Рішення № 83101168, 11.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002427

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року

09 год. 28 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Середяка Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

у с т а н о в и в:

Адвокат Пилипяк Віталій Романович звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 16.11.2018, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4843/П/99-99-13-02-03-14/ІПК.

Підставою цього позову вказано протиправність оскаржуваної податкової консультації. З позиції позивача її зміст базується на однобокому застосуванні норм податкового законодавства, причому не на користь платника податків, має наслідком необхідність подвійної сплати єдиного внеску стосовно ОСОБА_1 : ним як самозайнятою особою (прибутку від адвокатської діяльності не отримував), і його роботодавцем, як податковим агентом позивача (працює на посаді юрисконсульт ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля»). Оскільки ця індивідуальна податкова консультація порушує права позивача, він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 15.05.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив Вх. № 21723 від 21.06.2019. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву Вх. № 20128 від 10.06.2019 (а.с. 70-73). Зокрема зазначив, що позивач 07.11.2013 зареєстрований як самозайнята особа та стоїть на обліку Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області як платник податків. З 27.02.205 перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску та не заперечується позивачем. Відомості про припинення вказаної діяльності відсутні, відповідно є обов`язок щодо сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, повно, всебічно та об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив таке.

На підставі рішення КДКА Львівської області №7 від 31.07.2013 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за №025 від 31.10.2013 (а.с. 16).

07.11.2013 ОСОБА_1 зарований як самозайнята особа та узятий на облік платника податків Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області, що підтверджується відповідною довідкою від 07.11.2013 № 1313130700015 (а.с. 17).

З 27.02.2015 ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 07.02.2015 № 519 (а.с. 18).

Згідно запису, внесеного в трудову книжку (а.с. 21-22), з 27 вересня 2007 року по даний час позивач працює на посаді юрисконсульта відокремленого підрозділу шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля».

24.10.2018 позивач звернувся до відповідача з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, в якій просив пояснити чи існує для нього, як адвоката, обов`язок сплачувати єдиний внесок в ті місяці (періоди), коли він не отримав доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець у 2017, 2018 році та в подальшому (а.с. 12).

Відповідач надав індивідуальну податкову консультацію від 16.11.2018, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4843/П/99-99-13-02-03-14/ІПК (а.с. 13-15) зазначивши у висновку, що з 01.01.2017 платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464), перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць (у 2017 році у розмірі - 704 грн, у 2018 році - 819 грн 06 коп.).

Вважаючи надану Державною фіскальною службою України індивідуальну податкову консультацію протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування.

При прийнятті рішення суд керується наступним.

Підпунктом 14.1.172 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, визначено, що податкова консультація це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до пп.14.172-1 цього пункту індивідуальна податкова консультація це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 53.2 ст.52 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.12 Закону №2464-VI, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із п.3 цієї ж частини, застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Закон №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно із п. 2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п.5 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та ст.ст. 4, 7 Закону №2464-VI свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник - юрисконсульт відокремленого підрозділу шахта «Лісова» державного підприємства «Львіввугілля».

Згідно довідки від 08.05.2019 № 73 (а.с. 37) в 2017 році його роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, що складало: в січні – 1523,86 грн., в лютому – 2095,41 грн., в березні – 2343,76 грн., в квітні – 1648,56 грн., в травні – 1749,36 грн., в червні – 1664,13 грн., в липні – 2025,64 грн., в серпні – 1914,50 грн., у вересні – 2639,74 грн., в жовтні – 1829,17 грн., в листопаді – 2834,93 грн., в грудні – 3255,09 грн., усього на суму 25524,12 за рік і це склало в середньому 2127,01 грн. на місяць. Зазначені суми суттєво перевищують розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно довідки від 08.05.2019 № 74 (а.с. 38) в 2018 році, його роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, що складало: в січні – 2875,07 грн., в лютому – 3823,50 грн., в березні – 3410,66 грн., в квітні – 2827,09 грн., в травні – 2600,87 грн., в червні – 2728,68 грн., в липні – 2769,13 грн., в серпні – 3048,50 грн., у вересні – 2851,02 грн., в жовтні – 3347,59 грн., в листопаді – 2903,14 грн., в грудні – 2991,07 грн., усього на суму 36176,32 за рік і це склало в середньому 2127,01 грн. на місяць в середньому близько 3014,69 грн. на місяць. Зазначені суми суттєво перевищують розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно довідки від 08.05.2019 № 75 (а.с. 39) в 2019 році, його роботодавець продовжує щомісячно сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої йому заробітної плати, зокрема в січні – 2877,94 грн., в лютому – 4205,57 грн., в березні – 3884,83 грн., в квітні – 2794,51 грн. Зазначені суми також суттєво перевищують розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до цього, суд вважає, що зміст наданої позивачу індивідуальної податкової консультації від 16.11.2018, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4843/П/99-99-13-02-03-14/ІПК, базується на однобокому трактуванні і застосуванні відповідних норм законодавства, причому на такому, яке здійснено не на користь платника податків і зборів.

Водночас, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України).

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

З приводу позиції контролюючого органу про те, що платник єдиного внеску, визначений у п. 5 частини першої статті 4 Закону № 2464. Перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної ст. 7 Закону 2464 базою нарахування єдиного внеску не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закон №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону 2464, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Тобто, стаття цього Закону 4 визначає, що платниками єдиного внеску є особи, в тому числі адвокати, які отримують дохід від своєї діяльності, а стаття 7 вказує на алгоритм обрахунку розміру такого внеску, у випадках, коли відсутній дохід у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платника податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Сєрков проти України», заява № 39766/05; справа «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що надана позивачу індивідуальна податкова консультація від 16.11.2018, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4843/П/99-99-13-02-03-14/ІПК, не відповідає встановленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Відповідно до цього позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, що полягають у сплаченому позивачем при поданні позовної заяви судовому зборі в розмірі 768 грн. 40 коп., відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Державної фіскальної служби України .

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 16.11.2018, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 4843/П/99-99-13-02-03-14/ІПК.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений 18.07.2019

Суддя Качур Р.П.