Ухвала суду № 83087556, 17.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/21478/18

Провадження № 2-з/520/776/19

УХВАЛА

17.07.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової Н.Ю.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №520/21478/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Ольга Василівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцька Маргарита Леонідівна, Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Ольга Василівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцька Маргарита Леонідівна, Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. за реєстровим №340;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на дачний будинок АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 796070351101, номер запису про право власності: 13962689, та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. за реєстровим №337;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_2 за кадастровим номером НОМЕР_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 802804051101, номер запису про право власності: 13962143, та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.12.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М.Л. за реєстровим №1453;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на дачний будинок АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М.Л. від 05.12.2017 року за індексним №38538205 та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М.Л. за реєстровим №1455;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку АДРЕСА_2 за кадастровим номером НОМЕР_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М.Л. 05.12.2017 року за індексним №38539652 та скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 дачний будинок АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_2 АДРЕСА_3 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви – п`ять днів з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

14 січня 2019 року до суду надійшла заява від позивача на усунення недоліків поданої заяви до якої надано оригінал квитанції про доплату судового збору в сумі 7400 гривень 40 копійок.

Оглянувши надані до суду документи, судом встановлено, що позивачем усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2018 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 04.02.2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

25.06.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на дачний будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 121,8 кв.м.;

- накладення арешту на земельну ділянку АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ;

- встановлення заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (в тому числі відчуження) щодо дачного будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 121,8 кв.м.;

- встановлення заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (в тому числі відчуження) щодо земельної ділянки АДРЕСА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 , посилається на те, що враховуючи, що об`єкти нерухомого майна: дачний будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка АДРЕСА_2 , які є предметом оспорюваних правочинів, було за два роки відчужено декілька разів та з огляду на те, що на сьогоднішній день зазначені об`єкти нерухомого майна виставлені на продаж у декількох відкритих джерелах продажу нерухомості, позивач вважає, що існує реальна загроза чергового подальшого відчуження вказаних об`єктів нерухомого майна чи вчинення відносно них будь-яких інших правочинів на користь третіх осіб, що свідчитиме про неможливість або утруднення виконання рішення суду, яке може бути ухвалене по даній справі на користь позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, у зв`язку з чим ухвалою суду від 08.07.2019 року прийняти до розгляду вказану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та призначено судове засідання з розгляду вказаної заяви в приміщенні суду на 17 липня 2019 року о 13 годині 45 хвилин.

У судове засідання сторони по справ не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документі вбачається, що між сторонами по справі виник спір стосовно нерухомого майна, а саме:

- дачного будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 121,8 кв.м.;

- земельної ділянки АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .

З наданих до суду документів вбачається, що вказане нерухоме майно належало на праві власності – ОСОБА_1 , яке надалі було неодноразово відчужено, та останнім власником майна є відповідач по справі – ОСОБА_3 .

Позивач вважаючи, що договори купівлі-продажу на підставі яких вказане нерухоме майно вибуло з її власності, укладені з порушенням норм чинного законодавства, просить суд визнати їх недійсними, та витребувати нерухоме майно на її користь.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо спірних об`єктів нерухомого майна, є обґрунтованими, законними та співрозмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки спірні об`єкти нерухомості до розгляду спору по суті можуть бути відчужені на користь третіх осіб, а відтак й порушить права позивача на судовий захист та останньому для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрований на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/21478/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Ольга Василівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцька Маргарита Леонідівна, Публічне акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк», про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, а саме:

- Накласти арешт на дачний будинок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 дорозі, реєстраційний номер нерухомого майна 796070351101, який належить на праві власності ОСОБА_3 .

- Накласти арешт на земельну ділянку АДРЕСА_6 НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; реєстраційний номер нерухомого майна 802804051101, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

- Встановити заборону суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна – дачного будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер нерухомого майна 796070351101, який належить на праві власності ОСОБА_3 .

- Встановити заборону суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна – земельної ділянки № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; реєстраційний номер нерухомого майна 802804051101, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.