Ухвала суду № 83119571, 16.07.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15481/14-ц

Провадження № 6/127/420/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та повернення судового збору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та повернення судового збору. Заява мотивована тим, що відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2014 ОСОБА_1 , як керівника боржника – юридичної особи приватного підприємства «Продхолод», тимчасово обмежено в праві виїзду за межі України, до виконання зобов`язань по виконавчому провадженню № 42910438 з виконання наказу господарського суду Вінницької області №12/7/2011/5003 від 02.08.2011 про стягнення з ПП «Прохолод» на користь ТОВ «Пролісок - 11» 10312,15 грн. Зазначає, що на виконанні ВДВС вказаний виконавчий лист не перебуває з 2014 року, заявник лише обліковується керівником боржника, тривале обмеження його в праві виїзду за межі України є неспівмірним і явно порушує його права. При цьому наголошує на змінах в законодавстві щодо кола осіб, які можуть бути обмежені в праві виїзду за межі України. За таких обставин просив скасувати тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України, яке було застосоване ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2014 по справі 3127/15481/14-ц та повернути сплачений судовий збір.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представники заяву підтримали та просили задовольнити.

Представник Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд заяви в її відсутність, заперечувала, щодо задоволення заяви.

Вислухавши пояснення заявника та його представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Судом установлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2014, подання державного виконавця Староміського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи – Приватного підприємства «Прохолод» Мельничука ОСОБА_2 Петровича задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань по виконавчому провадженню № 42910438 з виконання наказу господарського суду Вінницької області №12/7/2011/5003 від 02.08.2011 про стягнення з ПП «Прохолод» на користь ТОВ «Пролісок- 11» 10312, 15 грн (а.с.15).

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13.09.2018, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2014 залишено без змін (а.с.52-53).

Як слідує з матеріалів справи, суд ухвалюючи рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , як керівника боржника, керувався ст.377-1 ЦПК України (в редакції станом на 18.07.2014).

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України (в редакції чинній станом на 18.07.2014), питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Пунктом 18 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на 18.07.2014), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, підставою для застосування щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України було те, що на час відкриття виконавчого провадження та на час вирішення питання про застосування такого обмеження, він являвся керівником ПП «Прохолод», яке є боржником у виконавчому провадженні, та існувала відповідна правова підстава.

З 15.12.2017 порядок тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України врегульований ст.441 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст. 441 ЦПК України (в редакції від 03.07.2018 року), тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Отже, нормами чинного законодавства встановлена можливість обмеження у праві виїзду за кордон виключно боржника – фізичної особи та скасована можливість такого обмеження до керівника боржника – юридичної особи.

Згідно зі ст.13 Загальної декларації прав людини кожна особа має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повернутися в свою країну.

Ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім цього, відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, при чому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 щодо скасування вжитих щодо нього заходів, суд враховує, що на сьогоднішній день норми чинного законодавства не передбачають обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника.

Крім того, суд враховує, що за даними АСВП 24.09.2014 виконавчий лист щодо боржника ПП «Продхолод», керівником якого обліковується ОСОБА_1 , повернутий стягувачу і на виконання більше не пред`являвся. Як слідує з відповіді начальника Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, при перевірці даних автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі провадження з виконання виконавчих документів, боржником за якими є ОСОБА_1 станом на 06.06.2019 року на виконанні у Староміському відділі державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області не перебувають та на виконання не надходили (лист № 16888/15-25/25 від 07.06.2019 року, а.с.62).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що таке тривале обмеження особи у праві виїзду за кордон є недоцільним, непропорційним і таким, що порушує права людини.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 441ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З огляду на викладене заява ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України скасуванню.

Щодо його заяви про повернення судового збору, то суд враховує, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про скасування обмеження виїзду справляється судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 384, 20 грн.

Відповідно до квитанції №0.0.1255039850.1 від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 сплатив 741,20 грн. судового збору за подачу заяви про скасування обмеження виїзду (а.с.59).

Таким чином, суд вважає необхідним повернути ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 357,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.33 Конституції України, Законом України «Про судовий збір», ст. 259, 260, 261, 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , застосоване ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2014 року по справі №127/15481/14-ц.

Заяву ОСОБА_1 в частині повернення судового збору задовольнити частково.

Повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , надмірно сплачений судовий збір відповідно до квитанції №0.0.1255039850.1 від 31 січня 2019 року (АТ КБ «Приватбанк») в розмірі 357,00 (триста п`ятдесят сім гривень.).

Копію цієї ухвали суду направити для виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині скасування тимчасового обмеження у праві виїзду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду, в решті – ухвала оскарженню не підлягає. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 19 липня 2019 року.

Суддя: