Ухвала суду № 8304456, 09.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-12056/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.                                                             

при секретарі судового засідання:           Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року

та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2006 року

у справі № А-8/3

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коломийський ДОЗ»

до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Коломийський ДОЗ»звернулось з позовом до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2005 року № 0000032600/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка проведена з порушеннями законодавства. Крім того, податковим органом в акті перевірки не вказані первинні бухгалтерські документи та господарські операції щодо яких здійснено коригування податкового кредиту та нарахування податкового зобов’язання.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року, позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2005 року № 0000032600/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 379509 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Коломийська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

На підставі акта перевірки від 18 жовтня 2005 року № 143/26-20/02500238, яка здійснювалась за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2005 року, по податку на додану вартість до 31 серпня 2005 року, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2005 року № 0000032600/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 379509 грн., з яких 253006 грн. –основний платіж, 126503 грн. –фінансові санкції.

В акті перевірки вказано на порушення позивачем підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі –Закон № 168/97-ВР). Податковим органом зазначено, що ВАТ «Коломийський ДОЗ»для перевірки не було надано всі документи на підтвердження господарської діяльності ВАТ «Коломийський ДОЗ»та придбання товарно-матеріальних цінностей чи отримання інших послуг для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки не зафіксовано щодо яких саме господарських операцій по отриманню товарно-матеріальних цінностей чи послуг податковим органом зроблено висновок про невикористання їх у господарській діяльності позивача.

Отже, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про порушення податковим органом підпункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10 серпня 2005 року № 327, відповідно до якого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

          Таким чином, податковий орган не зафіксував належним чином факти порушення позивачем законодавства, які, на його думку, мали місце.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змісту наведеної норми також вбачається необхідність визначення господарської операції, щодо якої визначається визначення правомірності формування податкового кредиту.

В ході розгляду справи судом були досліджені податкові накладні, надані позивачем, які складені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

За наведених обставин, необґрунтованим є висновок податкового органу про допущені позивачем порушення при формуванні податкового кредиту.

Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги висновок судово-економічної експертизи по господарській справі № А-8/3, відповідно до якого висновок Коломийської ОДПІ щодо донарахування ВАТ «Коломийський ДОЗ»податку на додану вартість за період з 01 липня 2003 року по 31 серпня 2005 року документально та нормативно не обґрунтований.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Голубєва Г.К.

                                        Карась О.В.

                                        Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 12 березня 2010 року.