Вирок № 83079930, 16.07.2019, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа №690/278/17

Провадження №1-кп/690/1/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року м.Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області

в складі: головуючого - cудді Здоровила В.А.

секретарі Мельник С.В.

Вельган А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250150001662 від 25 грудня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ватутіне, Черкаської області, українки, громадянки України, освіта повна загальна середня, не працюючої, не одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018251140000036 від 09 липня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Київ, українки, громадянки України, освіта повна загальна середня, не працюючої, не одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої: 04.05.2004 Білоцерківським міським судом Київської області за ч.3, 4 ст.190, ч.2 ст.205, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з відстрочкою на 3 роки; 20.10.2005 Святошенським районним судом м.Києва за ч.4 ст.190 КК України до 5 років позбавлення волі; 15.02.2006 Межівським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.190, ч.4 ст.71, ч.1 ст.70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі; 15.02.2006 Оболонським районним судом м.Києва за ч.2 ст.190, ст.70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі; 15.11.2007 Межівським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.190 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнена 08.04.2010 умовно-достроково з невідбутною мірою покарання 11 місяців 9 днів, судимість не знята та не погашена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Гончара Р.В.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисника Кобринського В.О.

потерпілого ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

відповідно до кримінальних проваджень за №12015250150001662 від 25 грудня 2015 року та №42018251140000036 від 09 липня 2018 року, які об`єднані судом в одне провадження для спільного їх розгляду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що ОСОБА_2 повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, за попередньою змовою із ОСОБА_1 , під час телефонної розмови 05.12.2015 із ОСОБА_3 з приводу купівлі в нього м`ясної продукції в розстрочку, не маючи наміру оплачувати кошти за придбану продукцію, ввели в оману ОСОБА_3 про купівлю у нього м`ясної продукції в розстрочку, після чого 06.12.2015 близько 22.00 год., перебуваючи в приміщенні гаражу гаражного кооперативу «Росток», що розташований по вул.Ювілейній в м.Ватутіне, Черкаської області, ОСОБА_1 , продовжуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_3 , під приводом купівлі в нього м`ясної продукції в розстрочку, незаконно заволоділи належними ОСОБА_3 двома тушками свині загальною вагою 231 кг., вартістю 55 грн. 00 коп. за 1 кг на суму 12705 грн. 00 коп. та розпорядилися майном на власний розсуд, чим завдали потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 сторона обвинувачення кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 сторона обвинувачення кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачені в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України не визнали та відмовилися давати покази.

В судовому засіданні були допитані потерпілий та свідки, на покази яких сторона обвинувачення посилається, як на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 05.12.2015 до нього на мобільний телефон ( НОМЕР_1 ) зателефонувала з мобільного телефону ( НОМЕР_2 ) особа, яка назвалась ОСОБА_1 та повідомила, що займається купівлею-продажем м`ясної продукції, та хоче купити в нього м`ясну продукцію, на що він погодився, оскільки його дружина займається підприємницькою діяльністю, та здійснює реалізацією м`ясної продукції. М`ясо свинини необхідно було доставити до м.Ватутіне. 06.12.2015 він дома в с.Піщане, Золотоніського району, Черкаської області з допомогою знайомого гр. ОСОБА_5 завантажили до його автомобіля дві тушки свинини та поїхали до м.Ватутіне. Їдучи до м.Ватутіне він по телефону здійснив дзвінок до замовника м`ясної продукції, та в ході розмови невідома особа повідомила йому про те, що на даний час не зможе з ним зустрітись, так як відсутня в межах Звенигородського району, та повідомила про те, що в м.Звенигородка його зустріне її знайомий на автомобілі білого кольору та проведе до м.Ватутіне. 06.12.2015 він приїхав до м.Звенигородка Черкаської області та згодом до нього під`їхав автомобіль білого кольору, водій якого провів його до гаражного кооперативу в м.Ватутіне поблизу якого він зустрівся із обвинуваченою ОСОБА_1 , яка повідомила, що її знайома попросила її прийняти у нього м`ясо, оскільки вона на даний час відсутня. М`ясо сказала необхідно вигрузити у гаражі. Всі разом вони під`їхали до якогось гаража. ОСОБА_1 відчинила гараж і вони з гр. ОСОБА_5 та водієм який показував дорогу, розвантажили м`ясо до гаража. М`ясо не зважували. Документів на м`ясо він ОСОБА_1 не давав. В ході розмови ОСОБА_1 зі свого мобільного телефону здійснила дзвінок до замовника товару та передала телефон йому, та він поговорив із замовником та домовився про умови розрахунку за вказану продукцію. ОСОБА_6 закрила гараж та повідомила якщо ви домовились то можете їхати. Особа яка назвалась ОСОБА_1 зобов`язувались повернути грошові кошти на протязі декількох днів перерахувавши кошти на його банківську карточну. М`ясну продукцію він передав ОСОБА_1 вагою 231 кг., вартістю 55 грн за 1 кг. на загальну суму 12705 грн., однак доказів які б підтвердили вагу та вартість продукції суду він надати не може, оскільки все було суто на домовленості та довірі. Особисто ОСОБА_1 перед ним ніяких зобов`язань на себе не брала. Заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 він підтримує, оскільки саме ОСОБА_1 він передав м`ясо, але доказів заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди саме нею, суду надати не може.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що коли саме точно згадати не може, його попросив знайомий ОСОБА_3 допомогти йому завантажити тушки свині та поїхати з ним до м.Ватутіне. На що він погодився, оскільки часто допомагав ОСОБА_3 на його прохання. На автомобілі ОСОБА_3 вони разом поїхали до м.Ватутіне. Коли вони їхали, то ОСОБА_3 часто з кимось спілкувався по телефону. В м.Звенигородка їх зустріли якісь люди на автомобілі та провели дорогою до м.Ватутіне. В м.Ватутіне вони підібрали жінку, яка в послідуючому йому відома як ОСОБА_1 , яка показала дорогу до гаража. В даний гараж вони з ОСОБА_3 розвантажили тушки свинини та поїхали додому. Вага тушок свинини йому невідома. Чи взагалі зважували вони її він також не пам`ятає. Яка в ОСОБА_3 і з ким була домовленість йому також не відомо, оскільки його це не цікавило.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що до нього на його мобільний телефон ( НОМЕР_3 ) коли саме згадати не може, зателефонувала його знайома ОСОБА_2 та запропонувала придбати м`ясну продукцію. Яку саме, чи баранину, чи свинину також згадати не може. Він відмовився від вказаної пропозиції, на що ОСОБА_2 запитала чи він знає осіб яким необхідна м`ясна продукція, на що він повідомив що його знайомий ОСОБА_10 займається реалізацією м`ясної продукції у власному магазині та надав останній номер мобільного телефону ОСОБА_10 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що до нього коли саме не пам`ятає, зателефонував його знайомий ОСОБА_8 та запитав чи потрібна йому м`ясна продукція під реалізацію, на що він відповів потрібна та сказав, що необхідно подивитись. Після цього до нього зателефонувала якась жінка. Як представилась не пам`ятає. Вона повідомила про те, що номер мобільного телефону їй надав ОСОБА_8 та запропонувала придбати тушку свині за обумовленою ціною, на що він погодився та вони домовились про зустріч в центрі міста Ватутіне, Черкаської області на площі біля кафе «Сказка». В обумовлений час дана особа на зустріч не приїхала та мобільний телефон останньої був вимкнений, зустріч не відбулася та м`ясну продукцію він не придбав.

Також обґрунтовуючи вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на інші докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:

?Протокол пред`явлення особи для впізнання від 16.07.2016 (а.п.188-190) за участі свідка ОСОБА_5 ;

?Протокол пред`явлення особи для впізнання від 16.07.2016 (а.п.191-193) за участі потерпілого ОСОБА_3 ;

?Постанова про призначення експертизи від 11.04.2017 (а.п.194);

?Висновок товарознавчої експертизи №13/04-2017-01 від 13.04.2017 (а.п.196-197);

?Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.12.2015 (а.п.49, Т.2);

?Копія витягу з кримінального провадження №12015250150001662 (а.п.50, Т.2);

?Копія ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.01.2016 (а.п.51, Т.2);

?Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 02.02.2016 (а.п.53-54, Т.2);

?Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 02.02.2016 (а.п.55, Т.2);

?Копія витягу з реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №42018251140000036 від 09.07.2018 (а.п.69, Т.2);

?Постанова про визнання предмету речовим доказом від 06.09.2018 (а.п.78, Т.2);

?Протокол огляду предмету від 06.09.2018 (а.п.79, Т.2);

?СД -R диск (а.п.80, Т.2) з інформаційними файлами.

Відповідно до ч.1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч.2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до положень ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено у ст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а саме у ст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам суд виходить з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Суд, оцінивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, вважає їх такими, що не підтверджують що кримінальне правопорушення заволодіння чужим майном шляхом обману вчинене саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, не приймає їх як докази сторони обвинувачення.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справах «Капо проти Бельгії» «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням які надані суду стороною обвинувачення та дослідженні в ході судового розгляду в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Таким, чином, приймаючи до уваги зазначені вище обставини, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення в судовому засіданні докази, не підтверджують вину обвинувачених у інкримінованому злочині.

Інших доказів, які б доводили та переконливо свідчили про винуватість обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення суду стороною обвинувачення не надано.

У ограну досудового розслідування була можливість у повній мірі провести досудове розслідування, зібрати належно докази для посилання щодо винуватості у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до вимог КПК України, однак сторона обвинувачення цим не скористалася.

За таких обставин суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до злочину, в якому вони обвинувачуються. А тому, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред`явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність причетності обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, у зв`язку з недоведеністю їх участі у його вчиненні, в зв`язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно визнати невинуватим та виправдати у відповідності до п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів по справі слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обирався.

Керуючись ст.369-371,373,374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченої ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази СД -R диск (а.п.80, Т.2) залишити при справі..

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обирався.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області, через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а виправденими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку невідкладно вручається прокурору та виправденим.

Головуючий В.А.Здоровило