Ухвала суду № 83123600, 03.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.07.2019

Справа № 320/2430/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Редько О.В., за участі секретаря – Колеснікової Л.В., за участю: прокурора – Навка Н.В., обвинуваченого – ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Сушко Р.М., провівши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі судовий розгляд кримінального провадження № 12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 05.04.2017 року надійшов затверджений обвинувачений акт від 04 квітня 2017 року в кримінальному провадженні №12016080140005833 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Під час досудового розслідування до обвинуваченого 04.11.2016 року був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року обвинувальний акт був призначений до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року було призначено судовий розгляд кримінального провадження № 12014080280000014 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України судом присяжних. Склад присяжних сформовано.

В судове засідання з`явилися прокурор Навка Н.В., захисник обвинуваченого – адвокат Сушко Р.М.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 приймає участь в режимі відео конференції.

Відповідно до ст. 331 КПК України продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати двох місяців, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

05.07.2019 року закінчується строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу на 60 діб, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині двох і більше осіб, у тому числі малолітнього, з особливою жорстокістю, покарання за яке передбачає довічне позбавлення волі. Крім того, існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор зазначив, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 набув широкого суспільного резонансу, освітлюється в засобах масової інформації, а тому існують обґрунтовані побоювання за життя та здоров`я обвинуваченого, про які висловлювався сам обвинувачений в судових засіданнях, внаслідок чого ухвалою суду були застосовані заходи безпеки. На задоволенні клопотання наполягав.

Захисник обвинуваченого – адвокат Сушко Р.М. заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оскільки заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не підтверджені доказами. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника – адвоката Сушко Р.М. щодо можливості задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд звільнити його з-під варти та обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд розглянувши питання щодо доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 дійшов висновку, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити строком на 60 діб, тобто до 01.09.2019 року, враховуючи наступне.

В обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя серед іншого посилався на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, та наявні такі ризики як те, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суттєво не змінилися, тому суд вважає що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, - ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, може вплинути на свідків, оскільки останні являються його знайомими та йому відомі їх місця мешкання, у судовому засіданні не допитані усі свідки.

Вирішуючи питання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Також, відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме вчинення вбивства 2 осіб, у тому числі малолітньої дитини, за яке передбачено покарання в тому числі й довічне позбавлення волі, в цьому полягає суспільний інтерес.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на ще недопитаних свідків, ухилення від суду.

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Що стосується ризиків, то на думку суду наявний обґрунтований ризик того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, при цьому обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі, в тому числі й довічне позбавлення волі, його сімейний стан, відсутність офіційного місця роботи. може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Отже, на підставі вищевикладеного слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо звільнення його з-під варти, або обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Також суд вважає, що дійсно сама по собі тяжкість інкримінованого правопорушення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, але станом на день розгляду справи продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на ще недопитаних свідків, відносно обвинуваченого застосовані заходи безпеки, з метою забезпечення його життя та здоров`я, а тому більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката Сушко Р.М. про заміну запобіжного заходу на більш м`який в вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 – відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про заміну запобіжного заходу на більш м`який в вигляді цілодобового домашнього арешту– відмовити.

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Навки Н.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 01 вересня 2019 року включно.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, його захисників, потерпілу та представника потерпілої.

Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2019 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою – в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя О.В. Редько