Ухвала суду № 83100748, 17.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 липня 2019 р. Справа № 160/6693/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача 1: Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, відповідача 2: ОСОБА_2 Миколайовича Старшого слідчого в ОВС слідчого Відділу Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, третя особа, без самостійних вимог: ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, відповідача 2: ОСОБА_2 Миколайовича Старшого слідчого в ОВС слідчого Відділу Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, третя особа, без самостійних вимог – ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Старшого слідчого слідчого відділу УСБ України в Дніпропетровській області Черевко К.М., що виразилась в ненаданні ОСОБА_1 повідомлення за формою, яка встановлена додатком до «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в якому роз`яснюється куди і протягом якого терміну можна звернутись за відшкодування шкоди і поновлення порушених прав та право позивача на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, а також у надані відповіді, яка не ґрунтується на вимогах законодавства, на звернення адвокатського запиту за №19р-1 від 28.05.2019 року;

- зобов`язати посадових осіб Управління Служби безпеки України надіслати на адресу ОСОБА_1 та ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» повідомлення за формою, що встановлена Додатком до «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», із роз`ясненням, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв`язку із закриттям щодо нього та посадових осіб ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» кримінального провадження №2201704000000000032 постановами старшого слідчого слідчого відділу УСБ України в Дніпропетровській області Черевко К.М. від 18.05.2018,13.07.2018 року;

- зобов`язати посадових осіб Управління Служби безпеки України винести постанову щодо визначення розміру відшкодування ОСОБА_1 , ТОВ«Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» шкоди - сум, сплачених ним в зв`язку з наданням професійної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «Погосян, Томчук і партнери» підчас здійснення досудового розслідуванні кримінального провадження №2201704000000000032, яке було закрито постановами старшого слідчого слідчого відділу УСБ України в Дніпропетровській області Черевко К.М. від 18.05.2018,13.07.2018 року, у зв`язку із встановленою відсутністю ознак кримінального правопорушення та відсутністю складу злочину.

Позов зареєстрований в суді та йому присвоєно номер справи №160/6693/19.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з такого.

З позовної заяви судом встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що з 23 травня 2017 року Слідчим відділом Управління СБУ у Дніпропетровській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРД за №2201704000000000032 від 23.05.2017 року, про вчинення кримінальних правопорушень засновником та керівником ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 34314907) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст.258-5 КК України.

18.05.2018 року Старшим слідчим слідчого відділу УСБ України в Дніпропетровській області Черевко К.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження №2201704000000000032 від 23.05.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 258-5 КК України, в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із встановленою відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.І1ст. 258-3 КК України.

Також, в провадженні слідчого відділу Управління СБУ у Дніпропетровській області знаходився на розгляді матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄДРД за №2201704000000000032 від 23.05.2017 року, відносно вчинення кримінального правопорушення - злочину посадовими особами ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 34314907), передбаченого ч.2 ст. 258-5 КК України.

13.07.2018 року Старшим слідчим слідчого відділу УСБ України в Дніпропетровській області Черевко К.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження №2201704000000000032 від 23.05.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 258-5 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із встановленою відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст. 258-5 КК України.

Відносно позивача - ОСОБА_1 у період з 23.05.2017 року по 18.05.2018 року (11 місяців 25 днів) здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, а відносно третьої особи -ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні у період з 23.05.2017 по 13.07.2018 року (1 рік 1 місяць 25 днів).

Позивачем ОСОБА_1 , який є засновником та керівником ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП», укладено з Адвокатським об`єднанням «Погосян, Томчук і партнери» договір про надання правової допомоги № 141 від 10.07.2017 року.

Відповідно до зазначеного договору направлено адвокатський запит на адресу начальнику Управління СБУ у Дніпропетровській області за №19р-1 від 28.05.2019 року та адвокатський запит на адресу прокурора Дніпропетровської області за №19р-1/1 від 28.05.2019 року щодо надання інформації про порушення конституційних прав ОСОБА_1 , а саме:

- не надано ОСОБА_1 письмового роз`яснення про обмеження його конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових), оперативно-розшукових заходів, а також порядок поновлення його порушених прав, свобод та відшкодування шкоди;

- не повідомлено письмово про обмеження його конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових), оперативно-розшукових заходів;

- не повідомлено, які заходи вжиті відносно осіб, якими допущено зазначено порушення.

04.06.2019 року листом за №55/8-2405/577/7-229 Управлінням СБУ у Дніпропетровській області надано відповідь, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22017040000000032 від 23.05.2017 року слідчим СВ Управління незаконних рішень не приймалось, у зв`язку з чим, підстав для направлення ОСОБА_1 , відповідного повідомлення щодо відшкодування шкоди і поновлення порушених прав, не встановлено. Слідчий відділу Управління не отримував доручень від прокурора щодо обов`язкового повідомлення ОСОБА_1 про обмеження конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових).

Позивач вважає, що відповідачем були порушені норми матеріального права, а саме: ст.ст.1166,1176 ЦК України, ст.2, ст.3, ст.11 ч.1, ст.12 ч.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , ст.5 Закону України «Про Службу безпеки України», п.4, п.6, п.11, п.24 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 за №6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.96 року за №106/1131, а саме в період здійснення досудового розслідування, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій були порушені та обмежені конституційні права позивача 1- ОСОБА_1 та третьої особи - ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП».

Також у позовній заяві зазначено, що оскільки, відносно ОСОБА_1 , ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» закрито кримінальне провадження, у зв`язку із встановленою відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України та із встановленою відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст. 258-5 КК України, у них виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Також, позивач у позові вказує, що бездіяльність правоохоронних органів, в тому числі відповідачів по справі, шо призвела до порушення прав та інтересів позивача та завдала матеріальної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 10 998,80 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно приписів статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Згідно ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Крім того, частиною 1 статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до приписів статті 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду. Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.

Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України).

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (суддів) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.

Отже, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи вищенаведене, розгляд питання щодо правомірності дій/бездіяльності відповідача 1: Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області та відповідача 2: ОСОБА_2 Миколайовича Старшого слідчого в ОВС слідчого Відділу Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області та зобов`язання останніх вчинити певні дії повинно вирішуватись в рамках кримінального процесуального законодавства, а не адміністративного.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії, не є адміністративним спором, оскільки оскарження дій чи бездіяльності під час досудового розслідування кримінальної справи та порядок і строки розгляду таких скарг врегульовано нормами Кримінально-процесуального кодексу України та має свої особливості та не належить до управлінської сфери відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) та рішення Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011р.

Крім того, слід зазначити про те, що статтею 4 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 12 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».

За приписами частини першої статті 2 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що спірні взаємовідносини сторін не стосуються правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій, а виникли у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження в силу норм передбачених кримінально процесуальним законодавством.

Вказана правова позиція узгоджується із Узагальненням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (станом на 12.01.2017 року), у якому роз`яснено, яка бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що цей спір належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Враховуючи вищенаведене, розгляд питання щодо правомірності дій/бездіяльності відповідачів та зобов`язання останніх вчинити певні дії повинно вирішуватись в рамках кримінального процесуального законодавства, а не адміністративного.

Також слід зазначити щодо порушення на думку позивача положення ст. ст. 1166, 1176 ЦК України, ст.2, ст. 3, ст. 11 ч.1 ст. 12 ч.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.5 Закону України «Про Службу безпеки України», п.4, п.6, п.11, п.24 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 за №6/5/3/41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.96 року за №106/1131, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно ч.6 ст.21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що вирішення цього спору здійснюється в порядку кримінального судочинства, щодо стягнення моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Така ж правова позиція щодо стягнення моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, здійсюється в порядку цивільного судочинства та викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц (провадження № 14-136цс19).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 2, 19, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/6693/18 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Черевко Костянтина Миколайовича Старшого слідчого в ОВС слідчого Відділу Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, третя особа, без самостійних вимог:ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 23, код ЄДРПОУ 20001496).

Відповідач 2: ОСОБА_3 Старший слідчий в ОВС слідчого Відділу Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 23).

Третя особа: ТОВ «Р.Б.К. АТЛАНТІС ГРУП» (49074, м. Дніпро, вул. Воронезька, 4, код ЄДРПОУ 34314907).

Роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку кримінального судочинства, щодо стягнення моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков