Рішення № 83067298, 15.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року (о 16 год. 15 хв.)Справа № 280/3065/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - ПрАТ «Дніпроспецсталь», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Заводський ВДВС м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 12.06.2019 ВП№59345881 у розмірі 113 294,06 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи ст. ст. 1, 27, 10, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та вказує, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання рішення суду та розраховується виходячи з суми, що підлягає примусовому стягненню, але в момент винесення постанови від 12.06.2019 про стягнення виконавчого збору Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2018 по справі №332/2731/16-ц не підлягало примусовому виконанню, оскільки 05 червня 2019 року Верховний Суд зупинив його виконання до закінчення касаційного провадження у справі. Заходи примусового виконання рішення від 13.12.2018 також не підлягали проведенню. Таким чином, вважає, що головним державним виконавцем необґрунтовано винесено постанову від 12.06.2019 про стягнення виконавчого збору, оскільки в момент прийняття даної постанови виконання Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2018 по справі №332/2731/16-ц було зупинено і не підлягало виконанню, а виконавчий збір сплачується лише за примусове виконання рішення суду. На підставі вищевикладеного, просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою судді від 04.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Перше судове засідання призначене на 11 липня 2018 року.

11 липня 2019 року розгляд справи відкладений за клопотанням представника позивача до 15 липня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 12 липня 2019 року на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву (№28758), у якому пояснює, що на виконання в Заводсткому ВДВС м. Запоріжжя перебуває виконавче провадження АСВП №59345881, яке було відкрито 12.06.2019, з примусового виконання виконавчого листа №332/2731/16-ц від 20.05.2019 Заводського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ПрАТ «Дніпроспецсталь» на користь ОСОБА_1 авторської винагороди за використання винаходу «Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів», запатентованого під №28950 за 1998 - 2014 рік у розмірі 1 111 990,29 грн. та судові витрати у розмірі 20 950,29 грн. Вказує, що 12.06.2019, керуючись ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 113 294,06 грн. Зауважує, що дійсно на підставі ухвали №332/2731/16-ц від 05.06.2019 Верховного Суду виконавче провадження було зупинено та на теперішній час є зупиненим до розгляду питання по суті. За наслідками розгляду справи у Верховному Суді державним виконавцем виконавче провадження №59345881 буде поновлено та прийнято рішення щодо його подальшого виконання або завершення. Також зазначає, що відповідно до п. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, представником позивача через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №28791 від 15.07.2019), у якій додатково наголошує, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на положення ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження, але ця ж сама стаття передбачає підстави для стягнення виконавчого збору - примусове виконання рішення, крім того, виконавчий збір стягується з відповідною метою - фінансування виконавчого провадження, тобто заходів щодо примусового виконання рішення (ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»). Однак проведення, починаючи з 05 червня 2019 року заходів щодо примусового виконання рішення по справі №332/2731/16-ц є порушенням положень ухвали Верховного Суду від 05.06.2019, отже у відповідача на 12.06.2019 не було підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки жодні примусові заходи не повинні були вчинятись виконавчою службою. Крім того, звертає увагу суду, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, а отже може бути пред`явлена до примусового виконання окремо від виконавчого провадження ВП №59345881. Вказує, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як зупинення виконавчого провадження за пов`язаним виконавчим документом, таким чином, на думку позивача, зупинення виконавчого провадження ВП №59345881 не є безумовною підставою того, що постанова про стягнення виконавчого збору від 12.06.2019 не буде виконана у примусовому порядку. Крім того, зауважує, що у постанові про стягнення виконавчого збору від 12.06.2019 не вірно вказано найменування боржника, а тому вона не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», що також є підставою для її скасування.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, проте кожен окремо звернулись до суду (у відповіді на відзив та відзиву на позовну заяву) із клопотаннями про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ПрАТ «Дніпроспецсталь» (код ЄДРПОУ 00186536) є юридичною особою, яка зареєстрована 15.04.1994, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності є 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів.

Заводський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 13.12.2018 по справі №332/2731/16-ц, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23.04.2019, позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ «Дніпроспецсталь» на користь ОСОБА_1 авторську винагороду за використання винаходу «Спосіб виготовлення рівностійкої монолітної футерівки сталерозливних ковшів», запатентованого під № 28950 за 1998-2014 роки в розмірі 1 111 990,29 грн. та судові витрати в розмірі 20 950,29 грн. В решті позову відмовив.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2019 по справі №332/2731/16-ц відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Дніпроспецсталь» на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13.12.2018 та постанову Запорізького апеляційного суду від 23.04.2019 та витребувано із Заводського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу № 332/2731/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Дніпроспецсталь» про порушення майнових прав інтелектуальної власності. Зупинено виконання рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13.12.2018 до закінчення касаційного провадження у справі.

Розглянувши заяву про примусове виконання, 12 червня 2019 року керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» головний державний виконавець Заводського ВДВС м. Запоріжжя Гайдаш О.С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59345881 з примусового виконання виконавчого листа №332/2731/16-ц, виданого 20.05.2019 Заводським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ПрАТ «Дніпроспецсталь» на користь ОСОБА_1 авторської винагороди за використання винаходу у розмірі 1 111 990,29 грн. та судового збору у розмірі 20 950,29 грн., якою також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 113 294,06 грн.

У той самий день, відповідачем у межах виконавчого провадження ВП №59345881 винесено також постанову про стягнення з ПрАТ «Дніпроспецсталь» (боржника) виконавчого збору у розмірі 113 294,06 грн.

У подальшому, позивач звернувся до Заводського ВДВС м. Запоріжжя із заявою про зупинення виконання рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13.12.2018 по справі №332/2731/16-ц до закінчення касаційного провадження у справі, а також зупинення вчинення виконавчих дій на підставі виконавчого документа по справі №332/2731/16-ц, виданого на підставі рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 13.12.2018, до якої додано роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05.06.2019 по справі №332/2731/16-ц.

Так, постановою від 19.06.2019 ВП №59345881 на підставі вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №332/2731/16-ц, виданого 20.05.2019 Заводським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ПрАТ «Дніпроспецсталь» на користь ОСОБА_1 авторської винагороди за використання винаходу у розмірі 1 111 990,29 грн. та судового збору у розмірі 20 950,29 грн.

Проте, вважаючи постанову відповідача про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 2 частини першої статті 3 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частин першої, п`ятої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частини перша та друга статті 27 Закону встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем: Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Таким чином, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що частиною четвертою статті 27 Закону№1404-VIII встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

В даному випадку, державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження 12 червня 2019 року було винесено постанову від 12.06.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі визначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження. Таким чином у державного виконавця була підстава для винесення спірної постанови, зокрема, постанова про відкриття виконавчого провадження, яка не оскаржена, не скасована в установленому порядку. Доказів протилежного позивачем суду не надано та не наведено.

Разом із тим, слід зазначити, що приписи статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, які у даному випадку не доведені суду.

Таким чином Законом визначено різні підстави як для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, так і для стягнення виконавчого збору, який є окремим виконавчим документом.

В даному випадку позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не має право стягувати виконавчий збір, оскільки 05 червня 2019 року Верховний Суд зупинив виконання Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2018 по справі №332/2731/16-ц до закінчення касаційного провадження у справі.

Разом із тим, вимогами чинного законодавства не передбачено обов`язку державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження перевіряти наявність судових рішень судів вищих інстанцій щодо зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

За правилами частини четвертої статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що дійсно на підставі ухвали Верховного Суду від 05.06.2019 №332/2731/16-ц за письмовим зверненням позивача виконавче провадження ВП №59345881 було зупинено до розгляду питання по суті.

Стосовно посилання представника позивача на ту обставину, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, а отже може бути пред`явлена до примусового виконання окремо від виконавчого провадження ВП №59345881, суд наголошує, що постанова про стягнення виконавчого збору у даному випадку в окреме виконавче провадження не виділялось, виконавче провадження ВП №59345881, як вказано вище, на теперішній час є зупиненим. В межах даної справи жодні постанови, які свідчили б про факт примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, як окремого виконавчого документи не оскаржується, представником позивача не надані.

Суд не приймає також позивача не вірне зазначення найменування боржника у оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 12.06.2019, та не вважає цю єдину обставину достатньою для її скасування.

В зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятої відповідачем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та довів правомірність прийнятого рішення, а тому викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄПРПОУ 00186536) до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69067, м. Запоріжжя, вул. Сеченова, 25а, код ЄДРПОУ 35037081) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак