Ухвала суду № 8304349, 23.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-16461/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

секретар судового засідання                    Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.02.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007

у справі          № АС-27/77-07 господарського суду Харківської області

за позовом          Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»

до                    Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про                    скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство „Зміївський ремонтний енергомеханічний завод” звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004041501/0 від 23.11.2006 в частині застосування штрафної санкції в сумі 51374,58 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 04.04.2007 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі №0004041501/0 від 23.11.2006 в частині застосування штрафної санкції у сумі 51374,58 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007 скасовано постанову господарського суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач оскаржив його в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 та залишити в силі постанову господарського суду Харківської області від 04.04.2007.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.11.2006 фахівцями ДПІ у Зміївському районі проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питання порушення податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 497/15-039/08326540 від 20.11.2006.

На підставі даного акту керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004041501/0 від 23.11.2006, згідно якого позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 52495,58 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Штрафну санкцію позивачу застосовано на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

У відповідності до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно акту перевірки до позивача застосовано податковим повідомленням-рішенням № 0004041501/0 від 23.11.2006 р. наступні штрафні санкції : по податковій декларації з ПДВ №22944 від 20.01.2006 р. сума штрафної санкції складає 30046,44 грн.; по податковій декларації з ПДВ №2033 від 20.02.2006 р. сума штрафної санкції складає 1288,50 грн.; по податковій декларації з ПДВ №2709 від 20.03.2006 р. сума штрафної санкції складає 132,0 грн.; по уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ №5540 від 26.04.2006 р. сума штрафної санкції складає 21028,64 грн.

По даним перевірки кількість днів затримки по вказаним деклараціям перевищує 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань.

Дані висновки акту перевірки документально не підтверджуються.

Згідно податкової декларації з ПДВ №22944 від 20.01.2006 (декларація за грудень 2005 року), підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 336721,00 грн. Підприємством частково сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних документів (платіжних доручень):

- №1388 від 27.12.2005 р. на суму 50 000,0 грн.

- №292 від 23.03.2006 р. на суму 7159,0 грн.

- №384 від 18.04.2006 р. на суму 5000,0 грн.

- №507 від 17.05.2006 р. на суму 34423,0 грн.

- №497 від 17.05.2006 р. на суму 2138,0 грн.

- №1005 від 19.09.2006 р. на суму 2242,0 грн.

Господарським судом Харківської області зазначено, що вказані платіжні документи відповідачем не досліджувалися в акті перевірки.

Відповідачем суму сплаченого ПДВ 19.09.2006 у розмірі 60092,88 грн. віднесено на сплату по податковій декларації за грудень 2005 року без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні.

Згідно платіжного доручення №1005 від 19.09.2006 на суму 100000,00 грн. підприємством зазначено наступне призначення платежу: ПДВ за грудень 2005 року –2242,00 грн., ПДВ за травень 2006 року –5972,00 грн., ПДВ за червень 2006 року –68247,00 грн., ПДВ за липень 2006 року –23539,00 грн.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підприємством по податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 року сплачено 2242,0 грн., а не 60092,88 грн., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сума штрафної санкції не відповідає дійсності і повинна складати 1121,00 грн., а не 30046,44 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ №2033 від 20.02.2006 (декларація за січень 2006 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 2577,0 грн.

Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно платіжного доручення № 292 від 23.03.2006 р. на суму 2577,0 грн.

Даний платіжний документ відповідачем не досліджувався в акті перевірки. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 19.09.2006 р. у розмірі 2577,0 грн. віднесено на сплату по податковій декларації за січень 2006 року без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні.

Згідно платіжного доручення №292 від 23.03.2006 на суму 10000,00 грн. підприємством зазначено наступне призначення платежу: ПДВ за грудень 2005 року –7159,00 грн., ПДВ за січень 2006 року –2577,00 грн., ПДВ за лютий 2006 року –264,00грн.

Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за січень 2006 року сплачено 2577,00 грн. 23.03.2006, а не 19.09.2006, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сума штрафної санкції не відповідає дійсності та спростовується платіжним дорученням №292 від 23.03.2006.

Згідно податкової декларації з ПДВ №2709 від 20.03.2006 (декларація за лютий 2006 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 264,0 грн.

Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно платіжного доручення №292 від 23.03.2006 на суму 264,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем суму сплаченого ПДВ 19.09.2006 у розмірі 264,0 грн. віднесено на сплату по податковій декларації за лютий 2006 року без дослідження призначення платежу в платіжному дорученні.

Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за лютий 2006 року сплачено 264,00 грн. 23.03.2006, а не 19.09.2006, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому сума штрафної санкції не відповідає дійсності та спростовується платіжним дорученням №292 від 23.03.2006.

Згідно Уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок №5540 від 26.04.2006 (уточнення до податкової декларації з ПДВ за січень 2006 року) підприємством по рядку 8.1 підприємством збільшено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на 60000,00грн.

Крім цього, позивачем по рядку 9 уточнюючого розрахунку самостійно нараховано сума штрафу у розмірі 5% - 3000,0 грн.

Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно платіжного доручення №497 від 17.05.2006 а суму податку 60000 ,00 грн. та фінансової санкції на суму 3000,00 грн.

Вказаний платіжний документ в акті перевірки відповідачем не досліджувався.

В силу п. 17.2 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, штрафи не застосовуються до платників податків, які до початку перевірки контролюючим органом самостійно виявили факт заниження податкового зобов’язання минулих періодів, направили уточнюючий розрахунок та сплатити суму податкового боргу та штраф у розмірі 5% від такої суми.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, відповідачем суму сплаченого ПДВ 19.09.2006 у розмірі 3135,05грн. та 31.10.2006 у розмірі 38922,22 грн. віднесено на сплату по вказаному уточнюючому розрахунку без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях.

Згідно платіжного доручення № 497 від 17.05.2006 на суму 65577,0 грн. підприємством зазначено наступне призначення платежу: ПДВ за січень 2006 року по уточнюючому розрахунку від 26.04.2006 –60000,00 грн., 5% штраф за самостійно виявлену помилку –3000,00грн., ПДВ за березень 2006 року –344,00 грн., ПДВ за квітень 2006 року –95,00 грн., ПДВ за грудень 2005 року –2138,00 грн.

Отже, підприємством по Уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок №5540 від 26.04.2006 (уточнення до податкової декларації з ПДВ за січень 2006 року) сплачено 60000,00 грн. податку на додану вартість та 3000,00 грн. штрафу за самостійно виявлену помилку 17.05.2006, а не 19.09.2006 та не 31.10.2006, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому сума штрафної санкції не відповідає дійсності та спростовується платіжним дорученням №497 від 17.05.2006.

В силу п. 3 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов’язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до п. 5 ст. 50 „Бюджетного кодексу України” податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Статтею 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачені джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платника податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої п. 7.7. Закону є неправомірним.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те що при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем не прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій, що сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу, що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про сплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд апеляційної інстанції не з’ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд першої інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»підлягає задоволенню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007 у справі № АС-27/77-07 скасуванню, з залишенням в силі рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2007.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2007 у справі № АС-27/77-07 скасувати.

Постанову господарського суду Харківської області від 04.04.2007 у справі № АС-27/77-07 (22-а-436/07) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко