до пров.Чехова, що включений до земельної ділянки позивача, то як вбачається з матеріалів справи, відповідно до генерального плану м.Путивль від 1989 року пішохідної доріжки між будинками №15 та №17 по вул.князя Володимира немає, що підтвердив і свідок ОСОБА_5 .

Висновком судової земельно-технічної експертизи №194/1859 від 27 листопада 2018 року дійсно підтверджується та обставина, що фактичне користування земельною ділянкою на момент проведення експертизи не співпадає з розташуванням меж земельної ділянки, зокрема, з дослідницької частини вбачається, що в межі земельної ділянки входить і фактично існуючий прохід на АДРЕСА_4 площа перетину 45 АДРЕСА_11 м), проте відповідач не використовує його як приватну власність (т.1 а.с.226-242). Зазначена обставина встановлена рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 15 грудня 1997 року, зокрема, в його мотивувальній частині вказано, що фактично існуючий прохід відділений парканом від земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні відповідача. Це ж вбачається і з фото таблиці, доданої до висновку експертизи.

Посилання позивача на те, що він як представницький орган діє від територіальної громади м.Путивль та виступає на захист права користування громадян фактично існуючим пішохідним проходом з вул.князя Володимира на пров.Чехова, не переконання суду, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки вказане питання може бути вирішено сторонами як у порядку Глави 16, та і в порядку Глави 22 ЗК України.

Як роз?яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК ( 2768-14 ) перелік підстав для цього є вичерпним.

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що зазначений прохід дійсно включено до проекту нового генерального плану м.Путивль.

Зважаючи на те, що відповідач на даний час є власником окремого цілого об?єкта нерухомості за окремою адресою (а не квартири в будинку), а також – земельної ділянки, право власності на які зареєстровано у встановленому законом порядку, на момент передачі земельної ділянки у власність відповідача позивач не міг не знати, що в межі земельної ділянки входить і та її частина, яка використовується мешканцями пров. АДРЕСА_4 як пішохідний прохід, на діючому з 1989 року генеральному плані м.Путивль ця частина земельної ділянки відповідача не позначена як землі загального користування, розміри земельної ділянки відповідача не перевищують норм, визначених ст.121 ЗК України, виділена вона була із земель, що використовувались для житлової забудови, суд вбачає підстави для відмови у задоволенні позову по суті позовних вимог, оскільки дослідженими доказами не підтверджуються доводи позивача про порушення при прийнятті оспорюваного рішення норм законодавства, чинного на момент його прийняття.

Судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.12,89,141,263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення міської ради та визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 19 липня 2019 року.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя

Путивльського районного суду Я.І.Данік