Ухвала суду № 83068040, 16.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 липня 2019 р. Справа № 480/2595/19

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс", з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов`язання відповідача поновити реєстрацію (внести відомості у реєстр) щодо декларації про готовність об`єкта до експлуатації № СМ 142151350525 по об`єкту містобудування «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка за адресою: м. Суми, просп . ім. М.Лушпи 7А», зареєстрованої 15.05.2015, починаючи з дати її скасування (25.03.2016) в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, суд, перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" вбачає підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно ч.1, ч.3 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року по справі №826/27224/15 також наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Як свідчить з позовної заяви, звернення до суду з позовом про зобов"язання відповідача вчинити дії щодо поновлення в єдиному реєстрі відповідної декларації обумовлено тим, що - "Відсутність відповідного запису в реєстрі порушує права ТОВ "Сенс", зокрема, унеможливлює реєстрацію права власності ТОВ "Сенс" на даний об`єкт в Державному реєстрі прав. Тим самим порушуються гарантії на мирне володіння своїм майном ...", "право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ...".

Отже, позивач фактично обґрунтував позовні вимоги тим, що на даний час порушено його право власності на збудований об`єкт нерухомості, відновити таке право можливо лише зобов"язавши відповідача поновити реєстрацію (внести відомості у реєстр) щодо відповідної декларації про готовність об"єкта до експлуатації.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спір про зобов`язання відповідача поновити реєстрацію (внести відомості у реєстр) щодо декларації про готовність об`єкта до експлуатації № СМ 142151350525 по об`єкту містобудування «Адмінбудівля, гараж та крита автостоянка за адресою: м. Суми, просп. ім. М.Лушпи 7А», зареєстрованої 15.05.2015, починаючи з дати її скасування (25.03.2016) в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на об`єкт нерухомості.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що у позовній заяві, ТОВ "СЕНС" не оскаржує бездіяльність відповідача (щодо невнесення, внесення не в повному обсязі, відмову у внесенні відомостей про декларацію про готовність об`єкта до експлуатації). Позивач просив суд зобов`язати відповідача лише вчинити певні дії - поновити реєстрацію (внести відомості у реєстр), що також виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Той факт, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є відповідачем (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у даному спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що вираз «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на встановлення судом належності спору до юрисдикції місцевих судів, слід відмовити у відкритті провадження у справі.

Суд вважає за потрібне роз`яснити позивачу право звернення з даним позовом до місцевого суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Керуючись ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду та вирішенню загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя О.М. Кунець