Ухвала суду № 83066924, 15.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 липня 2019 року № 810/202/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пухівської сільської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради від 21.12.2017 №876-XXI-VII; зобов`язати Пухівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка згідно з графічним матеріалом у порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

Рішенням суду від 16.03.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Пухівської сільської ради від 21.12.2017 № 876-XXI-VII, зобов`язання Пухівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка згідно з графічним матеріалом у порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, задоволено частково.

31 липня 2018 року Київським апеляційним адміністративним судом рішення суду від 16.03.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Пухівської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка згідно з графічним матеріалом у порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, було скасовано, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

03 січня 2019 року позивач подав до суду клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив встановити відповідачеві строк для подання до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №810/202/18.

Ухвалою суду від 11.01.2019 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

06 червня 2019 року позивач повторно подав до суду клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив встановити відповідачеві строк для подання до Київського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення у справі № 810/202/18.

Ухвалою суду від 11.06.2019 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

03 липня 2019 року позивач звернувся до суду з клопотанням в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому просив встановити відповідачеві строк для подання до Київського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення у справі № 810/202/18. Додатково надав суду копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2018 ВП № 57176884 із супровідним листом.

Розглянувши подане клопотання, вивчивши доводи, наведені заявником на його обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначеній нормі відповідають також і положення пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Крім того суд зазначає, що згідно з вимогами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного убачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

При вирішенні поданої заяви суд звертає увагу на те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття рішення у справі.

Суд також наголошує, що наведене є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас, відповідно до правової позиції, що викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 807/2358/15 (адміністративне провадження №К/9901/45276/18), у разі звернення позивача із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та зміст судового рішення, суд зазначає, що з приводу клопотання позивача про застосування судового контролю під час розгляду справи, суд вже прийняв рішення від 26.04.2018 по суті клопотання, а саме відмовив у його задоволенні.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи щодо отримання виконавчих листів та подання документів для відкриття виконавчого провадження для забезпечення примусового виконання рішення суду у цій справі.

За результатами проведених виконавчих дій закінчено виконавче провадження ВП №57176884 по примусовому виконанню виконавчого листа № 810/202/18, виданого Київським окружним адміністративним судом 17.08.2018, про що свідчить відповідна інформація про виконавче провадження (а.с. 134-137).

В ході виконавчого провадження ВП 57176884 державним виконавцем були вчинені наступні виконавчі дії, а саме: винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.09.2018; 17.09.2018 боржника повідомлено відповідною вимогою про наявність виконавчого провадження про примусове виконання рішення суду та надано до 25.09.2018 строк на його виконання; у зв`язку із невиконанням рішення суду державним виконавцем 02.10.2018 складений відповідний акт, на підставі якого 02.10.2018 на боржника було накладено штраф в розмірі 5100, 00 грн. та було направлено повторну вимогу про виконання в 10 денний термін рішення суду; 01.11.2018 у зв`язку із невиконанням рішення суду було здійснено вихід та повторно складено акт і 01.11.2018 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200, 00 грн.; боржником на адресу відділу було направлено повідомлення про намір виконати рішення суду, однак, вищевказане рішення суду виконано не було. У зв`язку із невиконанням рішення суду до органів досудового розслідування було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Державним виконавцем повідомлено, що рішення суду виконати неможливо без участі боржника тощо.

На час розгляду цього клопотання у суду відсутня інформація щодо руху кримінального провадження за вчинене боржником правопорушення передбачене статтею 382 Кримінального кодексу України.

Крім цього, буквальний зміст частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такий судовий контроль повинен встановлювати той суд, рішення якого підлягає виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції у своєму рішенні від 16.03.2018 визнав протиправним та скасував рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 21.12.2017 №876-XXI-VII «Про відмову у наданні земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » та зобов`язав Пухівську сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, врахувавши при розгляді зазначеного питання висновки, викладені у цьому рішенні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Пухівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким зобов`язано Пухівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,3500 га в селі Пухівка згідно з графічним матеріалом у порядку і спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.

Як вже було зазначено судом, судовий контроль необхідно сприймати як різновид публічного захисту прав, свобод і законних інтересів особи в судовому порядку.

Згідно з теорією управління в цьому плані йдеться про порівняння того, що адміністративний суд для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні із тим, що вказаний суб`єкт владних повноважень насправді виконав або від чого утримався.

Відтак, саме суд апеляційної інстанції є тим судом, який може зобов`язати суб`єкта владних повноважень у належний спосіб, повною мірою виконати його ж судове рішення в частині визнання чи відновлення законних прав, свобод і законних інтересів, отже, підстав для задоволення вказаного клопотання Київським окружним адміністративним судом не вбачається.

Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення відповідачу строку для подання до Київського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення у справі № 810/202/18, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.