Рішення № 83124260, 09.07.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14110/18

2/357/117/19

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Бондаренко Н. В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , адвокатів: Кухаренко О.В., Городько П.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади, про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

29.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 14.01.2016 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано в Хорсенській комуні, місто Хорсенс, Королівство Данії, про що складено відповідний актовий запис за №2791. Від шлюбу у них народилося двоє дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перебуваючи у шлюбі, вони проживали разом, стосунки, як подружжя, були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками, притаманними сім`ї. Проте, сімейне життя не склалося через систематичні непорозуміння, різні погляди на життя, несумісні звички та характери між ними. У результаті, вищезазначені обставини призвели до постійних конфліктів та сварок, які з часом почали носити систематичний характер. На зазначених вище підставах подружні стосунки між ними припинилися з грудня 2017 року. Після припинення шлюбних відносин, вона разом із дітьми була вимушена повернутися до місяця проживання зі своїми батьками в Україні, за адресою: АДРЕСА_1 . Звернення із цим позовом обумовлене тим, що вона бажає захистити права своїх малолітніх дітей та не допустити їх незаконного вивезення з Батьківщини, виходячи із таких доводів та міркувань. З грудня 2017 року по цей день вони з відповідачем не можуть досягти домовленостей щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей. Вона неодноразово пропонувала відповідачу укласти відповідний договір, проте, у відповідача категорична позиція про проживання малолітніх дітей разом із ним, у Королівстві Данії, де він має робочу візу та посвідку на тимчасове проживання до серпня 2019 року. Незважаючи на те, що дітям всього 1 рік і 2 місяці та вони не можуть бути відірвані від матері та залишені без її піклування, та найголовніше, це суперечить природнім потребам дітей. Протягом тривалого часу вони з відповідачем відвідували сімейного психолога для врегулювання всіх конфліктних ситуацій, проте, не було отримано належного результату, через незгоду відповідача із проживанням дітей в Україні. 14.11.2018 року на її електронну пошту надійшов лист від Державного управління Королівства Данії про те, що оскільки між ними не врегульовано питання здійснення батьківських прав, виконання обов`язків та визначення місця проживання дітей, Державна адміністрація, за запитом відповідача, змушена звертатися до суду для отримання тимчасового рішення про повернення дітей до Королівства Данії та визначення місця проживання дітей разом із батьком, у зв`язку із їх викраденням. Подальша реалізація державними установами Королівства Данії запиту відповідача призведе до порушення охоронюваних законом прав та інтересів малолітніх дітей. Таким чином, не врегулювання питання визначення місця проживання дітей разом із матір`ю на території України може призвести до порушення основоположних прав малолітніх дітей та їх матері, а також незаконному вивезенню їх за межі України. Після припинення проживання однією сім`єю із відповідачем, нею була надана безперешкодна можливість брати участь у здійсненні своїх батьківських прав та виконання обов`язків, батьку дітей. Також, задля підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів дітей з батьком вона надавала та надає безперешкодний доступ батька до малолітніх дітей, про що свідчить останнє листування з відповідачем. Проте, у зв`язку зі складним робочим графіком та занятістю особистими справами відповідач не бере участі у вихованні дітей. До припинення фактичних шлюбних відносин відповідач не в повній мірі цікавився дітьми, не сприяв достатньому та всебічному розвитку дітей, не здійснював догляд та лікування у разі потреби, не здійснював матеріального утримання, тощо. За період спільного їх проживання з дітьми в Данії, основним джерелом існування дітей та її була соціальна допомога від держави для дітей та матеріальна допомога від її батьків, які проживають в Україні. За період проживання в Данії відповідач постійно здійснював моральне та фінансове насильство над нею та дітьми, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не надавав кошти для придбання продуктів харчування та/або одягу для дітей. Діти щоденно потребують особливого догляду та уваги, оскільки народилися на 30-му тижні вагітності з малою масою тіла, а відповідач в свою чергу, не може забезпечити такий цілодобовий догляд за дітьми через постійну зайнятість на роботі та особистими справами, що виключає можливість визначення місця проживання дітей з батьком. Вона, як мати, самостійно займається вихованням дітей, піклується про їх здоров`я, забезпечує належні умови проживання, матеріально утримує дітей, піклується про їх фізичний і духовний розвиток, слідкує за розпорядком дня, харчуванням, у разі необхідності надає рекомендоване лікарем лікування, організовує відпочинок, відвідування парку, тощо. Діти перебувають в люблячій атмосфері та у відносинах, заснованих на довірі. Вона веде здоровий спосіб життя, схильностей до негативних звичок не має, антисоціальними проявами не вирізняється, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася, у психоневрологічному диспансері та у нарколога на обліку не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, у взаємовідносинах із малолітніми доньками має порозуміння, зважаючи на вік дітей має тісні сімейні стосунки. Вона проживає у будинку, з сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дітей. Зокрема, для доньок спеціально виділено кімнату, що сприяє здоровому та комфортному відпочинку, а також ігрова зона на першому поверсі для організованого дозвілля та розвитку дітей. Наразі, вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку та отримує соціальну допомогу від держави, проте, за допомогою власних сил та допомоги від батьків, може у повному обсязі забезпечити оптимальні умови для проживання та задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові, підтримки, моральної та матеріальної забезпеченості. З огляду на зазначене, задля забезпечення належних умов розвитку малолітніх дітей на сьогодні та в подальшому є підстави визначити місце проживання дітей саме з матір`ю. Тому, просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженок міста Орхус Королівства Данії, громадянок України, разом із матір`ю ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на сплату судового збору в розмірі 704 гривні 80 коп., професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 коп. та послуги перекладача в розмірі 2 707 гривні 50 коп.

15.01.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.01.2019 року представник відповідача, адвокат Городько Павло Павлович подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідач в повному обсязі заперечує проти позову, як в частині позовних вимог (визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю, позивачем), так і в частині достовірності і правдивості викладених позивачем в позовній заяві обставин, якими остання обґрунтовує зазначені позовні вимоги. Зважаючи на неповноту викладення позивачем хронології розвитку конфлікту, зазначення неправдивих відомостей про його обставини. В грудні 2015 року позивач приїхала до Королівства Данія на підставі запрошення відповідача. 14.01.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб в Комуні; міста Хорсенс, Королівство Данія . З дати укладення шлюбу подружжя проживало спільно, позивач періодично, на невеликі терміни виїжджала з Королівства Данія до України для складенні іспитів, вирішення побутових та життєвих питань. 16.09.2017 року в Королівстві Данія народилися діти: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Весною 2018 року позивач повідомила відповідача про бажання самостійно поїхати з дітьми до України, відвідати рідню. 07.05.2018 року відповідач видав позивачу заяву про те, що він не заперечує проти перетину останньою державного кордону України з метою безперешкодного повернення позивача і дітей за місцем реєстрації проживання, підпис на якій було засвідчено консулом Посольства України в Королівстві Данія ОСОБА_10 Влітку 2018 року позивач разом з дітьми їздила відвідати рідню до України на два місяці, потім повернулася з дітьми до Королівства Данія. Перебуваючи більше місяця в Королівстві Данія, позивач повідомила відповідача про наміри знову поїхати з дітьми до України посилаючись на необхідність вирішення особистих питань. Відповідач не заперечував проти поїздки позивача, проте був категорично проти того, щоб вона брала дітей з собою. Через деякий час позивач повідомила відповідача, що придбала квитки для себе та дітей та запевнила його, що вона разом з дітьми повернеться до закінчення новорічних свят, однак відповідач повторно висловив свою незгоду з виїздом дітей з Королівства Данія. В час, коли відповідач був на роботі позивач забрала дітей і поїхала з Королівства Данія до України. Відповідач віднісся до таких подій стримано, до останнього сподівався на повернення дружини та дітей адже позивач обіцяла повернутися. Проте, позивач не стримала обіцянки повернутися до Королівства Данія з дітьми і, як стало відомо згодом, 21.10.2018 року звернулася за допомогою електронних сервісів до компетентних органів Королівства Данія із заявою про розлучення та заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей. Відповідач наголошує, що навіть не думав про наявність намірів позивача розірвати шлюб, а тим паче незаконно утримувати дітей без його згоди в Україні. В позовній заяві позивач зазначає, що попри намагання мирне врегулювати питання проживання дітей з нею в Україні, відповідач категорично наполягав на проживанні дітей з ним в Королівстві Данія. Як вже було вказано вище, ініціатором мирного врегулювання спору був відповідач. При цьому, в період часу, протягом якого відповідач намагався врятувати сімейні відносини, а саме з вересня по грудень 2018 року, останній категорично наполягав на поверненні не тільки дітей, а й позивача до Королівств Данії, оскільки позивач та діти потребували не тільки фінансової підтримки, а і піклування взагалі. Відповідач визнає, що конфлікти в їхній сім`ї дійсно були, ініціатором цих конфліктів була позивач. Причиною конфліктів, зазвичай, були бажання позивача контролювати всі зароблені відповідачем гроші, купівлі відповідачем подарунків та гостинців його сім`ї (хоча подарунки та гостини, купувалися за зароблені відповідачем кошти і родичам позивача); сумний,на думку позивача, спосіб життя в Королівстві Данія попри те, що відповідач при першій же нагоді та можливості виїжджав з позивачем та дітьми на прогулянки, В гості до друзів, або ж вони запрошували друзів до себе. Відповідач до кінця грудня 2018 року прохав та вимагав від відповідача повернутися разом з дітьми, або хоча б повернути дітей за місцем реєстрації їх проживання в Королівстві Данія, проте відповідач реагувала негативно, відмовлялася добровільно виконувати прохання та вимоги маючи власні погляди па функціонування правової системи та врегулювання сімейних правовідносин зокрема, а також вирішила, що повертатися за місцем проживання в Королівстві Данія не буде та особисто прийняла рішення про те, що діти житимуть з нею в Україні не зважаючи на те, що згідно з ч.ч. 1,2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Отже, твердження позивача про те, що вона була вимушена виїхати з дітьми на постійне проживання до України є абсолютним перебільшенням та перекручуванням фактів, які відповідач доведе після збирання, отримання, перекладу та надсилання відповідних доказів. Попри те, що в сім`ї позивача та відповідача були конфлікти, які долалися спільно і вичерпували себе, саме вищеописані обставини і стали причиною унеможливлення врегулювання кризи в стосунках подружжя. Отже, позивач та відповідач з дітьми спільно проживали сім`єю в будинку за однією адресою до кінця вересня 2018 року, а саме до часу виїзду позивача з дітьми до України. 22.06.2018 року відповідач, перебуваючи у відпустці в Україні, звернувся до медичної клініки «Беладент», що в Білій Церкві, на прийом до сімейного психолога ОСОБА_11 . Позивач підтверджує цей факт в позовній заяві, проте неправдиво зазначає те, що сторони відвідували психолога протягом тривалого часу, так як спільно з психологом проводилася робота тільки три рази в червні - липні 2018 року. Далі ж позивач зверталася до вказаного психолога по своїм особистим питанням, які не стосуються врегулювання сімейних відносин. Крім того, відповідач заявляє, що з метою забезпечення захисту інтересів дітей, на його прохання представником було ініційовано процедуру мирного врегулювання спору не зважаючи на порушення позивачем батьківських прав відповідача. Власне цей факт підтверджує і представник позивача, надіславши представнику відповідача на електронну пошту лист від 11.12.2018 року, в якому засвідчувала повагу та висловлювала вдячність за проявлення ініціативи вирішити спір мирним шляхом. 10.12.2018 року представником відповідача було здійснено телефонний дзвінок на мобільний телефонний номер позивача та запропоновано врегулювати спір мирно. Прийнявши ініціативу відповідача позивач погодилася розглянути пропозиції щодо мирного врегулювання спору, вказала на те, що процесами переговорів займатиметься її адвокат та надіслала смс-повідомлення представника позивача адресу власної електронної пошти для надсилання пропозицій, які в цей же день були надіслані. 11.12.2018 року представником позивача, адвокатом Кухаренко О.В. було надіслано відповідь на пропозицію про мирне врегулювання спору з власними ідеями та пропозиціями. 13.12.2018 року представник відповідача, попередньо вивчивши надіслані у відповідь пропозиції та обговоривши їх з відповідачем, надіслав відповідь представнику позивача про те, що запропоновані у відповідь умови є неприйнятними, розбалансованими та маніпулятивними і закликав до подальшого діалогу в частині перегляду умов домовленостей, врахування інтересів відповідача як батька дітей, а також запропонував припинити процес мирного врегулюванні спору в разі відсутності альтернативних пропозицій а ніж ті, що вже були надіслані. 14.12.2018 року представник відповідача надіслала у відповідь лист, зміст якого є більше проявом емоцій останньої, які, вочевидь, викликала незгода відповідача із кабальними умовами, запропонованими у відповідь позивачем та її представником. Продовжувати подальший процес перемовин, враховуючи відсутність розуміння зі сторони відповідача та її представника необхідності дотримання балансу інтересів сторін, було неможливим. Згодом відповідач дізнається через соціальну мережу «Фейсбук», що позивач з 12.12.2018 року вирушила до Королівства Данія, а 17.12.2018 року планує повернення до України, про що позивач сама оголосила публічним повідомленням в зазначеній соціальній мережі. 17.12.2018 року позивач була затримана поліцією Королівства Данія на підставі раніше поданої заяви відповідача про незаконне утримування дітей в Україні без його згоди як батька. Як було встановлено під час опитування поліцейськими Королівства Данія, позивач приїхала до Данії відвідати в супроводі свого знайомого, подругу ОСОБА_12 , яка проживає в м. Хорсенс. Діти в період від`їзду позивача в гості до вказаної подруги перебували в Україні. Хто саме здійснював опіку та нагляд над дітьми в цей період відповідачу не було відомо.18.12.2018 року судом м. Хорсенс прийнято рішення тимчасово відпустити позивача до України для догляду за дітьми до часу постановлення рішення по справі. Станом на дату відправлення даного відзиву судове розслідування триває, справу не закрито. Докази про здійснення розслідування за фактом незаконного утримування в Україні позивачем без згоди на це відповідача як батька дітей буде надано суду та сторонам після їх витребування в компетентних органах Королівства Данія, отримання, перекладу та підготовки додаткових пояснень. Встановивши те, що позивач порушує не тільки права відповідача, а й не виконує власні батьківські обов`язки по догляду за дітьми, залишає їх без материнського догляду на довгий час і не попереджає його про це, останній впевнився у неможливості йти на компроміс щодо визначення місця проживання дітей з відповідачем. Встановлені та зафіксовані документально факти про залишення дітей та поїздку до подруги в Данію свідчать про халатне відношення до дітей, їх безпеки і здоров`я. В обґрунтування власних позовних вимог позивач посилається на повідомлення Державного управління Королівства Данія від 14.12.2018 року про початок процедури відновлення порушених позивачем батьківських прав відповідача у спосіб незаконного, без згоди на те батька, тримання дітей на території України та неповернення їх за визначеним місцем проживання на території Королівства Данія. Також, позивач стверджує, що питання визначення місця проживання дітей не врегульоване і не врегулювання даного питання може привести до незаконного вивезення дітей з Батьківщини. При цьому, відповідач наголошує, що попри громадянство України, яке мають діти, їх Батьківщиною є Королівство Данія , оскільки вони є уродженцями вказаного королівства та мають безумовне право проживання там, про що свідчать додані до позовної заяви позивача докази. Однак, попри застереження позивача, вивезення дітей з Батьківщини та їх незаконне, без згоди батька, тримання в Україні все ж відбулося за її безпосередньою участю, що власне і стало підставою для відповідача звернутися до компетентних органів Королівства Данія, резидентом якого він є, із заявою про захист своїх порушених батьківських прав та прав дітей. Відповідач вимушений був звертатися до органів захисту прав дітей Королівства Данія, його правоохоронних органів та адвокатів - в Україні та у Королівстві Данія. В ході надання відповідачу правової допомоги органами захисту прав дітей, правоохоронними органами Королівства Данія та адвокатами було встановлено факт порушення позивачем прав як дітей на повернення за визначеним компетентним органом та зареєстрованим місцем проживання, так і відповідача, як батька дітей, який не давав власної згоди та був проти зміни місця постійного проживання дітей з позивачем в Україні. Зважаючи на протиправні дії позивача по відношенню як до дітей, так і до відповідача, які полягають в незаконному утриманні дітей, які мають визначене та зареєстроване місце проживання в Королівстві Данія, компетентним органом з питань захисту прав дітей Королівства Данія було прийнято рішення від 29.11.2018 року про визначення відповідача, батька, опікуном дітей до постановлення суду Королівства Данії щодо постійного опікунства, про що, за інформацією, отриманою від вказаного органу, було повідомлено позивача. 11.01.2019 року офіцером поліції Данії було повідомлено представника відповідача про здійснення судового розслідування в провадженні по справі щодо незаконного утримування позивачем в Україні дітей, які мають визначене місце проживання в Королівстві Данія поза згодою відповідача. Утримуючи незаконно, без згоди відповідача, дітей, позивач постійно ігнорувала прохання відповідача повноцінно використовувати батьківські права, гуляти з дітьми поза межами місця їх незаконного утримування в Україні, забороняла та чинила перешкоди в спілкуванні з дітьми матері відповідача, бабусі дітей, ОСОБА_13 , яка вимушена була звертатися до ВКП БЦВП ГУНП в Київській області із заявою про встановлення дійсного місця перебування дітей, у зустрічі з якими, на прохання матері відповідача, позивач постійно і категорично відмовляла.

11.02.2019 року представник позивача, адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що стороною позивача не заперечується, що після подання позовної заяви про визначення місця проживання дітей від 22.11.2018 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, сторонами протягом 10-14 грудня 2018 року здійснювалося мирне врегулювання конфлікту шляхом направлення пропозицій за допомогою електронної пошти. Проте, через небажання дотримання балансу інтересів обох сторін стороною відповідача переговори зайшли в глухий кут та не надали належного результату. Для малолітніх дітей створені належні умови проживання, умови для розвитку та навчання, підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання №14/02-33 від 24.01.2019 року. Відповідно до якого встановлено, що у будинку для дітей створені умови для життя та розвитку, дотримані всі санітарно-гігієнічні норми, діти забезпечені всім необхідним. Позивач піклується про фізичне та психологічне здоров`я малолітніх дітей, які регулярно відвідують медичні заклади та спеціалістів. Відповідно до довідок з ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМИ України» від 29.01.2019 року та консультаційних висновків лікаря ортопеда-травматолога від 26.12.2018 року, вбачається, що ОСОБА_14 , 2017 року народження страждає на затримку моторного розвитку пов`язаною із недоношеністю, у зв`язку із чим було надано рекомендації щодо лікування, а ОСОБА_15 , 2017 року народження страждає на незначну затримку моторного розвитку зумовлену недоношеністю та аналогічно було надано рекомендації щодо лікування. Під час вагітності у позивача виявили фето- фетальний трансфузійний синдром, коли кровопоток різних плодів різний, в результаті чого, на сьогодні у ОСОБА_16 встановлений діагноз ознаки помірної переваги міокарда лівого шлуночку. У зв`язку із особливими потребами, позивач слідкує за розпорядком дня, харчуванням та надає рекомендоване лікарем лікування, належним чином виконує свої материнські обов`язки. Позивач разом із дітьми проживає у будинку АДРЕСА_1 , право користування яким має як позивач, так і діти. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2018 року право власності на відповідний будинок зареєстровано за ОСОБА_17 , батьком позивача. Сама ж позивач, має зареєстроване місце реєстрації проживання за цією адресою з 05.02.2019 року. Позивач ані в Україні, ані в Королівстві Данії до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалася. Посольство України по електронній пошті від 18 грудня 2018 року заявило, що досягнуто врегулювання розлучення в Україні, де ОСОБА_19 не вимагає опіки над дітьми. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням перекладачів. Відповідач вказує на те, розмір витрат за надання правової допомоги в Україні за договором про правову допомогу №30/ц від 22.11.2018 року складає - 15 000 гривень; витрати за надання правової допомоги адвокатом Королівства Данії складає 10000 дацьких крон, що еквівалентно 45 000 гривень та залучення фахівців-перекладачів 5000 гривень 00 коп. Зазначені вище відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 тис. грн. та витрати пов`язані із залученням фахівців-перекладачів в розмірі 5 тис. грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а від так, відповідні судові витрати підлягають зменшенню. Враховуючи вищевикладене, просили врахувати зазначену відповідь на відзив при ухваленні судового рішення та задовольнити позов у повному обсязі.

26.02.2019 року представник відповідача, адвокат Городько Павло Павлович подав заперечення, в якому зазначив, що у відповіді на відзив стороною позивача спотворюється інформація щодо перешкод, які чинить позивач, у спілкуванні з дітьми бабусею, ОСОБА_13 . Сторона позивача, не заперечуючи проти фактів здійснення перешкод позивачем у спілкуванні відповідача з дітьми, суб`єктивно вважає, що такі ж дії по відношенню до ОСОБА_13 , бабусі дітей, є складовим елементом перешкоджання відповідачу у реалізації його батьківських прав. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач розмежовує порушення позивачем його батьківських прав на вільне спілкування з дітьми шляхом незаконного встановлення одноосібних обмежень щодо часу, місця та території спілкування з дітьми та порушення прав бабусі дітей, ОСОБА_13 на спілкування з онуками, що є додатковим аргументом сторони відповідача в аспекті доведення недобросовісності відношення позивача в першу чергу до прав дітей на спілкування з рідними та до відповідача, як батька дітей. Позивач стверджує, що зареєструвала місце проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 05.02.2019 року та зазначає про підтвердження такого факту копією власного паспорта. Проте, копія паспорта позивача, на яку остання посилається, відсутня в додатках до відповіді на відзив. Отже, позивач не довела обставини, на які посилається. Таким чином, відсутні будь-які правові підстави брати до уваги наявність у позивача зареєстрованого місця проживання за адресою розташування вищевказаного житлового будинку. Проте, до позовної заяви позивачем було додано копію паспорту, з якої вбачається реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Фурсівською сільською радою Білоцерківського району Київської області Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання №4/02-33від 24.01.2018 року. У вказаному Акті йдеться про проживання сім`ї без реєстрації та зазначається про наявність у позивача реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою у м АДРЕСА_3 . Відповідач не згодний зі змістом такого Акта, вважає його зміст необґрунтованим в частині висновку про проживання позивача та дітей у вказаному будинку. Відповідачем вже додавалися письмові докази неодноразового звернення до правоохоронних органів його матері та представника за довіреністю ОСОБА_13 із заявами про встановлення дійсного перебування дітей. Відповідач в черговий раз повідомляє, що діти незаконно утримуються позивачем на території України без згоди на це відповідача як батька дітей. Діти мають зареєстроване місце проживання разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_9). Відповідно до рішення компетентного органу Королівства Данія відповідача визначено опікуном дітей. У відзиві до позовної заяви відповідачем було повідомлено про здійснення провадження в Королівстві Данія відносно правопорушення, вчиненого позивачем щодо незаконного утримування дітей на території України, їх вивезення з Королівства Данія без згоди на це відповідача як батька. Відповідач є резидентом Королівства Данія, працює там і постійно проживає, всі докази, які необхідні йому для підтвердження усіх обставин, він має зібрати за допомогою їх витребування від державних органів та комерційних установ Королівства Данія. У зв`язку з цим у відповідача виникла потреба звернутися по правову допомогу до адвоката Королівства Данія та знайти офіційного перекладача, який здійснить переклад документів на українську мову з дацької. Судові витрати, які вже поніс відповідач, є дуже обтяжливими для нього виходячи із вартості послуг адвоката та перекладача в Королівстві Данія і в Україні. Проте, відповідач вимушений нести значні судові витрати з метою захисту порушених прав дітей та його батьківських прав внаслідок незаконного утримання дітей на території України без його згоди на це як батька дітей. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15.01.2019 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20.03.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю та просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Представник позивача, адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна в судовому засіданні позов підтримала повністю та просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 та стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача, адвокат Городько Павло Павлович в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Орган опіки та піклування в особі Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади, як третя особа, подав до суду висновок щодо спору та заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності їх представника та прийняти рішення, яке забезпечить дотримання якнайкращих інтересів малолітніх дітей.

Суд, заслухавши учасників справи, покази свідка ОСОБА_13 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Судом встановлено, що 14.01.2016 року між громадянином України ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано у Хорсенській ратуші , місто Хорсенс, Королівство Данії, про що складено відповідний актовий запис за №2791. Від шлюбу у подружжя народилося двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти.

Згідно відомостей про народження дитини (а.с.44-45 т.2), ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася Прихід Фруерінг , Муніципалітет, Скадеборг, мати - ОСОБА_22 , батько ОСОБА_23 .

Як вбачається з довідки Посольства України в Королівстві Данія від 14.02.2018 року №61218/19-532/2-40 (а.с.17), ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України.

16.03.2018 року ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий паспорт серії НОМЕР_1 , громадянина України для виїзду за кордон є власністю України, строк дії 16.03.2022 року (а.с.113 т.2).

Згідно відомостей про народження дитини (а.с.53-54 т.2), ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася Прихід Фруерінг , Муніципалітет, Скадеборг, мати - ОСОБА_22 , батько ОСОБА_23 .

Як вбачається з довідки Посольства України в Королівстві Данія від 14.02.2018 року №61218/19-532/2-41 (а.с.18), ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована громадянкою України.

16.03.2018 року ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виданий паспорт серії НОМЕР_2 , громадянина України для виїзду за кордон є власністю України, строк дії 16.03.2022 року (а.с.110 т.2).

З копії віз на право тимчасового проживання на території Данії (а.с.128 т.1), вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мали право на тимчасове проживання на території Данії до 09.08.2019 року.

26.03.2019 року Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с.114-118 т.2), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.01.2016 року у Хорсенській ратуші, м. Хорсенс, Королівство Данії, актовий запис № 2791, розірвано.

Як вбачається з посвідки Королівства Данії (а.с.14-15 т.2), ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_2 , було надано дозвіл на працевлаштування, в якості відповідального за процес годування худоби до «Клаус Георг Вільям Вісе Софіелунд ».

10.07.2017 року між роботодавцем ОСОБА_29 та працівником ОСОБА_30 був укладений трудовий договір (а.с.17-18, 19-20 т.2), згідно якого ОСОБА_23 був прийнятий на посаду менеджера на Свиноферму тічних та вагітних маток. АДРЕСА_10.

01.08.2017 року між ОСОБА_29 та ОСОБА_30 був укладений договір оренди приміщення з метою проживання (а.с.39-41 т.2), згідно якого ОСОБА_29 здав в оренду ОСОБА_26 трьохкімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_10.

Із зарплатної відомості ОСОБА_31 (а.с.23-30 т.2), вбачається, що ОСОБА_23 отримував таку заробітну плату: за жовтень 2018 року 17 488,35 крон; за листопад 2018 року 16 505,15 крон; за грудень 2018 року 17 488,35 крон.

Також, як вбачається з розрахунку авансових податкових платежів (а.с.31-34 т.2), ОСОБА_23 сплачував податки до податкової адміністрації Королівства Данії.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.4 т.2), ОСОБА_2 закінчив у 2005 році Білоцерківський державний аграрний університет і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовка «Екологія» та здобув кваліфікацію бакалавра з екології та 26.07.2005 року отримав диплом.

З характеристики ОСОБА_32 , що надана начальником виробництва Сорен К. Кіль (а.с.55-57 т.2), вбачається, що ОСОБА_33 найнятий на роботу в «Софіелунд» в якості відповідального за процес годування худоби. На ньому лежить основна відповідальність за функціонування свиноферми тічних та вагітних маток в їхньому господарстві з поголів`ям 960 одиниць худоби. ОСОБА_33 є надзвичайно приємною в спілкуванні людиною, під час роботи він веселий та розсудливий та завжди напоготові прийти на допомогу в стресових ситуаціях. Його дуже люблять усі його колеги по роботі, та він вважається невід`ємною частиною «Софіелунд». Його веселий стиль поводження з тваринами привів, зокрема, до того, що господарство на сьогодні дає свої найкращі показники. Що стосується його суспільної поведінки та людських якостей, то вони знаходяться на значно вищому рівні, ніж у середньостатистичного працівника. Окрім начальника виробництва та керівника ОСОБА_34 , він також його сусід. З цієї причини він міг спостерігати за його приватним проведенням часу з дітьми, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та їхньою матір`ю. ОСОБА_33 є дуже турботливий батько та чоловік, він завжди жертвує своїми особистими потребами заради того, щоб забезпечити дітям найкращі можливі умови. Він в повній мірі справляється з обов`язками батька. Він взяв на себе забезпечення ОСОБА_5 та ОСОБА_35 , а також їхньої матері під час відсутності у неї роботи. З цієї причини він прийняв на себе усі видатки, що пов`язані з сімейним життям. На його плечах лежить велика відповідальність, але він взяв цю висоту - він є фантастичним батьком для своїх дітей. Ніякого сумніву немає, що ОСОБА_33 надає дочкам ОСОБА_5 та ОСОБА_14 найкращі можливості та умови. Очевидно, що ОСОБА_34 не мучить спілкування зі своїми дітьми, та він відстоює своє право бути разом з ними. Він сподіваюсь, що ОСОБА_36 це вдасться. В цьому питанні у ОСОБА_34 є його підтримка та підтримка господарства «Софіелунд».

28.02.2019 року ОСОБА_37 надав висновок стосовно громадянина ОСОБА_32 (60-61 т.2), в якому зазначив, що він, ОСОБА_37 є начальником виробництва ферми «Софіелунд», де працює ОСОБА_19 . Окрім роботи разом з ОСОБА_38 , він також є його та ОСОБА_39 сусідом. Як сусід він міг спостерігати, як ОСОБА_33 прийняв обов`язки батька. Неможливо підрахувати, скільки разів він бачив його, коли він був на прогулянці на вулиці з дитячим візком. В будь-якому разі це було кожного дня та часто - по декілька разів у день. Основну частину свого вільного часу ОСОБА_33 проводив разом з ОСОБА_40 та дітьми та завжди жертвував своїми особистими потребами заради благополуччя дітей. Оскільки вони мешкають безпосередньо неподалік один від одного, він також став свідком в той день (21 вересня 2018 року), коли ОСОБА_41 взяла дітей з собою до України без згоди ОСОБА_34 на це. Було тяжко спостерігати тоді та також тяжко спостерігати зараз за тим, який вплив вчинило на ОСОБА_34 те, що він був позбавлений своїх власних дітей. Очевидно, що ОСОБА_34 не мучить спілкування зі своїми дітьми та він відстоює своє право бути разом з ними та робить усе можливе, щоб повернути їх додому. Він сподівається, що ОСОБА_36 це вдасться. В цьому питанні у ОСОБА_34 є його підтримка та підтримка господарства «Софіелунд».

29.11.2018 року відділ з питань батьківства та спільного проведення часу з дітьми Державної адміністрації Королівства Данії по справі №2018-76163 ухвалив рішення про надання Олександру ОСОБА_42 права на опікунство над ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час розглядаду справи про призначення права на батьківство (а.с.80-86 т.2).

06.12.2018 року ОСОБА_23 звернувся в Поліцейський округ Південно-східної Ютландії із заявою про ухилення від обов`язків по забезпеченню дітей, яке скоєно 01.12.2018 року в 00.00 год. за адресою АДРЕСА_10, що підтверджується копією журналу: 3700-72151-00006-1 (а.с.77-78 т.2).

Згідно довідки Поліцейського округу Південно-східної Ютландії від 14.12.2018 року (а.с.47 т.2), офіційна адреса ОСОБА_5 та ОСОБА_43 співпадає з адресом, що має їх батько ОСОБА_19 , Данія, АДРЕСА_10 .

Згідно довідки Поліцейського округу Південно-східної Ютландії від 14.12.2018 року (а.с.50 т.2), офіційна адреса ОСОБА_22 співпадає з адресою, що має ОСОБА_46 , АДРЕСА_10 .

Як вбачається з інформаційної довідки Поліцейського округу Південно-східної Ютландії (а.с.72-74), ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , була заарештована 17.12.2018 року у справі Данії щодо викрадення дитини. Номер справи: 3700-72151-00006-18 та 18.12.2018 року її було звільнено судом міста Хорсенс.

З виписки із записів книги судових справ (протоколів) Суду у Хорсенсі від 18.12.2018 року (а.с.136-138 т.1), вбачається, що суд вважає, що не було доведено, що виїзд 21.09.2018 року мав відбутися без згоди ОСОБА_32 , тому немає підстав підозрювати, згідно параграфу 215 розділу 2 Кримінального кодексу щодо порушень. Виходить, що переговори щодо примирення сторін, які ОСОБА_19 після рішення від 29.11.2018 року запропонував ОСОБА_47 , також містять погодження про повноцінну батьківську опіку над дітьми. У даній справі суд розглядає справу про опіку за невиконаним рішенням як у Данії, так і в Україні, які також вважають себе компетентними. Посольство України по електронній пошті від 18.12.2018 року заявило, що досягнуто врегулювання розлучення в Україні де ОСОБА_19 не вимагає опіки над дітьми. Після загальної оцінки суд вважає, що передбачене забезпечення досудового ув`язнення буде непропорційним унаслідок порушення відносин з обвинуваченою. Таким чином, утримання під вартою не може бути впроваджено, згідно параграфу 762 розділу 1 Закону «Про правосуддя».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України, до 08.08.2017 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , а з 05.02.2019 року зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с.105 т.1).

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок №091-Т/18 (а.с.117-120 т.1), вбачається, що житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 . Паспорт виготовлений за станом на 07.12.2018 року, замовник ОСОБА_17 .

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.116 т.1), вбачається, що 13.12.2018 року заявник ОСОБА_17 звернувся із заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 157,9 кв.м., житлова площа 82,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер:414, виданий 11.12.2018, видавник: виконавчий комітет Фурсівської сільської ради; технічний паспорт, серія та номер: 091-Т/18, виданий 07.12.2018 року, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 28.05.2014 року, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

24.01.2018 року комісією Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в складі начальника відділу соціального захисту населення Михайленко Л.О. та завідуючою сектором охорони здоров`я Афанасьєвою А.І., було складено Акт №14/02-33 про обстеження матеріально-побутових умов проживання (а.с.102 т.1), з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_7 , у складі сім`ї: власник - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина власника - ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісія встановила, що сім`я проживає без реєстрації в приватному будинку загальною площею 157,9 кв.м., з них житлової 82,4 кв.м. В наявності електро - та газопостачання, водогін, каналізація. В дітей окрема кімната, місце для ігор та розвитку. Дотримано всі санітарно-гігієнічні норми. Діти забезпечені всім необхідним.

28.11.2018 року ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підписала Декларацію №0001-50Е1-5Н00 та Декларацію №0001-РРА1-5Н00 з сімейним лікарем, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_49 (а.с.122, 123 т.1).

Згідно довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 29.01.2019 року (а.с.124 т.1), ОСОБА_4 , 2017 року народження, зверталася за консультацією з приводу затримки моторного розвитку пов`язаної з недоношеністю, у зв`язку із чим було надано рекомендації щодо лікування.

Згідно довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 29.01.2019 року (а.с.124 т.1), ОСОБА_3 , 2017 року народження зверталася за консультацією з приводу затримки моторного розвитку зумовлена недоношеністю, у зв`язку із чим було надано рекомендації щодо лікування.

Згідно консультативних висновків лікаря ортопеда-травматолога від 26.12.2018 року (а.с.125 т.1), ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проходили огляд у лікаря ортопеда-травматолога.

Згідно довідок від 26.12.2018 року (а.с.126 т.1), ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проходили обстеження електрокардіографії .

Згідно довідок від 26.12.2018 року(а.с.127 т.1), ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проходили обстеження у лікаря нефролога.

Згідно довідки серії ААА №0493879 Міністерства внутрішніх справ України (а.с.129), за обліками МВС громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Біла Церква, Київської області на території України станом на 27.11.2018 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Як вбачається з відповіді на запит №2018/29 від 16.11.2018 року Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківської міської лікарні №4» (а.с.130 т.1), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталася, у період з 01.01.2015 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні та денному стаціонарі не перебувала.

ОСОБА_1 у 2017 році закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова здобула кваліфікацію: ступінь вищої освіти спеціаліст спеціальність «Фармація» професійна кваліфікація провізор та 13.02.2017 року отримала диплом спеціаліста С17 НОМЕР_4 (а.с.131 т.1).

14.02.2018 року ОСОБА_1 отримала сертифікат №11424 провізора спеціаліста (а.с.132 т.1).

15.03.2019 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до начальника Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції Мельниченко Г.В. про незаконне, без його дозволу утримання його неповнолітніх дітей ОСОБА_50 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (а.с.93-96 т.2).

19.03.2019 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, про порушення його батьківських прав та прав дітей його дружиною ОСОБА_1 (а.с.98-102), згідно якої просив допомоги у врегулюванні питань, пов`язаних з незаконним утримуванням без його дозволу як батька малолітніх дітей їх матір`ю ОСОБА_1 , поновлення доступу до дітей, який свідомо обмежується ОСОБА_1 .

Як вбачається з виписки з фінансової установи (а.с.63-69), ОСОБА_2 перераховував кошти ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що вона мати відповідача, сторони перебували в шлюбі, який зареєстрували в січні 2016 року, жилим вони в Данії. У вересні 2018 року позивач з Данії переїхала до м. Білої Церкви, вона з нею зустрілася в жовтні. В Данії вона була у березні 2018 року в них у гостях, ОСОБА_41 гарно її зустрічала, між ними були спори, сварки, вона її запитувала, чому ви сваритися, вона повідомила їй, що за гроші. Є рішення в Данії про опіку батька над дітьми. В грудні 2018 року вона зверталася до поліції, з приводу того, що Юля була в Данії, а дітей залишила в Білій Церкві. В січні вона хотіла зустрітися з дітьми. В грудні Юля їй сказала, що не хоче нікого з їх сім`ї бачити. В Данії вона була з 12.03. - 20.03.2018 року вона гуляла з дітьми, ходила з ними на прогулянку. ЇЇ син прекрасний батько, належно відносився до батьківських обов`язків. Вона зверталася в інтересах сина в службу у справах дітей Білоцерківської міської ради та Фурсівської сільської ради. В службі у справах дітей Білоцерківської міської ради їй повідомили, що спори щодо вирішення питання спілкування з дітьми вирішуються через суд. ОСОБА_52 і ОСОБА_53 потребують великого догляду, так як вони не доношені. Жодного разу Юля у сімейного лікаря не була, вона йому тільки телефонувала. Відповідач фінансово забезпечує дітей. Про те, що вона має ще одного онука, вона дізналася від ОСОБА_34 , він платив дитині аліменти, однак, про те, що відносно свого сина він позбавлений батьківських прав їй нічого не відомо.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Тобто, законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Судом встановлено, що сторони намагалися врегулювати спір, однак не дійшли згоди.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.12.2016 по справі № 6-2445цс16, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх судів.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Як вбачається з витягу із рішення №6 Опікунської ради Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 05.02.2019 року (а.с.179 т.1), Опікунською радою при Фурсівській сільській раді встановлено, що двоє малолітніх дітей проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Громадянка ОСОБА_1 в повному обсязі виконує материнські обов`язки, займається вихованням, лікуванням малолітніх дітей. Діти забезпечені всім необхідним для виховання, навчання та розвитку, тому вважають за доцільне визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разові матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в грудні 2018 року позивач залишила дітей в Україні на тиждень невідомо з ким та де і вирушила в супроводі свого знайомого відвідати в Королівстві Данія свою подругу ОСОБА_55 не повідомивши його про те, що діти залишаються в Україні без її догляду.

Позивач не заперечує, той факт, що дійсно в грудні 2018 року вона їздила до Данії, щоб забрати свої речі.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що позивач залишила своїх дітей без нагляду та догляду та для життя і здоров`я дітей була створена загроза.

Відповідач, також, в підтвердження заперечень проти позову, надав запис розмови на носію інформації ( а.с. 83), однак суд критично оцінює даний доказ, оскільки він не підтверджує того факту, що позивач не належно виконує свої материнські обов`язки.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Судом було встановлено, що позивач має постійне місце проживання, а відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_8 , а в Королівстві Данії перебуває тимчасово, оскільки у нього була робоча віза та посвідка на тимчасове проживання.

Відповідач заперечуючи проти позову вказав, що діти мають проживати з ним, оскільки в Данії створені більш сприятливі умови для їх проживання та розвитку, однак, враховуючи, роз`яснення судом його прав та обов`язків, не подав до суду зустрічний позов з приводу визначення місця проживання дітей з ним, а звертався лише до органів поліції та служби у справах дітей про порушення його прав як батька, оскільки дружина без його дозволу вивезла дітей з Королівства Данії. Однак, дане твердження спростовується навіть наданими документами із Суду у Хорсенсі, а саме витягом із записів книги судових справ (протоколів) Суду у Хорсенсі від 18.12.2018 року, де було зазначено, що «суд вважає, що не було доведено, що виїзд 21.09.2018 року мав відбутися без згоди ОСОБА_32 ».

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Згідно з ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Праву на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов`язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.

Враховуючи вік малолітніх дітей: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на день ухвалення судового рішення не можуть дати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, суд вважає, що на даний час проживання малолітніх дітей з матір`ю, які фактично проживають з нею, буде відповідати саме їх інтересам, оскільки вони потребують постійного догляду та турботи у зв`язку з фізіологічними особливостями, також, це позитивно сприятиме їх розвитку, як психологічному так і фізичному.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дітей разом з матір`ю не суперечить їх інтересам, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач сплатила при подачі позову судовий збір в розмірі 704, 80 грн., що підтверджується оригіналом квитанції про сплату судового збору (а.с. 8).

Також, позивач подала клопотання про стягнення судових витрат понесених нею на оплату послуг перекладача в розмірі 2 707,50 грн., що підтверджується копіями Актів надання послуг на оплату №500 від 19.11.2018 року, №502 від 20.11.2018 року, та №39 від 04.02.2019 року, №42 від 06.02.2019 року, копією платіжного доручення №40 від 06.02.2019 року (а.с. 130-134).

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. та витрат по сплаті послуг перекладача в розмірі 4000 грн.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 7,141,161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27 лютого 1991 року, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ), третя особа, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування в особі Фурсівської сільської об`єднаної територіальної громади (Код юридичної особи: 04363225, місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48), про визначення місця проживання дітей, задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7412,30 грн. ( сім тисяч чотириста дванадцять гривень 30 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.07.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко