Рішення № 83100709, 18.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8704/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому вона просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №59088891 від 13.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем на підставі виконавчого напису №701, виданого 02.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., 13.05.2019 відкрите виконавче провадження №59088891. Вказану постанову вважає протиправною з огляду на те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна не мала права на відкриття виконавчого провадження. Зазначає, що не зверталася до банку про відкриття карткового рахунку, і на вказаному рахунку відсутні кошти, а саме поняття "картковий рахунок" не є майном у розумінні Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) учасників справи на 10.07.2019 на 14:00.

09.07.2019 до суду від відповідача електронною поштою, а 10.07.2019 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 26-29, 44-47), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що грошові кошти на рахунках у банках є майном у розумінні ст.190 Цивільного кодексу України. Стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 у валюті гривня, відкритого в ТОВ «Фінансова компанія "СітіФінанс", яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 34/41. Оскільки, до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

10.07.2019 у судове засідання прибув представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити повністю з підстав, що зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 10.07.2019 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (а.с. 42). Про причини свого неприбуття суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання 10.07.2019 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином (а.с. 77). Про причини свого неприбуття суду не повідомив.

10.07.2019 судом винесено на обговорення питання про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, так як, ні відповідач, ні представник третьої особи не з`явились в судове засідання.

Представник позивача проти розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

10.07.2019 у судовому засіданні суд ухвалою, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 10.07.2019 (а.с. 64-65).

11.07.2019 через відділ документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив від 11.07.2019 вх. №16436/19 (а.с. 66).

Зважаючи на викладене та керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною було вчинено виконавчий напис №701 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СітіФінанс" 56508,35 грн (а.с. 15). Як видно з виконавчого напису, зазначена сума була надана ПАТ "Банк "Київська Русь", який відступив право вимоги від 9 серпня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СітіФінанс" за кредитним договором №88887-60-13-12 ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СітіФінанс" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни із заявою про примусове виконання рішення, у якій просив відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за №206/ПВ/19 від 07.05.2019 про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 57208,35 грн (а.с. 32-33).

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною постановою від 13.05.2019 відкрите виконавче провадження №59088891, з виконання виконавчого напису №701, виданого 02.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СітіФінанс" заборгованості у розмірі 57208,35 грн (а.с. 10).

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №1404-VIII) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.3 ч.1 ст.3 Закону України №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України №1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною 1 статті 26 Закону України №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог ч.3 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з абзацом першим ч.2 ст.48 Закону України №1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом України №1404-VII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Виконавчим округом відповідача є м. Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м АДРЕСА_1 Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додав довідку від 07.05.2019 №235/ДР/19, в якій зазначив, що у позивача є рахунок № НОМЕР_1 від 09.08.2018 у валюті гривня, відкритий в ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс" (а.с. 34).

Згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.05.2019 встановлено, що згідно з відомостями, наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, боржник отримує дохід у вигляді заробітної плати від особи, якою є Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 02498429), та постановлено звернути стягнення на доходи боржника, що отримує дохід від особи, якою є Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (а.с. 11-12).

Звертає на себе увагу факт звернення відповідачем стягнення на доходи позивача, а не на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 від 09.08.2018 у валюті гривня, відкритий у ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс", що відповідно вказує на відсутність коштів на цьому картковому рахунку.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого №170551419 від 11.06.2019, у позивача відсутнє будь-яке майно, яке розташовано у м АДРЕСА_2 (а.с. 14).

Копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 14.07.2007 Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області підтверджено, що місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 з 07.04.2016 (а.с. 13 на звороті).

У виконавчому написі №701 від 02.05.2019 і у заяві ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс" про примусове виконання рішення вказано адресу місця проживання (реєстрації) зазначено: АДРЕСА_4 (а.с. 15, 32-33).

Отже, при відкритті виконавчого провадження інформація про місце проживання за межами Києва була відома відповідачу.

Посилання відповідача на те, що стягувачем було зазначено місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 від 09.08.2018, відкритого в ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, суд критично оцінює, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з ст.179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п.1.27 ст.1 Закону України №2346-III від 05.04.2001 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон України №2346-III), платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України №2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з п.7.1 ст.7 Закону України №2346-III, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Таким чином, наявність самого рахунку у банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

Відтак, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, на думку суду, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів, що на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс", знаходяться грошові кошти позивача, що б давало підстави вважати їх майном боржника. Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів наявності таких коштів на картковому рахунку на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 ст.24 Закону України №1404-VII, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Однак, відповідач всупереч вищезазначеній нормі при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.

Лист-роз`яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018, на який також посилається відповідач, не спростовує вищевказаний висновок суду, що видно з його змісту.

Щодо посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2018 у справі №905/3542/15, суд зазначає наступне.

У пункті 19 Постанови Верховного Суду №905/3542/15 від 10.09.2018 зазначено, зокрема: ч.3.1 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

Водночас, предметом розгляду у наведеній справі було, зокрема, визнання неправомірною постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника, а виконавче провадження відкрите з виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, в якій був зазначений банківський рахунок. Також, у вказаній справі була надана оцінка правовідносинам щодо рахунків юридичної особи у банку, тоді як у цій адміністративній справі йде мова про рахунок фізичної особи за відсутності доказів, що на рахунку позивача № НОМЕР_1 обліковуються грошові кошти (будь-яка сума), належні боржникові - позивачу.

Крім того, суд звертає увагу, що у заяві про примусове виконання рішення ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс" вказало реквізити, на які слід перераховувати грошові суми, стягнуті з боржника, зазначивши розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , тобто, той же рахунок, що зазначений як картковий рахунок ОСОБА_1 .

Позивач в своїй заяві (а.с.67) також підкреслює, що вона не відкривала жодних рахунків в ТОВ "Фінансова компанія "СітіФінанс", та не надавала згоду на відкриття таких рахунків на своє ім`я та клієнтом цієї компанії не була.

Відповідно до ч.3 ст.287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів правомірність позовних вимог, а відповідач, який заперечує проти позову, не довів, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2019 ВП №59088891, відповідає вимогам Закону України №1404-VIII, що підтверджено доказами, які перевірено судом, з огляду на зазначене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв`язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Поправки Юрія, 6 офіс, 19, м. Київ-94, 02094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Києв, 04053, код ЄДРПОУ 39508708) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №59088891 від 13.05.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 18 липня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко