Рішення № 83101169, 18.07.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. справа № 300/1357/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (надалі, також - позивач) 21.06.2019 звернулася в суд з позовною заявою до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, у якій просить зобов`язати відповідача: призначити позивачу пенсію по втраті годувальника у розмірі 60% від суми середньомісячної заробітної плати, вказаної у довідці №18-249 вих-16 від 04.04.2016, згідно із вимогами пункту 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру"; здійснити перерахунок пенсії, призначеної з моменту звернення в органи Пенсійного фонду із заявою в інтересах позивача про призначення пенсії по втраті годувальника, та виплатити різницю між недоотриманими сумами пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно зменшено розмір пенсії по втраті годувальника, що виплачується неповнолітньому сину ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , мотивуючи це втратою законної сили довідкою прокуратури Івано-Франківської області №18-249 вих-16 від 04.04.2016 у зв`язку із смертю пенсіонера - ОСОБА_3 . На переконання позивача, бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті пенсії у належному розмірі є протиправною, оскільки свідчить про порушення вимог положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про прокуратуру" та інших нормативно-правових актів. Враховуючи наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Пунктом 2 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження замінено відповідача в адміністративній справі №300/1357/19 - Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (адреса: вул. Біласа і Данилишина, буд. 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77304, код ЄДРПОУ - 37824000) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) (надалі, також - відповідач).

Пунктом 3 резолютивної частини вказаної ухвали звільнено ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання позовної заяви в адміністративній справі №300/1357/19.

Пунктом 6 резолютивної частини цієї ухвали, витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії усіх наявних документів пенсійної справи ОСОБА_3 , пов`язаних з призначенням та перерахунком його пенсії.

Вищевказана ухвала суду отримана позивачем 02.07.2019 та відповідачем 01.07.2019, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.33, 34).

Від відповідача на адресу суду 15.07.2019 надійшов відзив на позовну заяву №11596 від 11.07.2019 (а.с.35-40). Відповідач зазначив, що позовні вимоги про врахування для перерахунку пенсії довідки № 18-249 вих.16 від 04.04.2016 про заробітну плату годувальника не підлягають до задоволення відповідно до висновків Верховного Суду в справі 635/903/17 (К/9901/16758/18). Також, відповідач вказав, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.11.2013 у справі №21-293а13 та постанови Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 №8, виплати за рішенням судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються, зокрема, до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що смерть фізичної особи, як один з юридичних фактів, обумовлює виникнення і зміну прав для інших суб`єктів правовідносин, пов`язаних із особою померлого, а також зауважив, що відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України, до складу спадщини не входять права на пенсію та інші виплати, встановлені Законом. Відтак, відповідач вважає правомірним рішення про призначення позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника з врахуванням довідки №18(273) від 16.10.2012 у розмірі 60% пенсії померлого ОСОБА_3 , а саме - 4398,11 грн, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

До відзиву відповідачем долучено також витребувані ухвалою суду про відкриття провадження документи, а саме, копії пенсійних справ ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (а.с.41-116).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи, судом встановлено такі обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 14.02.2019 серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 - батько ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25.12.2007 (а.с.14)) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №121 (а.с.15).

На підставі поданої матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_1 27.02.2019 заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника (на звороті а.с.50) та необхідних документів, відображених в розписці-повідомленні від 27.02.2019 (а.с.51), ОСОБА_2 , відповідно до рішення №092850001570 від 12.03.2019 призначено пенсію (а.с.42, 43).

Виходячи із тверджень сторін, для обрахунку і призначення пенсії ОСОБА_2 відповідачем взята довідка прокуратури Івано-Франківської області №18(273) вих.12 від 16.10.2012, видана ОСОБА_3 про те, що він працює в прокуратурі Івано-Франківської області і отримує пенсію з посади заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами ВС при провадженні дізнання та досудового слідства Івано-Франківської області (на звороті а.с.88).

Не погоджуючись із низькою сумою пенсії та вважаючи, що для обрахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника повинна братися остання довідка прокуратури Івано-Франківської області №18-249 вих-16 від 04.04.2016 ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою (претензією) від 07.05.2019 (а.с.27).

Відповідач листом №171/К-15 від 29.05.2019 повідомив позивача, що ОСОБА_3 відмовлено у перерахунку пенсії із заробітку, зазначеного у довідці прокуратури №18-249 вих-16 від 04.04.2016, оскільки відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів від 02.03.2015 з 01.06.2015 скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а також відповідно до цього Закону не проводяться перерахунки особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Згідно постанови Калуського міськрайонного суду від 12.05.2016, Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України зобов`язано провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Івано-Франківської області №18-249 вих-16 від 04.04.2016. Однак застосувати дану постанову при призначенні пенсії ОСОБА_2 у зв`язку із втратою годувальника немає підстав, оскільки вона втратила свою законну силу у зв`язку із смертю ОСОБА_3 . Оскільки постановою Калуського міськрайонного суду зобов`язано провести перерахунок від довідки прокуратури Івано-Франківської області №18-249 вих-16 від 04.04.2016 саме ОСОБА_3 , то підстав для призначення пенсії по втраті годувальника від цієї заробітної плати немає (а.с.25-26).

Не погоджуючись із такою відповіддю, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з метою захисту його порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини 1 статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Як встановлено судом, батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підставі заяви про призначення пенсії від 25.11.2009 (а.с.71) призначена пенсія за вислугу років як працівнику прокуратури, що підтверджується протоколом №16438 від 10.12.2009 (на звороті а.с.62).

На підставі заяви ОСОБА_3 про перерахунок пенсії від 09.04.2013 та довідки прокуратури Івано-Франківської області №18(273) вих.12 від 16.10.2012 (а.с.88) здійснено перерахунок пенсії відповідно до рішення №161034 від 12.04.2013 (на звороті а.с.86).

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.03.2014, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Калуші та Калуському районі про скасування рішення про перерахунок пенсії та зобов`язання провести перерахунок пенсії, позов задоволено. Визнано незаконним розпорядження № 161034 від 12.04.2013 року Управління пенсійного Фонду України в м. Калуші та Калуському районі про перерахунок пенсії, згідно якого перерахунок було проведено з розрахунку пенсії в розмірі 80% від заробітку. Зобов`язано Управління пенсійного Фонду України в м. Калуші та Калуському районі зробити перерахунок пенсії, виходячи з розміру 90% від суми місячного заробітку з урахуванням поданої довідки про новий посадовий оклад. Перерахунок провести з 01.07.2012 року (а.с.91-95). Вказане рішення суду виконано, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії №161034 від 21.05.2014 (а.с.90).

У зв`язку із звільненням, ОСОБА_3 01.04.2015 подав заяву про перерахунок пенсії (а.с.57), який здійснено відповідно до розпорядження №161034 від 03.04.2015 (а.с.96).

Також 06.04.2015 ОСОБА_3 подав заяву про перерахунок пенсії із надбавкою на дитину (а.с.102), що здійснено відповідно до розпорядження від 15.04.2015 (а.с.101).

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.05.2016 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури. Зобов`язано Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у відповідності до Постанови КМУ №1013 від 1013 від 09.12.2015р. та ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-249 вих-16 від 04.04.2016, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 05 квітня 2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією. Вказане рішення суду набрало законної сили 13.07.2016.

У відповідності до юридичного висновку (на звороті а.с.107) та розпорядження №161034 від 08.12.2016 (а.с.114) ОСОБА_3 здійснено перерахунок та виплата пенсії із врахуванням постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.05.2016. Також ОСОБА_3 здійснювався перерахунок пенсії 10.05.2017, відповідно до розпорядження (а.с.115) та 08.01.2019, відповідно до протоколу призначення пенсії (на звороті а.с.115). В подальшому ОСОБА_3 виплачувалася пенсія із врахуванням довідки прокуратури Івано-Франківської області №18-249 вих-16 від 04.04.2016, без обмеження граничного розміру пенсії до смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виходячи із позиції відповідача, призначення пенсії із врахуванням довідки прокуратури Івано-Франківської області №18(273) вих.12 від 16.10.2012 здійснена у зв`язку із тим, що постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.05.2016, якою зобов`язано відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_3 пенсії із врахуванням довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-249 вих-16 від 04.04.2016 суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.02.2018 у справі №635/903/17 (№/9901/16758/18). Суд не погоджується із доводами відповідача, з огляду на таке.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судового рішення закріплений також в статті 2 "Завдання та основні засади адміністративного судочинства" КАС України.

Статтею 14 Кодексу також передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Разом з цим, згідно зі статтею 370 цього ж Кодексу, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили вважається законним, доки його не скасовано в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуто компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій таке рішення ухвалено.

Водночас, частиною 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 15.10.2009 по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" Європейський Суд з прав людини сфокусувався саме на невиконанні рішень суду, в яких держава виступає боржником в особі тих чи інших державних органів або підприємств та вказав, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає також право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Суд також зауважив, що відсутність у особи можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Виконання судових рішень є найвагомішим показником реального та належного захисту порушених прав, свобод та інтересів особи та невід`ємною складовою права на справедливий суд.

Таким чином, заперечення обставин, встановлених в судовому рішення, яке набрало законної сили є порушенням принципу правової визначеності та стабільності судового рішення.

Як уже зазначалось судом, постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.05.2016, набрала законної сили 13.07.2016.

Вказаною постановою визнано протиправними дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури. Зобов`язано Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у відповідності до Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року та ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-249 вих-16 від 04.04.2016, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 05 квітня 2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією.

Разом з цим, суд звертає увагу відповідача на те, що будь-якими чинними нормативно-правовими актами не передбачено такої підстави для втрати законної сили судового рішення, як смерть особи, на утриманні якої перебуває малолітня дитина. Таким чином, помилковими є твердження відповідача, наведені у листі від 29.05.2019 №717/К-15 (а.с. 25), щодо втрати законної сили рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, а відтак, і відсутності у позивача права на перерахунок пенсії виходячи з встановленого розміру пенсії померлого станом на день смерті.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формують позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Таким чином, на думку суду, пенсія утриманцю померлого ОСОБА_3 у частині пенсії, яку отримував померлий станом на момент смерті є законним очікуванням (на підставі рішення суду, яке набрало законної сили) позивача в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Додатково, слід звернути увагу на приписи частини 4 статті 78 КАС України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом встановлено, що обов`язок здійснити перерахунок пенсії померлому годувальнику, відповідно до довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-249 вих-16 від 04.04.2016, виник у Калуського об`єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області з 13.07.2016 на підставі законного та остаточного рішення суду.

Таким чином, суд не погоджується із доводами позивача, які грунтуються на висновках, викладених у рішенні Верховного Суду від 14.02.2018 в справі №635/903/17 (К/9901/16758/18), оскільки такі висновки не можуть поширюватися на дані спірні правовідносини, а відтак впливати на виконання рішення суду, яке набрало законної сили до моменту формування Верховним Судом такої судової практики.

Згідно з пунктом 19 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Чинний заробіток ОСОБА_3 визначений саме довідкою прокуратури Івано-Франківської області № 18-249 вих-16 від 04.04.2016.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, непрацездатними членами сім`ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника.

З огляду на вказане, позивачу належить право на перерахунок призначеної пенсії, у розмірі 60 відсотків суми пенсії ОСОБА_3 , виходячи саме із останнього її розміру, тобто розміру пенсії на момент смерті ОСОБА_3 .

Стосовно строку виплати перерахованої пенсії, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Враховуючи наведене, перерахунок та призначення виплати у належному розмірі пенсії позивача у зв`язку із втратою годувальника слід здійснити починаючи з 14.02.2019.

Також слід зазначити, що суд не погоджується із доводами відповідача щодо необхідності застосування при вирішені даного спору приписів статті 1219 Цивільного кодексу України, оскільки такими визначено права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини. Право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника не належить до складу спадщини, а є однією із пенсійних виплат, що передбачено положеннями статті 86 Закону України «Про прокуратуру», статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до статті 36 Закону призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Додатково слід вказати на висновки Європейського Суду, викладені у рішенні "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014. Суд вказав, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності, аналогічна позиція в справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, п. 72, від 19 червня 2012 року).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача, наведені у позовній заяві є обґрунтованими, твердження відповідача їх не спростовують, а натомість є безпідставними, та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відтак, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору та тим, що учасниками справи не подано до суду доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, в суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_2 (свідоцтво про народження № НОМЕР_2 від 25.12.2007) у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 60 відсотків від суми середньомісячної заробітної плати вказаній у довідці прокуратури Івано-Франківської області № 18-249 вих-16 від 04.04.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_2 (свідоцтво про народження № НОМЕР_2 від 25.12.2007) у зв`язку із втратою годувальника - ОСОБА_3 , із врахуванням уже проведених виплат починаючи з 14.02.2019.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , свідоцтво про народження № НОМЕР_2 від 25.12.2007);

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.