Рішення № 83039980, 16.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2019 року № 826/12682/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 1107 від 27 червня 2017 року, у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 № 509 о/с від 17 липня 2017 року;

-зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 липня 2017 року, із обов`язковими виплатами;

- зобов`язати відповідача направити ОСОБА_1 на обстеження військово-лікарською комісією для встановлення ступеня придатності до служби та прийняти рішення щодо подальшого проходження служби прийняти із врахуванням результатів обстеження військово-лікарською комісією;

- стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неправомірними діями, у розмірі 10 000 гривень;

- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, у розмірі 3307 гривень 20 копійок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2017р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наказом №1 о/с від 07 листопада 2015 року прийнятий на службу в поліцію на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Обухівського відділу поліції Головного управління поліції у Київській області.

Зведеною групою Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області та Департаменту кадрового забезпечення НП України 26.05.2017 було здійснено перевірку наявності особового складу Обухівського ВП ГУНП в Київській області та відділень, які входять до його складу, під час якої виявлено відсутність інспектора СРПП №4 Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1., про що поданий відповідний рапорт.

Під час інспектування встановлено, що основними причинами є особиста недисциплінованість деяких працівників та відсутністю контролю за службовою діяльністю підлеглих з боку керівництва управління.

Зазначені факти стали відомі під час службового розслідування за фактом відсутності на службі інспектора СРПП №4 Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 . , що зазначено у Висновку від 20 червня 2017 року.

Наказом ГУНП України в Київській області від 30.05.2017 року № 945 начальником Головного управління Національної поліції у Київській області полковником поліції ОСОБА_4. проведення службового розслідування доручено голові комісії начальнику відділу комплектування УКЗ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_5, членам комісії - інспектору відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 старшого оперуповноваженого Київського обласного управління ДВБ НП України майора поліції ОСОБА_3

У ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на службі без законних підстав: - з 07.05.2016 по 05.07.2016; -з 03.08.2016 по 22.08.2016; з 21.09.2016 по 13.03.2017; -з 29.03.2017 по 26.05.2017.

Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що у період з квітня 2016 року по червень 2017 року, будучи призначеним на посаду інспектора СРПП № 4 Обухівського ВП ГУНП в Київській області, довгий період не міг виконувати службові обов`язки у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та проходженням довготривалого лікування, про яке він своєчасно не повідомив своє пряме керівництво. При цьому, кого саме ОСОБА_1 не міг згадати у зв`язку з давністю часу. Разом з тим, позивачу надходили телефонні дзвінки з кадрового апарату Обухівського відділу поліції, із запитанням про стан його здоров`я, на що він відповідав, що стан здоров`я не покращився.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області Національної поліції України "Про призначення службового розслідування" від 31 травня 2017 року №945 доручено комісії провести службове розслідування за інформацією, викладено в рапорті.

В наказі Головного управління Національної поліції в Київській області Національної поліції України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників" від 27 червня 2017 року №1107 зазначено, що у ході проведення службового розслідування інформація, викладена у рапорті, підтвердилася в частині невиходу ОСОБА_1 на службу у періоди з 01.01.2017 по 13.03.2017, з 29.03.2017 по 26.05.2017, а у діях окремих працівників та керівництва Обухівського ВП ГУНП в Київській області встановлено ряд порушень вимог нормативної бази, яка регламентує діяльність поліції.

З описової частини наказу від 27 червня 2017 року №1107 встановлено, що дні невиходу на службу інспектора СРПП № 4 Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 , з 01.01.2017 по 13.03.2017, з 29.03.2017 по 26.05.2017 визнано прогулами.

У зв`язку з вищевикладеним, за порушення службової дисципліни, що виразилась у порушенні вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а саме невиході на службу без поважних причин, тобто прогулів з 01.01.2017 по 13.03.2017, з 29.03.2017 по 26.05.2017 інспектора СРПП № 4 Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 59 вказаного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

В частині доводів позивача щодо відсутності Дисциплінарного статуту Національної поліції, суд звертає увагу, що пунктом 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до статті 12 частини першої пункту 6 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення, зокрема, звільнення з посади.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Таким чином, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність призначення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни серед деяких працівників СРПП № 4 Обухівського ВП ГУНП в Київській області, в ході якого встановлено порушення інспектором СРПП № 4 Обухівського ВП ГУНП в Київській області підполковника поліції Нізолою Володимиром Павловичем вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а саме невиході на службу без поважних причин, тобто прогулів з 01.01.2017 по 13.03.2017, з 29.03.2017 по 26.05.2017, що є несумісним з подальшим проходженням служби в органах поліції, тому прийнятий за наслідком проведеного службового розслідування спірний наказ ГУ НП в Київській області від 27 червня 2017 року №1107 в частині такими, що прийнятий відповідачем обґрунтовано, за наявності визначених законом підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем було порушено порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, і необхідністю направити позивача на обстеження військово-лікарською комісією для встановлення ступеня придатності до служби, суд зазначає наступне.

Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні (п.1.1).

Згідно з пунктом 1.2 вказаної Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (пункт 2.1 Інструкції).

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.20 пункту 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, серед іншого, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Позивачем докази оскарження висновку службового розслідування про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та наказу про призначення службового розслідування суду не надано.

З огляду на викладене, та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача порушень порядку проведення службового розслідування.

Також не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення моральної шкоди та оплати на правову допомогу, оскільки вони є похідними від вимог щодо скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська