Рішення № 83100734, 06.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Справа № 160/3035/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпота Я.С. за участі: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 Пилипчук Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати бездіяльність органу Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, яка виразилася у наданні відповіді-відмови від 07.03.2019 року за вих. № 1222/2322 документувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України з видачею паспорта громадянина України, а також вимоги про необхідність надання інших документів, крім тих, які вже були ним надані, - протиправною;

- зобов`язати орган Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області документувати ОСОБА_3 паспортом громадянина України, в тому числі із зобов`язанням провести процедуру встановлення його особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що довіритель позивача - ОСОБА_3 , народився та виріс в м.Кам`янське, де мешкає до сьогоднішнього часу. Його батько - ОСОБА_4 , який був громадянином України, та його мати - ОСОБА_5 виїжджали на заробітки до Алтайського краю в липні 1978 року, а разом з ними виїжджав і довіритель позивача, але в лютому місяці 1991 року, в зв`язку з тим, що у батька з матір`ю розладилися сімейні відносини, він з матір`ю повернулися додому. Коли вони проживали в Алтайському краї, мій довіритель ходив там до школи, а повернувшись додому, у зв`язку з тим, що його мати зловживала спиртними напоями, до школи він більше не ходив. Його мати була зареєстрована в квартирі своєї матері - ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а разом із нею мешкав там і довіритель позивача.

На теперішній час ОСОБА_3 є безхатьком, що підтверджується посвідченням про взяття на облік НОМЕР_6 від 09.04.2018 року. Коли ОСОБА_3 виповнилося 16 років, його мати разом з ним намагалася отримати йому паспорт, та в зв`язку з тим, що сама вона не змінила паспорт громадянки СРСР на паспорт громадянки України, матері ОСОБА_3 було запропоновано надати довідки про те, що вона не має іншого громадянства та в зв`язку з тим, що вона вела аморальний спосіб життя, вона цього не зробила, і як наслідок ОСОБА_3 не зміг отримати паспорт. Отримати нове свідоцтво про народження або дублікат ОСОБА_3 не має можливості, оскільки його можуть отримати тільки батьки дитини або сама особа, а враховуючи, що його батьки обидва померли, а у нього не має жодного документу, який би посвідчував його особу, то в його випадку отримання свідоцтва про народження унеможливлюється.

В жовтні 2013 року в судовому засіданні в Баглійському районному суді м.Дніпродзержинськау, справа № 207/3642/13-ц, де був присутній представник Південного відділу ДМС у місті Дніпродзержинську, оскільки на той час ОСОБА_3 мешкав на території південного району, було встановлено факт його безперервного проживання на території України.

21 лютого 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного відділу у місті Кам`янське Головного управління ДМС у Дніпропетровській області з заявою, в якій просив визначити його, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянином України та документувати паспортом громадянина України. Проте листом від 07.03.2019 року вих.№31222/2322 ОСОБА_3 було відмовлено у визнанні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України та документувати паспортом громадянина України, з підстави необхідності надати документи для проведення процедури встановлення особи та надати рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, або юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Таку відмову позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 24.10.2013 року у справі № 207/3642/13-ц встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпродзержинська безперервно проживав на території України з лютого 1991 року.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 26.04.2019 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/3035/19 за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Позивач та його представник у судовому засіданні 06.06.2019 року позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2019 року вимоги позову не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за розглядом наданих копій документів ОСОБА_3 було надіслано письмове роз`яснення, що з наданих ним документів відсутній документ з фотокарткою, отже відповідно до пункту 43 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2016 року № 745, у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокарткою, проводиться процедура встановлення особи. Також було звернуто увагу, що в рішенні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська «про встановлення факту безперервного проживання на території України» не було встановлено юридичного факту саме постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, як того вимагає чинне законодавство України.

Також вказав, що поняття «безперервне проживання» та «постійне проживання» не є тотожними, та відповідно до Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів, що в свою чергу не виключає вірогідності проживання особи станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року на території іншої держави. Законодавцем чітко визначено, що реалізація права на набуття громадянства України залежить саме від встановлення судом факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року, або ж станом на 13.11.1991 року, який має юридичне значення.

Також зазначено, що лист Заводського РВ у м. Кам`янському ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 07.03.2019 року №1222/2322 не є рішенням про відмову у документуванні паспортом громадянина України, а носить рекомендаційний характер щодо необхідності усунення недоліків поданих позивачем документів для отримання паспорта, та не порушує права ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних встановків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпродзержинська, перебуває на обліку в Комунальному закладі соціального захисту «Центр комплексного обслуговування бездомних осіб» Кам`янської міської ради як особа, яка не має постійного місця проживання і місце перебування якої може бути зареєстровано за юридичною адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено посвідченням про взяття на облік НОМЕР_6 від 09.11.2018 року.

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 24.10.2013 року у справі № 207/3642/13-ц встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпродзержинська безперервно проживав на території України з лютого 1991 року.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпродзержинську, що стверджується свідоцтвом про його народження. Його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Заявник у м. Дніпродзержинську школу не відвідував. Заявник постійно проживає у АДРЕСА_1 .

21.02.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного відділу у м. Кам`янське Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з заявою про визначення належності до громадянства України та отримання паспорта громадина України.

До вказаної заяви було додано: копія посвідчення про взяття на облік, копія рішення суду від 24.10.2013 року, копія свідоцтва про народження, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копії адресних довідок, копія довідки про відсутність громадянства РФ, копія довідки про несудимість, копія відповіді з РАКС про наявність актового запису про народження, копія повідомлення про наявність частки нерухомого майна, відповіді на запит стосовно навчання ОСОБА_3 , відповідь ДМС України від 13.03.2014 року, копія паспорта ОСОБА_4

Листом від 07.03.2019 року № 1222/2322 Заводським районним відділом у м. Кам`янське Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_3 про необхідність надання документа для проведення процедури встановлення особи та надання рішення суду про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначені Законом України «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235).

Частина перша статті 6 Закону № 2235 передбачає, що громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Згідно частин першої та другої статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Кабінетом Міністрів України постановою № 302 від 25.03.2015 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).

Пунктом 20 Порядку № 302 передбачено, що особа, яка досягла 14-річного віку та місце проживання якої не зареєстровано, для оформлення паспорта вперше подає документи до територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за місцем фактичного проживання в Україні.

Бездомна особа подає документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта за місцем майбутньої реєстрації її місця проживання.

Згідно пункту 24 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Так, у відповідності до пункту 35 Порядку № 302, заявник для оформлення паспорта подає такі документи:

1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження);

2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);

4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);

5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;

8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка;

про народження дітей - свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи;

11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Відповідно до пункту 44 Порядку № 302 за результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі свідоцтва про народження, а також перевірки факту належності особи до громадянства України працівником територіального підрозділу ДМС складається висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником територіального органу ДМС.

Якщо за результатами проведення зазначеної процедури особу не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку, передбаченому пунктами 100 і 101 цього Порядку.

Судом встановлено, що 21.02.2019 року ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного відділу у м. Кам`янське Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з заявою про визначення належності до громадянства України та отримання паспорта громадина України.

До вказаної заяви було додано, зокрема рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 24.10.2013 року у справі № 207/3642/13-ц яким встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпродзержинська безперервно проживав на території України з лютого 1991 року. Також у цьому рішенні зазначено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпродзержинську, що стверджується свідоцтвом про його народження. Його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Заявник у м. Дніпродзержинську школу не відвідував. Заявник постійно проживає у АДРЕСА_1 .

Крім того, було додано свідоцтво про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_3 народився у м. Дніпродзержинську, про що в книзі реєстрації актів про народження 16.04.1978 року проведений запис № 1005. Батьками ОСОБА_3 є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Довідкою Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції від 14.01.2012 р. № 112/13-21 підтверджено, що по архіву відділу зареєстровано актовий запис № 1005 від 16.04.1978 р. про реєстрацію народження ОСОБА_3 , який народився м. Дніпродзержинську ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно копії паспорту ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 , місцем народження останнього є м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області.

Згідно свідоцтв про смерть серія НОМЕР_3 від 25.11.2011 року та серія НОМЕР_4 від 14.12.2009 року батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є померлими.

Аналізуючи наведені докази у сукупності, а також приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що подані до Заводського районного відділу у м. Кам`янське Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області з заявою про визначення належності до громадянства України та отримання паспорта громадина України документи у повній мірі підтверджують факт належності ОСОБА_3 до громадянства України.

Суд акцентує увагу, що рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 24.10.2013 року у справі № 207/3642/13-ц встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпродзержинську, що стверджується свідоцтвом про його народження та постійно проживає у АДРЕСА_1 .

Відповідач також залишає поза увагою той факт, що відповідно до статті 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається, зокрема за народженням.

Крім того, за приписами статті 7 вказаного Закону особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України.

За приписами статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів ОСОБА_2 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 69088 від 01.04.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Зважаючи на перебування головуючого судді 18.06.2019 року у відпустці, повний текст рішення суду складений 19.06.2019 року.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 262, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність органу Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, яка виразилася у наданні відповіді-відмови від 07.03.2019 року за вих. № 1222/2322 документувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України з видачею паспорта громадянина України, а також вимоги про необхідність надання інших документів, крім тих, які вже були ним надані, - протиправною.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області документувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортом громадянина України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 ) понесені судові витрати в сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19 червня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков