Рішення № 83100703, 18.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Справа № 160/3823/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови №111198 від 04.04.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 111198 від 04.04.2019р., складену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39816845) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» (ЄДРПОУ 39562681) та розрахунок № 15671 від 28.02.2019р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Ухвалою суду від 02.07.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови №111198 від 04.04.2019 року та розрахунку №15671 від 28.02.2019 року в частині, що стосується оскарження розрахунку № 15671 від 28.02.2019р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 111198 від 04.04.2019 р. Позивач вважає, що вказана постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 111198 від 04.04.2019р. є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області 04.05.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.05.2019 року. Щодо заявлених позовних вимог відповідач заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити. Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, вважає оскаржувану постанову правомірною. Зазначає, що вказана постанова є обґрунтованою та прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було допущено порушення, а саме надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», Постанови КМУ № 1567 від 08.11.2006 р. «Про Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було проведено рейдову перевірку позивача, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №10951 від 28.02.2019 року.

Вказаним актом зафіксовано: вантажний транспортний засіб DAF FTCF 85 (номерний знак НОМЕР_1 IХ) із напівпричепом марки KUMLIN модель SKM-34 (номерний знак НОМЕР_2 ) був зупинений на 3 км автомобільної дороги Т-0403 «Мар`янське-Берислав» 28.02.2019 об 17-10 працівниками Управління Укртансбезпеки у Дніпропетровській області для перевірки обставин, що визначені п. 15 Порядку. При перевірці документів, що визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 виявлено порушення вагових параметрів ТЗ, а саме відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданний компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, водій відмовився від надання письмових пояснень та підписання акту.

На виконання вимог п.26 Порядку, Управління Укратрансбезпеки у Дніпропетровській області надіслало ТОВ «Б.М.У.» повідомлення про розгляд справи №971/22-19 від 06.03.2019 року щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності за актом №106951 від 15.03.2019 року.

04.04.2019 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №111198, відповідно до якої за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано до ТОВ «Б.М.У.» адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою та вважає її такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1, підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному міському електричному, залізничному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що відповідач наділений повноваженнями щодо накладення стягнення за порушення вимог законодавства, зокрема, на автомобільному транспорті.

Щодо доводів позивача про, те що його не було завчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», частиною 12 статті 6 якого встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами державного контролю під час планових, позапланових та рейдових перевірок на підставі направлення на перевірку.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (п. 14 Порядку № 1567).

Пунктом 15 Положення № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п.21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу посадова особа робить запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 24 Порядку № 1567 акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п. 25 Порядку № 1567).

Відповідно до п.п.26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Згідно із п. 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до п. 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абз. 2 п. 29 Порядку №1567).

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому, розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Судом встановлено, що позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи №971/22-19 від 06.03.2019 року на поштову адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , яке було отримано представником позивача 15.03.2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявного в матеріалах справи, при цьому розгляд справи було призначено на 28.03.2019 року з 10:00 год.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідачем було дотримано приписи Порядку № 1567 та Інструкції № 254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, у зв`язку з чим позивач не був позбавлений свого права бути присутнім під час розгляду справи.

Щодо обставин, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 р. № 1567, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Пункт 4 Порядку передбачає, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку).

Абзацом 3 пункт 20 Порядку встановлено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Як було зазначено вище, за результатами перевірки складено Акт №10951 від 28.02.2019 року, яким встановлені порушення, передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення-перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно з статею 48 Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частина 3 статті 48 Закону, визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

При перевірці встановлено, що рух автомобільними дорогами України здійснювався із перевищенням вагових обмежень, а дозвіл, що дає право на такий рух у водія підприємства ТОВ «Автотранслайн» - відсутній.

Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 закріплено механізм визначення габаритів транспортного засобу для визначення загального навантаження задля безпечного руху автомобільними дорогами України.

Відповідно до вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пункт 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (в редакції, чинній на час проведення перевірки) передбачає, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до пунктів 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.

Згідно пункту 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 також наведене визначення поняття «габаритно-ваговий контроль» - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Поряд з цим підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку № 879 встановлено поняття «документальний габаритно-ваговий контроль» - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Саме документальний габаритно-ваговий контроль було здійснено посадовим особами Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області області на підставі наданих водієм ТОВ «Б.М.У.» документів: посвідчення водія, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу марки DAF FTCF 85 номерний знак НОМЕР_1 IХ та напівпричепу марки KUMLIN модель SKM-34 номерний знак НОМЕР_2 , а також товарно-транспортної накладної № СчФ-001859 від 27.02.2019 року, про що зазначається представником відповідача у відзиві на адміністративний позов. та підтверджується фотокопією товарно-транспортної накладної.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачає, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При вирахуванні габаритно-вагових параметрів були взяття данні щодо маси вантажу саме з товарно-транспортної накладної № СчФ-001859 від 27.02.2019 року.

Разом з цим, товарно-транспортна накладна (ТТН) є основним первинним документом, який містить інформацію про перевезення вантажу, обсяги такого перевезення та відповідальних за його здійснення осіб. Цей документ використовується для внутрішніх (в межах України) перевезень.

Нормативно-правовою базою для використання ТТН є:

ст. 48 Закону «Про автомобільний транспорт»;

п. 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363;

«Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 року № 207.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що ані Порядок №879, ані Закон України «Про автомобільні дороги» взагалі не містить переліку документів, на підставі яких може бути здійснено документальний габаритно-ваговий контроль.

А відтак, законодавством чітко не встановлено чи можливо інформацію саме з товарно-транспортної накладної щодо маси вантажу враховувати при проведенні документального габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.45 Висновку Венеційської комісії «За демократію через право (Мірило правовладдя)» засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади мають бути визначені приписами права. Позаяк законність висунутого щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок дотримувалися процесових і матеріальних приписів права.

Також, відповідно до пунктів 16, 18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Тобто, із зазначених положень вбачається, що тільки при отриманні довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, посадові особи Укртрансбезпеки можуть достовірно визначити чи належить транспортний засіб до великовагових та/або великогабаритних.

Також, слід зазначити, що Порядком №879 не закріплений механізм визначення відношення транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних за результатами саме документального габаритно-вагового контролю.

Повертаючись до визначення поняття габаритно-вагового контролю закріпленого у Правилах дорожнього руху, слід зазначити, що у вказаному визначенні чітко встановлено, що це перевірка вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження).

Тобто, окрім визначення ваги транспортного засобу (що відображена у реєстраційних документах, документах на вантаж), причепу та вантажу, обов`язковому визначенню підлягає ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу, а також навантаження фактичне і маса окремо на осі).

Відповідно до Акту перевірки перевищення вагових параметрів встановлено на підставі даних, визначених у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу марки DAF FTCF 85 та напівпричепу марки KUMLIN модель SKM-34 ті інформації щодо загальної маси вантажу за товарно-транспортною накладною.

Згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0015671 від 28.02.2019 року повна маса: нормативно допустима - 40 000 кг, фактична 46 540 кг.

Таким чином, при визначенні вагових параметрів транспортного засобу ТОВ «Б.М.У.», посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області були допущені значні порушення законодавства про автомобільний транспорт, Порядку 879, що виключає можливість точного визначення ймовірного перевищення параметрів, оскільки під час перевірки та складанні Акту, не враховано ряд показників.

Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як то передбачено ч. 5 ст. 242 КАСУ.

У постанові Верховного Суду від 17.01.2019 року по справі №539/655/17 сформовано правову позицію щодо здійснення розрахунку на підставі документів, що дає змогу віднести транспортний засіб до великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, так у згаданій постанові, зокрема, зазначено нижченаведене:

«Доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач ОСОБА_1 належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Проте, жоден із викладених вище документів матеріали справи не містять, а отже відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі здійснено із дотриманням відповідної процедури.

В письмових запереченнях відповідач зазначає, що 01 березня 2017 року ОСОБА_1 згідно товарно-транспортної накладної № 904387 здійснювалось перевезення вантажу (яблука) масою 39, 960 тон. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460 з масою навантаження -8198 кг. та напівпричіп його повна маса складає 9500 кг. Згідно підрахунку ( 39,960 т.+8198 кг.+9500кг.=57658т.)- маса великовагового вантажу складає понад 40 т., а саме 57658т.

Однак, даний розрахунок суд не може взяти до уваги, оскільки він не підтверджується письмовими доказами. Матеріали справи містять лише масу без навантаження вантажного сідлового тягача DAF XF 105.460 - 8198 кг. Копія накладної виготовлена неякісно та відзнята не повністю, що унеможливлює з`ясування її змісту. Інших даних розрахунку матеріали справи не містять взагалі».

Розрахунок щодо встановлення вагових параметрів зроблений у Акті перевірки від 28.02.2019 року №106951 суд не може взяти до уваги, оскільки він не підтверджується письмовими доказами.

Матеріали справи містять лише масу без навантаження автомобілю DAF FTCF 85, напівпричепу марки KUMLIN модель SKM-34 та вантажу.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року «Рисовський проти України» зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є «гарантією стабільності суспільних відносин», яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 111198 від 04.04.2019 р. підлягає скасуванню, оскільки належним чином не підтверджено порушення норм Закону України «Про автомобільний транспорт» ТОВ «Б.М.У.» при здійсненні вантажних перевезень.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на наведену практику ЄСПЛ, вмотивовувати - наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його прийняття.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови №111198 від 04.04.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області про застосування адміністративно - господарського штрафу № 111198 від 04.04.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» (код ЄДРПОУ 39562681) судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник