Рішення № 83051541, 11.07.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/841/19

провадження №2/619/626/19

РІШЕННЯ

іменем України

11 липня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняМолотко А.В.

справа №619/841/19

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ;

розглянув у відкритому судовому засіданні позов про стягнення заборгованості, вилучення предмета застави та звернення стягнення на предмет застави.

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

27 лютого 2019 року АТ «Ідея Банк» в особі представника адвоката Олешек О.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №910.13791 у сумі 151964,89 грн; вилучити у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_2 та передати АТ «Ідея Банк» на період до його реалізації; в рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь АТ «Ідея Банк» в сумі 151964,89 грн; звернути стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , а саме автомобіль ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ , 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_2 , шляхом продажу зазначеного автомобіля АТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника) за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати АТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії у відповідних структурних підрозділах Національної поліції України, структурних підрозділах МВС України, уповноважених здійснювати дії з державної реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов`язані з продажом автомобіля тощо). В обґрунтування позову позивач вказав, що 20.03.2012 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №910.13791, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 76064,44 грн, у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_4 . У зв`язку з невиконанням прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором за відповідачем станом на 05.02.2019 числиться заборгованість в сумі 151964,89 грн, яка складається з основного боргу по кредиту у сумі 0,00 грн, простроченого боргу у сумі - 65652,99 грн, прострочені проценти у сумі - 82605,20 грн, строкові проценти у розмірі - 632,85 грн, нарахована комісія у сумі - 0,00 грн, прострочена комісія 0,00 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі - 0,00 грн, віндикаційні витрати у сумі - 0,00 грн, дебіторська заборгованість у сумі - 1172,24 грн, інші штрафні санкції у сумі 1901,61 грн. Окрім того, у забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та «Ідея Банк» було укладено договір застави транспортного засобу ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Проте всупереч зазначеному, та без письмової згоди позивача, заставодавцем було відчужено предмет застави, актуальним власником якого є ОСОБА_2 , із актуальним номерним знаком НОМЕР_2 . У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 прав та інтересів позивача протягом тривалого часу, на підставі невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором, та порушенням умов договору застави, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, та звернення стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором.

Відповідачем по справі ОСОБА_2 подано до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, з наступних мотивів: 17.06.2016 через Територіальний сервісний центр 5946 регіонального сервісного центру МВС у Сумській області у громадянина ОСОБА_3 ним був придбаний легковий автомобіль «ВАЗ 217230», 2011 року випуску, колір зелений, номер кузова НОМЕР_1 . Підставою для переходу права власності став договір купівлі-продажу транспортного засобу №0509/02/5946/2016 від 17.06.2016. Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу транспортного засобу, у м. Суми був придбаний автомобіль у ОСОБА_3 , який був власником автомобіля з 14.08.2013. Автомобіль мав Сумський реєстраційний номер НОМЕР_6 . Як вбачається з інформаційної довідки наданої Головним сервісним центром МВС України від 10.01.2019 вих. №31/1664 виданої на запит АТ «Ідея Банк», перереєстрація автомобіля на ОСОБА_3 була здійснена 14.08.2013 на підставі довідки-рахунка. Після чого ОСОБА_3 три роки проїздив та перепродав автомобіль новому власникові. Тобто фактично він став третім власником автомобіля, офіційно придбавши його за договором купівлі-продажу через Територіальний сервісний центр 5946 регіонального сервісного центру МВС у Сумській області, про що зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 . В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в розділі особливих відміток, відсутні посилання, що автомобіль є заставним майном. Отже автомобіль двічі переоформлювався і перевірявся в органах МВС (новий реєстраційний номер, Харківський, НОМЕР_2). Фактично три роки він був повноправним власником транспортного засобу, використовував його і розпоряджався ним на власний розсуд, вкладав чималі кошти в ремонт та відновлення. ОСОБА_2 повідомляє, що він ніколи не укладав з АТ «Ідея Банк» ніяких кредитних договорів чи договорів застави транспортних засобів ні особисто ні через представників, більш того, до травня місяця цього року він взагалі не підозрював про існування АТ «Ідея Банк» і громадянки ОСОБА_1 . Отже не має намірів брати на себе зобов`язання за неукладеними ним договорами, а також передавати будь-кому належний йому транспортний засіб, особливо беручи до уваги, що заявлені в позові колір і реєстраційний номер предмета застави не співпадають з даними його транспортного засобу. В даному випадку предмет застави, який має намір вилучити АТ «Ідея Банк» не належить ні боржнику ні обтяжувачеві. Позивач має намір вилучити його у сторонньої особи, яка взагалі не є учасником правовідносин, що склались між банком і позичальником, в особі ОСОБА_1 . Опис предмета обтяження, зокрема реєстраційний номер, взагалі не співпадають. А ситуація, що склалась із вилученням предмета застави є наслідком нехтування позивачем своїми обов`язками і небажанням здійснювати контроль за наявністю, станом, умовами збереження та використанням предмета обтяження, що в свою чергу призвело до протиправних посягань з боку АТ «Ідея Банк» на майно сторонніх осіб.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

04 березня 2019 року ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху.

19 березня 2019 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків.

03 квітня 2019 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 08 год 30 хв 02 травня 2019 року. Також запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 22 квітня 2019 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 26 квітня 2019 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 30 квітня 2019 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

02 травня 2019 року у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення повідомлення сторонам про дату, час і місце судового засідання та відповідно до п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України розгляд справи відкладено.

31 травня 2019 року у зв`язку з поданням ОСОБА_2 відзиву розгляд спрваи відкладено.

20 червня 2019 року у зв`язку з направленням запитів до Харківської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи», Регіональних сервісних центрів у Харківській та Сумській областях розгляд справи відкладено.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала повністю, просила його задовольнити, справу просила розглядати у її відсутність.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що з вимогами позовної заяви не згоден, заперечує проти задоволення позову, просить застосувати строк позовної давності, справу просив розглядати у його відсутність.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій вказала, що з вимогами позовної заяви не згодна, заперечує проти задоволення позову, просить застосувати строк позовної давності, справу просила розглядати у її відсутність.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до кредитного договору №910.13791 від 20 березня 2012 року АТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 76064,44 грн, у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_4 .

Згідно розрахунку за кредитним договором №910.13791 від 20 березня 2012 року, станом на 05.02.2019 числиться заборгованість в сумі 151964,89 грн, яка складається з основного боргу по кредиту у сумі 0,00 грн, простроченого боргу у сумі - 65652,99 грн, прострочені проценти у сумі - 82605,20 грн, строкові проценти у розмірі - 632,85 грн, нарахована комісія у сумі - 0,00 грн, прострочена комісія 0,00 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі - 0,00 грн, віндикаційні витрати у сумі - 0,00 грн, дебіторська заборгованість у сумі - 1172,24 грн, інші штрафні санкції у сумі 1901,61 грн.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №3590680 від 03.05.2012, до реєстру обтяжень рухомого майна внесено автомобіль «ВАЗ 21723 ЗНГ», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений. Термін дії 03.05.2017.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №58475300 від 22.02.2019, до реєстру обтяжень рухомого майна внесено автомобіль «ВАЗ 21723 ЗНГ», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений. 17 березня 2017 року внесені зміни відомостей про обтяження. Термін дії після змін 17.03.2022.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу ОСОБА_2 через Територіальний сервісний центр 5946 регіонального сервісного центру МВС у Сумській області придбав у ОСОБА_3 автомобіль «ВАЗ 217230» 2011 року випуску, тип ТЗ легковий, колір зелений, номер кузова НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_6 , зареєстрований за продавцем з 14.08.2013.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_8 , автомобіль «ВАЗ 217230», 2011 року випуску, колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 .

Мотиви суду.

20.03.2012 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №910.13791, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 76064,44 грн, у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_4 .

Згідно п.1 параграфу 2 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти річні в розмірі 20,99%.

Параграфом 4 передбачено, що позичальник зобов`язаний протягом дії Договору сплачувати кредит та проценти у вигляді ануїтетних платежів (щомісячні платежі) в терміни та в сумах, визначених у графіку щомісячних платежів, що є Додатком №1 до Договору.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20.03.2012 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу №910.13791, згідно умов якого остання передала у заставу належний їй автомобіль ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_4 .

Вказане рухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 03.05.2012 зі строком дії до 03.05.2017.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно з ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Як передбачено нормою ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед банком, яка відповідно розрахунку становить 151964,89 грн, з яких: 65652,99 грн - прострочений борг; 82605,20 грн - прострочені проценти; 632,85 грн - строкові проценти; 1172,24 грн - дебіторська заборгованість, 1901,61 грн - інші штрафні санкції.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в сумі 151964,89 грн підлягають задоволенню.

Щодо звернення стягнення на предмет застави та вилучення його у відповідача ОСОБА_2 з передачею його на період реалізації суд зазначає наступне.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Згідно з частиною другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет застави покладається на заставодержателя. Відповідно до вимог ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет застави у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів.

Частинами першою, третьою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом (стаття 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами чинного законодавства позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 березня 2013 року(справа № 6-10цс13).

Як передбачено п.2 §2 Договору застави транспортного засобу 910.13791 наступні застави, відчуження, заміна, обтяження предмету застави будь-якими зобов`язаннями (оренда, лізинг, найм, безоплатне користування, спільна діяльність тошо), передача права керування ТЗ третім особам, переміщення ТЗ за межі території України здійснюється Заставодавцем тільки за письмовою згодою Заставодержателя.

Згідно даних Регіонального сервісного центру в Сумській області автомобіль ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 на підставі д/рах ААВ492756 ТОВ «Планета» 13.08.2013 належав ОСОБА_3 та 17.06.2016 здійснено перереєстрацію зазначеного вище транспортного засобу на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №0509/02/5946/2016 від 17.06.2016 та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що відомості про оформлення застави було внесено у Державний реєстр обтяжень рухомого майна 03 травня 2012 року, а реєстрація предмету застави за новими власниками відбулась 14 серпня 2013 року та 17 червня 2016 року, тобто на момент відчуження предмета застави без згоди банка, було чинним та діяло зареєстроване у встановленому законом порядку обтяження рухомого майна у виді заборони відчуження.

Посилання відповідача ОСОБА_2 , що він є добросовісним набувачем спірного автомобіля, який він придбав та зареєстрував у спосіб та порядок, що передбачені чинним законодавством, є неспроможними, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Питання дотримання порядку реєстрації транспортних засобів під час здійснення неодноразових відчужень автомобіля без згоди заставодержателя, банку, не спростовує його права на задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цьогорухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №3590680 від 03.05.2012, до реєстру обтяжень рухомого майна внесено автомобіль «ВАЗ 21723 ЗНГ», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений. Термін дії 03.05.2017.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №58475300 від 22.02.2019, до реєстру обтяжень рухомого майна внесено автомобіль «ВАЗ 21723 ЗНГ», 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений. 17 березня 2017 року внесені зміни відомостей про обтяження. Термін дії після змін 17.03.2022.

Оскільки до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 03 травня 2012 року внесено запис про відповідне обтяження спірного автомобіля на підставі договору застави із забороною здійснення його відчуження, то відповідач ОСОБА_2 не може посилатися на добросовісність його набуття.

За вимогами ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику,

може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва

або виділення частки у спільному майні. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який

протягом п`яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Як встановлено судом, спірний транспортний засіб в порушення договору застави та ст.9 зазначеного вище Закону, відчужений без згоди заставодержателя і без письмового повідомлення про це обтяжувача.

Оскільки банк не надавав згоди на відчуження предмета застави, та станом на момент придбання автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні відомості щодо його обтяження, тому ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу», ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року (справа № 6-7цс13) та від 19 листопада 2014 року (справа № 6-168 цс14).

Згідно п.2 §5 Договору застави транспортного засобу 910.13791, звернення стягнення та предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі.

За положеннями ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема: заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

При цьому, вимоги позивача про вилучення предмета застави та передачу в управління банку на період до його реалізації є саме такими заходами.

Крім того, у п.1 §3 Договору застави транспортного засобу 910.13791 передбачено, що заставодержатель має право вилучити предмет застави, разом з документами та ключами до нього, в заставодавця та/або в третіх осіб, де б та в кого б він не знаходився, й передати його на зберігання на майданчик заставодержателя або сторонньої організації (особи) - зберігача, та/або зняти реєстраційні номери з ТЗ, у разі настання будь-якої з обставин, передбачених п.1 §5 Договору та/або у випадку порушення заставодавцем вимог п.5 §5 Договору, а також управляти ним та зберігати його за рахунок заставодавця та до усунення порушень чи обставин, які стали підставою вилучення предмету застави.

Таким чином, хоча повноваження заставодержателя щодо вилучення предмета застави та передачі його в управління банку врегульовано п. 1 § 3 договору застави, однак для того, щоб державний виконавець при виконанні рішення суду, згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», вилучив у боржника транспортний засіб і передав його на зберігання стягувачу, це повинно бути зазначено у рішенні суду.

Отже, вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави та вилучення його у відповідача ОСОБА_2 з передачею його на період реалізації підлягають задоволенню.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у п.92 своєї постанови від 28.03.2018 (справа №444/9519/12 провадження №14-10цс18) вказала, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач ОСОБА_1 мала виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 20 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (5 років), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Позивач звернувся до суду з позовом 27 лютого 2019 року.

Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_9 ОСОБА_1 здійснила останній щомісячний платіж 31 липня 2013 року.

Згідно Додатку №1 до кредитного договору №910.13791 від 20.03.2012 наступний щомісячний платіж ОСОБА_1 повинна була здійснити 20.08.2013.

Отже, суд дійшов висновку про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Суд встановив факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Пленумом Верховного Суду України в абз.3 п.11 своєї постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснив судам, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності, в межах якого, відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості, вилучення предмета застави та звернення стягнення на предмет застави сплинув.

За таких обставин, не дивлячись на те, що права позивача порушені, усунути ці порушення шляхом стягнення заборгованості, вилучення предмета застави та звернення стягнення на предмет застави неможливо у зв`язку із спливом позовної давності.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008 м. Львів вул. Власова №11, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Повне судове рішення складено 16 липня 2019 року.

Суддя Є. А. Болибок