Ухвала суду № 83071809, 16.07.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7593/19

2/357/3462/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2019 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Державне підприємство «СЕТАМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба», про зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2019 року позивач звернулася до суду з даним позовом, шляхом направлення поштою, який зареєстрований судом 10.07.2019 року, в якому просить в судовому порядку зобов`язати Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не передавати майно ОСОБА_1 , що складається з житлової квартири АДРЕСА_1 та з нежитлової будівлі літ. «Б» в будинку АДРЕСА_2 на реалізацію, витребувати у відповідача оригінал звіту про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки квартири АДРЕСА_3 180.30 кв. м. АДРЕСА_4 та оригінал звіту про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки нежитлової будівлі літ. «Б», загальною площею 86.20 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Біла Церква, вул. Леваневського, 53-г, складених станом на 31.05.2019 року та виконаних суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» для проведення рецензування в Київському науково - дослідного інституту судових експертиз, доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз здійснити рецензування звіту про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки квартири АДРЕСА_3 загальною площею 180.30 кв. м., АДРЕСА_4 , складений станом на 31.05.2019р. суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба», доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз здійснити рецензування звіту про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки нежитлової будівлі літ. «Б», загальною площею 86.20 кв. м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Біла Церква, вул АДРЕСА_5 Леваневського, 53-г, складений станом на 31.05.2019 року, суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба», за результатами рецензування прийняти об`єктивне рішення щодо можливості застосування звітів про оцінку майна ОСОБА_1 , надати додатковий строк на подачу доказів по справі та звільнити її від сплати судовою збору.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Із роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановись обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу, та передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та просить захистити своє порушене право, шляхом зобов`язання Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не передавати майно ОСОБА_1 , що складається з житлової квартири АДРЕСА_1 та з нежитлової будівлі літ. «Б» в будинку АДРЕСА_2 на реалізацію, який не передбачений ЦК України.

Як передбачено законодавцем у ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій та визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст.5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до роз`яснень наданих судам у п.3 Постанови пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, згідно ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

З матеріалів позову вбачається, що позивач є стороною виконавчого провадження, оскільки в матеріалах справи містяться відомості про хід виконавчого провадження №51234704 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/357/604/16, який виданий 21.04.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 98774,67 доларів США, що за офіційним курсом складає 2 213540,35 грн., 35646,02 грн. пені та комісії всього 2 249186,37 грн. та судовий збір в сумі 33737,80 грн., і зокрема, просить зобов`язати міський відділ ДВС не передавати майно ОСОБА_1 , на реалізацію на аукціоні/прилюдних торгах в межах виконавчого провадження №51234704 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/357/604/16 та доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз здійснити рецензування звіту про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки квартири та нежитлового приміщення, оскільки не згодна з визначеною вартістю майна, тобто рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено її права та свободи.

Також, слід зазначити, що позивач, як сторона виконавчого провадження, вправі звернутися до суду із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, порушено її права чи свободи відповідно до вимог Розділу VII ЦПК України щодо судового контролю за виконанням судових рішень.

Отже, дана заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Державне підприємство «СЕТАМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба», про зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення певних дій.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Керуючись ст. 186, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Державне підприємство «СЕТАМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба», про зобов`язання вчинити або утриматися від вчинення певних дій.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала складена 16.07.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко