Рішення № 83061715, 10.07.2019, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/3058/18

2/154/55/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Смоляр Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Оваднівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Оваднівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина на належний йому житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_5 не залишив. Спадщину після його смерті фактично прийняла його дружина ОСОБА_6 та позивач, які проживали і були зареєстровані із спадкодавцем на момент його смерті, однак у встановленому порядку не оформили своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй частину житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті вона залишила заповіт, посвідчений секретарем Оваднівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області 01.04.2010 року, яким призначила спадкоємцем усього свого майна позивача ОСОБА_1 .

Іншими спадкоємцями за законом майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є їх син ОСОБА_3 , який у встановленому порядку відмовився від прийняття спадщини та дочка ОСОБА_4 , яка відповідними чином не прийняла спадщини.

Із-за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину у органах нотаріату.

Просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_3 в судове заідання не з`явився, однак подав до суду заяву в якій позовні вимоги визнає повністю та просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник Оваднівської сільської ради в судове не з`явився, однак подав заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник позов визнали частково. Пояснили, що ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_5 прийняла 1/6 частину спадщини, а тому за позивачем слід визнати право власності на 5/6 частин у спірному будинковолодінні, а не на весь будинок.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 15.01.1961 р. та були подружжям, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що позивач є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В судовому засідання встановлено, що відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є також дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із свідоцтва про право власності на жилий будинок від 30.01.1989 р. вбачається, що на час відкриття спадщини ОСОБА_5 був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.ст. 22, 28 КпШС, який діяв на час виникнення права власності, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Оскільки спірний будинок був нажитий ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час шлюбу, тому відповідно до наведених норм він вважається спільним сумісним майном і їхні частки у даному майні становлять по Ѕ частини будинку.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну йому Ѕ частину житлового будинку.

Згідно з ст. 529 ЦК УРСР, котра діяла на час відкриття спадщини, ОСОБА_6 , як дружина ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будучи дітьми ОСОБА_5 , є спадкоємцями Ѕ частки будинку першої черги в рівних частках за законом після смерті майна ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 548, 549 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З дослідженої судом довідки Оваднівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 11.09.2018 р. № 2076 встановлено, що заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався. У фактичне володіння житловим будинком АДРЕСА_1 з дня смерті ОСОБА_5 вступила його дружина ОСОБА_6 та його донька ОСОБА_1 , які на день смерті спадкодавця проживали і були зареєстровані з ним за однією адресою.

Крім того, згідно з інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 07.03.2019 р. спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася.

При цьому, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_4 про те, що вона прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , оскільки такі обставини не доведені відповідачем належними, допустимими, достатніми доказами.

Враховуючи, що ОСОБА_6 , котрій належить Ѕ частки у даному будинку, та ОСОБА_1 фактично вступили в управління спадковим майном, тому відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , в тому числі по ј частки спірного житлового будинку, з моменту відкриття спадщини, тобто з 01.12.1991 р.

Беручи до уваги, що ОСОБА_6 на час відкриття спадщини належало Ѕ частини будинку та після смерті ОСОБА_5 вона прийняла ј частину будинку, тому після прийняття спадщини їй належить ѕ частини будинку.

Оскільки інші спадкоємці за законом першої черги - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично не вступили в управління або володіння спадковим майном та не подавали державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , тому вважаються такими, що не прийняли спадщину.

Згідно з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №01.

З дослідженого судом заповіту від 01.04.2010 р., котрий не змінювався та не скасовувався, встановлено, що ОСОБА_6 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 .

Позивач звернулась до суду із позовом в якому просить визнати за нею право власності на увесь житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Суд вирішуючи дану вимогу виходить з наступного.

В силу ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Матеріалами спадкової справи 240/2011 підтверджується, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 у встановлений ч.1 ст. 1270 ЦК України звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Інші спадкоємці за законом ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) у визначений законом строк не звертались до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України вважаються такими, що не прийняли її.

Із постанови державного нотаріуса від 09.11.2018 р. встановлено, що ОСОБА_1 із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Одним із способів захисту цивільних прав ст. 16 ЦК України передбачає визнання права.

Суд погоджується із доводами позивача, що вона є спадкоємцем спірного будинку за заповітом після смерті ОСОБА_6 , котра у встановлений законом строк прийняла спадщину, однак із-за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на дане майно не може оформити спадкові права, тому право власності позивача підлягає захисту шляхом його визнання за ним.

Однак суд не погоджується із розміром частки житлового будинку, котру бажає успадкувати ОСОБА_1 за заповітом після смерті ОСОБА_6 виходячи з наступного.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Оскільки судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , останній у спірному будинку належить ѕ частини, а не весь будинок, тому спадкуванню підлягає саме ѕ частин будинку.

З огляду наведеного, суд оцінивши всі докази в сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що вона вправі оформити свої спадкові права на ј частину будинку після смерті ОСОБА_5 , звернувшись до нотаріальної контори, а у випадку відмови у вчиненні нотаріальної дії в судовому порядку.

Беручи до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, однак позивач не заявляв вимоги про визнання права власності на ј частину будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , тому без заявлення такої вимоги позивачем, суд не вправі самостійно її вирішувати, так як це призведе до виходу за межі позовних вимог і порушення принципу диспозитивності, що є не припустимим.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,265 ЦПК України, ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР, ст. 1217, 1261 ЦК України суд,

ухвалив:

позовну заяву задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_5 , яка проживає по АДРЕСА_2 право приватної власності на ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимир-Волинський міський суд Волинської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.07.2019 року.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя А.А. Каліщук